ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 760/6863/19
провадження № 61-22351св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Оксюти Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Білич І. М., Панченка М. М., Іванченка М. М., та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення заборгованості за аліментами та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову вказувала, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 1 грудня 2003 року із ОСОБА_2 на її користь стягнено аліменти на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 19 листопада 2003 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Вказувала, що у добровільному порядку рішення суду відповідачем в повному обсязі не виконується, тому виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відділ ДВС).
Старшим державним виконавцем відділу ДВС Мацко Д. А. було проведено розрахунок заборгованості аліментів та визначено її розмір в сумі 88 036,25 грн, однак, на думку позивача, відповідний розрахунок містить арифметичні помилки та описки, тому правильним розміром заборгованості відповідача за аліментами є 88 205,75 грн.
Вважала, що оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, вона має право на стягнення неустойки у розмірі, що відповідає 100 відсоткам заборгованості.
За таких обставин просила визначити заборгованість відповідача зі сплати аліментів на дочку сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнених рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 1 грудня 2003 року, за період з 1 листопада 2011 року до 31 жовтня 2016 року в розмірі 88 205,75 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за цей період у розмірі 88 205,75 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року позов задоволено.
Заборгованість ОСОБА_2 за аліментами за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 1 грудня 2003 року за період з 1 листопада
2011 року до 31 жовтня 2016 року визначена у розмірі 88 205,75 грн та неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за вказаним рішенням за цей -
у розмірі 88 205,75 грн.
Суд першої інстанції виходив знеправильного зазначення державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами
ОСОБА_2 середньої заробітної плати по місту Києву:
- за квітень 2015 року (6 556 грн замість 6 656 грн і, відповідно, 1/4 частка складає 1 664,00 грн, а не 1 639 грн);
- за вересень 2015 року (6 670 грн замість 6 770 грн і, відповідно, 1/4 частка складає 1 692,50 грн);
- за березень 2016 року (8 705 грн замість 8 364 грн і, відповідно, 1/4 частка складає 2 091 грн).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про визначення заборгованості ОСОБА_2 за аліментами, стягненими рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 1 грудня 2003 року, за період
з 1 листопада 2011 року до 31 жовтня 2016 року в сумі 88 205,75 грн.
Щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції зазначив, що за кожним місяцем несплати аліментів прострочено понад 100 днів, тому необхідно врахувати встановлене статтею 196 СК України обмеження максимального розміру неустойки (пені) на рівні 100 відсотків заборгованості. Врахувавши такі обставини, місцевий суд дійшов висновку, що загальна сума неустойки (пені) за період з 1 листопада 2011 року до 31 жовтня 2016 року становить 88 205,75 грн та задовольнив позов у цій частині.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року змінено.
Зменшено розмір визначеної заборгованості ОСОБА_2 за аліментами за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 1 грудня
2003 року за період з 22 жовтня 2013 року до 31 жовтня 2016 року
до 62 214,50 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 22 жовтня 2013 року по 31 жовтня
2016 року в розмірі 62 214,50 грн.
В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 24 червня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що при визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції не врахував заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2013 року, подану нею до відділу ДВС, в якій вона визнала відсутність майнових претензій до ОСОБА_2 за аліментами, що підлягали сплаті за період з червня 2008 року до жовтня 2013 року.
За таких обставин із загальної суми заборгованості ОСОБА_2 за аліментами за період з 1 листопада 2011 року до 31 жовтня 2016 року, визначеної судом у розмірі 88 205,75 грн, підлягає вирахуванню сума аліментів за період з 1 листопада 2011 року до 22 жовтня 2013 року у розмірі 25 991,25 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за прострочення сплати аліментів, до 62 214,50 грн, що відповідає 100 відсотком заборгованості за аліментами, визначеної апеляційним судом з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 22 жовтня 2013 року про відмову від майнових претензій.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині стягнення пені і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині; змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині визначення заборгованості за аліментами, зменшивши її розмір до 24 716,16 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково врахували довідку-розрахунок заборгованості за аліментами № 8737
від 13 лютого 2019 року, складену державним виконавцем відділу ДВС
Мацко Д. А., оскільки на час розгляду справи сплив час, протягом якого відповідно до частини тринадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" така довідка є дійсною. Крім того, вказана довідка не відповідає формі, встановленій наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішення".
Заявник вказує про недоведення позивачем обставин щодо вжиття нею заходів для одержання аліментів протягом вказаного періоду, як того вимагає частина друга статті 191 СК України.
На думку заявника розмір заборгованості за аліментами повинен обраховуватись з мінімального гарантованого розміру - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи з якого розмір його заборгованості за аліментами за визначений судами період складає
24 716,16 грн.
Також заявник вказує про безпідставне незастосування судами попередніх інстанцій наслідків спливу спеціальної позовної давності за вимогами позивача про стягнення пені.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня
2019 року і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 24 червня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про зменшення розміру заборгованості ОСОБА_2 за аліментами та, як наслідок, зменшення пені, оскільки її заява від 22 жовтня
2013 року про відсутність майнових претензій не містить інформацію про сплату відповідачем аліментів за період з червня 2008 року до жовтня 2013 року, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у
ОСОБА_2 заборгованості за аліментами за вказаний період.
Позиція інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_2, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою цього ж суду від 7 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 1 грудня 2003 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 часток з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 19 листопада 2003 року, і до повноліття дитини.
1 грудня 2003 року видано виконавчий лист з примусового виконання вказаного рішення суду. 9 грудня 2015 року відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 49601176 з примусового виконання вказаного рішення суду.
Старшим державним виконавцем відділу ДВС 13 лютого 2019 року складено довідку-розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_2, згідно з якою заборгованість за період з 1 листопада 2011 року до 31 жовтня 2016 року складає 88 036,25 грн.
Суди встановили, що відповідач не працював на час виникнення заборгованості за аліментами з листопада 2011 року до жовтня 2016 року.
Також суди встановили, що при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами ОСОБА_2 державний виконавець відділу ДВС неправильно зазначив розмір середньої заробітної плати по місту Києву:
- за квітень 2015 року (6 556 грн замість 6 656 грн і відповідно 1/4 частка складає 1 664,00 грн, а не 1 639 грн);
- за вересень 2015 року (6 670 грн замість 6 770 грн і відповідно 1/4 частка складає 1 692,50 грн);
- за березень 2016 року (8 705 грн замість 8 364 грн і відповідно 1/4 частка складає 2 091 грн).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 22 жовтня 2013 року, адресованої державному виконавцю відділу ДВС, апеляційний суд встановив, що вона не має майнових претензій за аліментами, які підлягали сплаті ОСОБА_2 за період з червня 2008 року до жовтня 2013 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року і касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла