Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 639/6960/20
провадження № 61-12413св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1599, внесений до Державного реєстру правочинів за № 2239010. За цим договором ОСОБА_1 прийняла у власність вищезазначену квартиру. За умовами договору продаж квартири вчинено за 303 000,00 грн, з яких 65 650,00 грн ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_7, до підписання договору, а решту, тобто 237 350,00 грн, ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити до 19 годин 00 хвилин 25 липня 2007 року. Для виплати решти суми за договором купівлі-продажу для придбання вищезазначеної квартири 25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк" або Банк) укладено кредитний договір № Ф2176/07-07 (А020149), відповідно до умов якого Банк надав, а позичальник отримав кредит у сумі 237 350,00 грн, який зобов`язався повернути в строк до 24 липня 2027 року. На забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором 25 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, зареєстрований за № 1603, предметом якого є нерухоме майно: вищезазначена квартира, яка належить іпотекодавцю на праві власності. Таким чином, квартира, яка передана позивачем Банку в іпотеку, була придбана частково за власні кошти ОСОБА_1, а частково за рахунок кредитних коштів.
29 липня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції") укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 25 липня 2007 року № А020149.
16 грудня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, від 25 липня 2007 року зареєстрованим у реєстрі за № 1603.
У жовтні 2014 року ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" звернулося до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
20 липня 2016 року під час розгляду справи № 639/10140/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором, державний реєстратор прав, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І. зареєструвала за ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 25 липня 2007 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2016 року позовну заяву ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
При цьому 21 липня 2016 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за № 1626 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. За цим договором ОСОБА_5 набув право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 25 липня 2007 року.
Про незаконну перереєстрацію своєї квартири ОСОБА_1 стало відомо 15 серпня 2016 року з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за інформаційною довідкою № 6582799 після звернення до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Васікової Л. Є.
Не погодившись з рішенням державного реєстратора Малахової Г. І., відповідно до якого було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", ОСОБА_1 29 серпня 2016 року звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Департаменту державної реєстрації, за участю третіх осіб: ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", ОСОБА_5, про визнання неправомірними дій, рішень суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/6447/16-ц від 18 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Верховним Судом вищезазначені рішення були скасовані та у позові відмовлено у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. Усунувши встановлені Верховним Судом недоліки, ОСОБА_1 звернулась повторно з позовом до належного відповідача - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції". На час подання позову справа № 639/8254/19 знаходилась у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова.
Крім того, станом на час подання позову, у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходилась справа № 639/5138/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", ОСОБА_5, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2016 року укладеного між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1626.
Також у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа № 761/27772/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про стягнення з ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" на користь ОСОБА_1 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у розмірі 684 444,47 грн.
29 жовтня 2020 року невідомими особами на чолі з ОСОБА_5, всупереч волі володільця ОСОБА_1, за відсутності визначених законом підстав, вчинено незаконне вторгнення до квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок протиправних дій, які полягали в заміні замків та блокування доступу до квартири, позивачів примусово виселено із вказаної квартири, чим порушено їхні права, які гарантовані Конституцією України та чинним законодавством.
Намагаючись захистити свої права, позивачі подали дві заяви до Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції Харківської області. Однак правоохоронними органами не вжито жодних дій на захист порушених прав позивачів.
Позивачі переконували, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 незаконно, спірна квартира є їхнім єдиними житлом, відповідач не зазначив житло, яке має бути надано позивачам при їх виселенні, їхні права необхідно поновити шляхом вселення у спірне житло.
Крім того, у додаткових заявах до позову позивачі вказували на те, що в результаті незаконних дій відповідача щодо їх примусового виселення з квартири, вони протягом двох місяців вимушені були проживати у гаражі, який взагалі не може використовуватись як житло, зазнали стресу, відчули незручності, пов`язані з необхідністю вживати додаткових зусиль для влаштування свого особистого (сімейного) життя, різку зміну життєвого ритму, укладу життя, душевні страждання та хвилювання, відсутність спокою, сну та інші негативні явища, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди.
У зв`язку з викладеним позивачі просили суд вселити їх у квартиру АДРЕСА_2, та сягнути із відповідача на їхню користь відшкодування моральної шкоди у розмірі по 100 000,00 грн кожному.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі по 5 000,00 грн кожному. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виселення позивачів здійснено з порушенням вимог законодавства, а також того, що позивачам було завдано моральної шкоди, тому дійшов висновку, що позовні вимоги про вселення та відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, а розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості та обставин справи у розмірі по 5 000,00 грн кожному позивачу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Приймаючи указану постанову, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони мають право на користування спірною квартирою, а тому немає підстав для задоволення їхніх позовних вимог про вселення.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи на містять доказів завдання позивачам моральної шкоди неправомірними діями відповідача, а тому підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- помилково скасував та законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції;
- не надав належної оцінки тому, що відповідач виселив позивачів всупереч встановленому законом порядку, без рішення суду про виселення, без надання іншого житла, без згоди позивачів, чим порушив їхні конституційні права на житло;
- не звернув увагу на те, що позивачі тривалий час проживали у квартирі АДРЕСА_2 (більше 13 років), сплачували витрати на її утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, тобто заявник та її сім`я мають тривалий зв`язок із спірною квартирою як із житлом;
- проігнорував те, що при звернення стягнення на предмет іпотеки, який придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, має надаватись інше постійне житло;
- дійшов помилкового висновку про те, що позивачі добровільно виселились із їх єдиного житла;
- не врахував висновків щодо застосуванні норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Судувід 01 квітня 2021 року у справі № 206/5355/18, від 15 липня 2021 року у справі № 206/5355/18.
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Крім того, відзив містить клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору у розмірі 3 363,20 грн та надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали цивільної справи № 639/6960/20 з Жовтневого районного суду м. Харкова; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року матеріали справи № 639/6960/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу № 639/6960/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1599, внесений в Державний реєстр правочинів 25 липня 2007 за № 2239010. За цим договором ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2 договору, продаж квартири вчинено за 303 000,00 грн, із яких 65 650,00 грн покупець сплатила продавцеві до підписання договору, а решту, тобто 237 350,00 грн, покупець зобов`язалась сплатити до 19 годин 00 хвилин 25 липня 2007 року.
25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н. В., зареєстрований за № 1603, який забезпечує виконання зобов`язання іпотекодавця за кредитним договором від 25 липня 2007 року № Ф2176/07-07 (А020149), відповідно до умов якого іпотекодержатель надав іпотекодавцю суму кредиту 237 350,00 грн із встановленим строком повернення -24 липня 2027 року.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, реєстровий № 1599, внесений в Державний реєстр правочинів 25 липня 2007 року за № 2239010. Розділом 5 договору іпотеки визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки
Тобто квартира АДРЕСА_2 придбана позивачем ОСОБА_1 не лише за кредитні кошти (237 350,00 грн), а й за особисті кошти іпотекодавця (65 650,00 грн).
16 грудня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення права за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 5389, за яким до нового іпотекодержателя перейшли права первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами, в тому числі і за договором іпотеки, укладеним із ОСОБА_1 .
У зв`язку із невиконанням боржником зобов`язань, на підставі договору іпотеки і договору про відступлення права вимоги 18 липня 2016 року ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" прийняло рішення про звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, яке зареєстрував у державному реєстрі 18 липня 2016 року за № 15495673.
21 липня 2016 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 1626 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. За цим договором ОСОБА_5 (покупець) прийняв від продавця у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Зі змісту договору вбачається, що будь яких застережень щодо існування обтяжень житлового приміщення не зазначено, покупець оглянув житлове приміщення, недоліків, які перешкоджають його використанню, не виявлено.
Право власності на вищевказану квартиру наразі зареєстровано за ОСОБА_5
29 жовтня 2020 року невстановленими особами були вчинені дії, направлені на спонукання ОСОБА_1 із членами її родини до виселення зі спірної квартири. У зв`язку з цим відповідні відомості щодо дій невстановлених осіб були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також судами встановлено, що відповідно до копій паспортів позивачів, їхнє місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано з 2007 року.
З наданої представником відповідача копії Довідки про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб станом на 28 жовтня 2020 року, в спірній квартирі відсутні зареєстровані особи та, як зазначено, зняття з реєстрації місця проживання позивачів було здійснено за заявою відповідача як нового власника в 2016 році.