ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 809/430/17
адміністративне провадження № К/9901/40710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі №809/430/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Калушстальбуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001462200, №0001482200 від 10.03.2017.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на те, що рішення ґрунтуються на висновках податкового органу, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивачем зазначено про помилковість висновків щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Калушстальбуд" з його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбарос", Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Артбілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Метал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг Інвест Продакт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурком", оскільки в ході перевірки відповідачу надано всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності вказаних операцій та права позивача на формування податкового кредиту і включення витрат, здійснених в ході виконання таких операцій, до складу валових витрат.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Укрбарос", ТОВ "БК Артбілд" ТОВ "Інтер-Метал", ТОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТОВ "Бурком", що відображені позивачем в податковому та бухгалтерському обліку, підтверджено належним чином оформленими первинними документами, наявними в матеріалах справи.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, виходив з того, що при здійсненні позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Укрбарос", ТОВ "БК Артбілд", ТОВ "Інтер-Метал", ТОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТОВ "Бурком" сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, у судовому порядку недійсними не визнавались. Придбані ТОВ "Калушстальбуд" у вищезазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності та послуги повністю використані у господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем. Документи, що були підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, є належним чином оформлені і містять всі необхідні реквізити. Таким чином, посилання відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами спростовуються зібраними у справі доказами, видатковими та податковими накладними, іншими документами первинного бухгалтерського обліку, до яких податковий орган не мав жодних зауважень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 в справі №809/430/17 прийняті при неповному з`ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідачем зазначено про залишення судами поза увагою неподання ТОВ «Калушстальбуд» передбачених умовами договорів, укладених позивачем із вказаними контрагентами, звітів, сертифікатів якості, неможливості виконання контрагентами умов договорів, з огляду на відсутність обладнання, персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, а також судами не враховано наявність кримінальних проваджень, матеріали яких свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентами ТОВ Бурком», ТОВ «БУ Артбілд», ТОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТОВ "Інтер-Метал".
Відповідач просить суд скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Калушстальбуд» відмовити повністю.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, у якому, з посиланням на те, що в процесі розгляду справи в першій та апеляційній інстанції судами встановлено факт придбання позивачем товарів та послуг у контрагентів-постачальників та їх використання в своїй господарській діяльності, що свідчить про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених дій господарській меті, просить судові рішення, як законні та обґрунтовані, залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Калушстальбуд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 30.06.2016.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016, відповідно до висновків якого (з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача, згідно з якими пункти 1, 2 висновку акта перевірки викладено в новій редакції) встановлено порушення:
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 та пунктів 5, 6, 7, 17, 18, 19, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 389 128 грн; завищено податок на прибуток на 80 870 грн; занижено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2015 рік на 3 487 348 грн., за 1 квартал 2016 року - на 934 373 грн., за півріччя 2016 року - на 1265650 грн;
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, підпункту 187.1.1 пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 836 173 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0003501401 та №0003471401 від 06.12.2016, які частково скасовано рішенням Державної фіскальної служби України №3067/6/99-99-11-01-01-25 від 15.02.2017 про результати розгляду скарги.
Відповідачем, за наслідком адміністративного оскарження, прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0001482200 від 10.03.2017 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 016 338,00 грн., в тому числі основний платіж - 678 892 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 339446 грн; №0001482200 від 10.03.2017 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 462 387 грн., в тому числі основний платіж - 308 258 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 154129 грн.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до підпункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до вимог пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.