ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/9759/21
адміністративне провадження № К/990/1612/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/9759/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило Марини Борисівни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Добрянської Я.І.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України (далі- відповідач, Держмитслужба), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 10 березня 2021року № 204-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України;
1.3. стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2021 року по день винесення рішення судом.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ про його звільнення з посади незаконним, прийнятим з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Так, позивач доводив, що був відсутнім факт реального скорочення посади позивача, відповідач не пропонував позивачу інші посади державної служби та не враховав переважне право позивача на залишення на посаді. Також позивач наголошував, що його звільнення мало дискримінаційний характер.
3. У подану до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, наполягав на тому, що у межах спірних правовідносин мало місце скорочення посад державної служби, в наслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Відповідач також зазначав, що звільнення позивача відбулося відповідно до приписів пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII. Крім того, відповідач звертав увагу, що позивач подав заяву до Держмитслужби, у якій просив звільнити його з займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. Наказом Державної митної служби України від 22 жовтня 2020 року №1010-о «Про призначення ОСОБА_1 » позивача з 23 жовтня 2020 року призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України, за результатами добору, шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
5. 22 жовтня 2020 рок між позивачем та відповідачем укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
6. Наказом Державної митної служби України від 07 грудня 2020 року №555 «Про введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік» введено в дію зміни до штатного розпису на 2020 рік.
6.1. У Структурі апарату Державної митної служби України та Штатному розписі Державної митної служби України на 2020 рік відсутня посада заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України.
7. 22 грудня 2020 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне звільнення.
8. 05 березня 2021 року позивач подав на ім`я голови Державної митної служби України заяву про звільнення із займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
9. Наказом Державної митної служби України від 10 березня 2021 року №204-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII припинено державну службу та звільнено із займаної посади 10 березня 2021 року ОСОБА_1 заступника директора департаменту - начальника відділу планування та супроводу будівництва Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України, у зв`язку зі скороченням посади державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
9.1. Підставою для прийняття цього наказу слугували: заява ОСОБА_1 , попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , лист Міністерства фінансів України від 04 березня 2021 року № 17030-18-61/7167.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Суди попередніх інстанцій проаналізували Структуру апарату Державної митної служби України та Штатний розпис Державної митної служби України на 2020 рік, уведені в дію наказом Державної митної служби України від 07 грудня 2020 року №555, та прийшли до висновку про те, що у відповідача відбулося скорочення переліку посад державної служби, зокрема і посади, яку займав позивач, внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців.
11.1. Суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин у цій справі частину третю статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, чинній станом на момент введення в дію Структури апарату Державної митної служби України та Штатного розпису Державної митної служби України на 2020 рік, на момент попередження позивача про наступне звільнення та на момент подання ним заяви про звільнення. При цьому, суди попередніх інстанцій наголосили, що після внесення Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX змін до Закону № 889-VIII, норми частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються. Суди попередніх інстанцій також урахували роз`яснення Національного агентства з питань державної служби (далі - НАДС) від 20 лютого 2020 року № 86, у якому зазначено, що при звільненні державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не його обов`язком.
11.2. Щодо посилання позивача на порушення процедури його звільнення суди першої та апеляційної інстанцій, що звільнення позивача мало місце не раніше ніж 30 календарних днів після попередження (22 грудня 2020 року), а саме 10 березня 2021 року, а також позивачу виплачено вихідну допомогу. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що позивачем 05 березня 2021 року на ім`я голови Державної митної служби України було подано заяву про звільнення із займаної посади з 10 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, яка стала однією з підстав прийняття відповідачем спірного наказу про звільнення позивача. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статті 86 вказаного Закону державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення, а відповідно до норм Закону № 889-VIII та КЗпП України позивач не був позбавлений можливості відкликати свою заяву про звільнення до винесення наказу про звільнення. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що частина друга статті 38 КЗпП України передбачає окремий спосіб дій працівника, який бажає залишитися на роботи після подання заяви про звільнення, однак позивач заяви про відкликання раніше поданої заяви про звільнення відповідачу не подав, на роботу після звільнення не вийшов.
11.3. Відхиляючи доводи позивача про дискримінаційний характер його звільнення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в цьому випадку, за їх висновком, має місце припущення позивача про обмеження його прав, яке не можна пов`язувати з дискримінацією.
11.4. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірний наказ про звільнення позивача є законним та обґрунтованим, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
ІV. Касаційне оскарження
12. 12 січня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотило М.Б. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, у якій скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
13. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржниця зазначає, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 87 Закону № 889-VIII щодо необхідності дотримання суб`єктом призначення процедури звільнення державного службовця у випадку подання державним службовцем заяви про припинення державної служби (яка не передбачена жодним положенням законодавства та не може бути підставою для звільнення за ініціативою суб`єкта призначення) після отримання ним попередження про звільнення, за умови, що попередження про звільнення було вручено на момент, коли законодавством було передбачено лише можливість пропонування вакантної посади, та, водночас, наказ про звільнення приймався на момент, коли суб`єкт призначення був зобов`язаний запропонувати позивачу вакантну посаду.
14. У касаційній скарзі скаржниця також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. У цьому зв`язку скаржниця стверджує, що позивач, користуючись наданим статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правом, 03 вересня 2021 року подав до суду першої інстанцій заяву про зміну предмету позову. Однак, ця заява судом першої інстанції розглянута не була. При цьому, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував зміну позивачем предмету позову та здійснив розгляд справи в межах первинно заявлених позовних вимог, що, на переконання скаржниці, свідчить про наявність процедурних порушень при здійсненні розгляду справи. Водночас, судом апеляційної інстанції вказана обставина не була взята до уваги.
15. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.
16. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/9759/21.