ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа №200/5456/20-а
адміністративне провадження № К/9901/34959/21, №К/9901/35415/21, №К/9901/36052/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
за участю:
секретаря судового засідання Морозенко С.П.
учасників справи:
представника відповідачів-1, -2 - Кожушко В.Е.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/5456/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за касаційними скаргами Донецької обласної прокуратури, ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора,
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Голубової Л.Б.,
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач-2), Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач-3, кадрова комісія, комісія), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 191 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 363-к;
1.3. поновити її в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області чи в новоствореній обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів з 05 травня 2020 року;
1.4. стягнути з прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 191 про неуспішне проходження нею атестації є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час іспиту мали місце технічні несправності. Водночас, позивачка наполягала на тому, що кадрова комісія, на її переконання, не є органом, який передбачений пунктом 11 розділу ІІ Закону Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-IX), відтак, в останньої відсутні передбачені законом повноваження на проведення атестації прокурорів та прийняття рішень щодо успішного або неуспішного проходження атестації.
2.1. Крім цього, позивачка наполягала на тому, що у наказі Донецької обласної прокуратури від 04 травня 2020 року № 363-к відсутні конкретні підстави звільнення позивачки, передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не відбулося реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому вона обіймала посаду. Також позивачка вказувала на дискримінаційні умови Закону № 113-ІХ, оскільки ним передбачено чотири категорії осіб, які не проходитимуть атестацію для продовження трудових відносин, що суперечить статтям 24, 43, 46 Конституції України.
3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі-1, -2 у відзивах на позов зазначили, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог законодавства, оскільки за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 55 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Відповідачі наполягали, що неуспішне проходження атестації є безумовною підставою для звільнення прокурора, а юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у цьому випадку, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором місцевої прокуратури. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, утворення обласної прокуратури вказаним пунктом не передбачено. Доводи позивачки щодо застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства відповідачі уважали безпідставними, оскільки питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами, а не Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходила службу в прокуратурі Донецької області з 07 липня 1998 року на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою позивачки.
5. 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про намір пройти атестацію.
6. Наказом Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року № 77 створено першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
7. Згідно з відомістю про результати тестування ОСОБА_1 набрала 55 балів за результатом тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора з використанням комп`ютерної техніки, що менше ніж встановлений Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 прохідний бал - 70.
8. 04 березня 2020 року та 05 березня 2020 року позивачка зверталася до голови кадрової комісії ОСОБА_2 із заявами, у яких просила надати можливість перездати тестування та зазначила про порушення роботи комп`ютерної техніки, що мало вплив на результати іспиту. Зокрема, позивачка зазначила, що в ході тестування вона не підтверджувала відповіддю деякі питання, оскільки мала намір повернутися до їх вирішення пізніше. Дійшовши до останнього питання у тестах, вона мала певний час, тому мала намір повернутися до вирішення питань, що залишилися непідтвердженими відповіддю та не натискала кнопку "завершити тестування", як передбачене програмою. Втім, незважаючи на це, комп`ютерна програма самостійно завершила тестування, сформувавши звіт і повідомивши, що тест не складено через набрання 55 балів.
9. Згідно з протоколом засідання від 10 квітня 2020 року № 8 кадровою комісією розглянуто вказані заяви ОСОБА_1 та у їх задоволенні відмовлено.
10. Відповідно до додатку 1 до протоколу № 8 від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 не пройшла іспит у формі анонімного тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора.
11. 10 квітня 2020 року кадровою комісією стосовно позивачки прийнято рішення № 191 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого ОСОБА_1 за результатом складення іспиту у формі анонімного тестування набрала 55 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв`язку з чим її не допущено до наступних етапів атестації. Зокрема, в рішенні зазначено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.
12. Наказом прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 363-к позивачку звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов задоволено.
13.1. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 191 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
13.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 363-к про звільнення позивачки з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
13.3. Поновлено ОСОБА_1 в Донецькій обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів з 05 травня 2020 року.
13.4. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року в розмірі 109444,98 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України №113-ІХ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, водночас, положеннями частини четвертої статті 40 КЗпП України, встановлено, що підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлюються законом, що регулює статус окремих категорій працівників, яким, у цьому випадку, є Закон України "Про прокуратуру". На момент звільнення позивачки з посади, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Враховуючи викладене, позивачку звільнено на підставі Закону №113-ІХ, який не регулює статус прокурора, що, на переконання суду першої інстанції, свідчить про протиправність спірного наказу про звільнення позивачки.
14.1. Аналізуючи дотримання кадровою комісією законодавчо визначеної процедури атестації прокурорів та обґрунтованість спірного рішення за результатом атестації позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення кадрової комісії не містить мотивів та аргументів його прийняття. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що кадрова комісія, відмовляючи позивачці у задоволенні її звернень від 04 березня 2020 року та 05 березня 2020 року та прийнявши рішення про неуспішне проходження атестації позивачкою, діяла не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже, за висновком суду першої інстанції, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
14.2. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість похідних вимог позивачки про визнання протиправним та скасування спірного наказу; поновлення в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області чи в новоствореній обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів з 05 травня 2020 року; стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року.
14.3. Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
15. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 26 серпня 2021 року змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року.
15.1. В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року замінено слова "в Донецькій обласній прокуратурі на рівнозначній посаді" на слова "в прокуратурі Донецької області".
15.2. Абзац другий резолютивної частини рішення щодо визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 191 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" виключено.
15.3. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.
16. Так, розглянувши доводи апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо протиправності звільнення прокурорів на підставі Закону №113-ІХ. Додатково суд апеляційної інстанції указав на те, що у спірному наказі не конкретизовано підставу звільнення (одну з трьох, зазначених у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Посилання у наказі на підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, на думку суду апеляційної інстанції, не уточнює підставу звільнення, передбачену пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення. Однак, відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження обставин реорганізації чи ліквідації юридичної особи відповідача на момент звільнення позивача, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, на думку суду апеляційної інстанції, породжує для позивачки негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
16.1. Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, суд апеляційної інстанції виходив з висновку про те, що того, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам, встановленим Порядком проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221), зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачкою за результатами складення іспиту балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Зазначені аргументи та мотиви, на переконання суду апеляційної інстанції, ясні, прозорі, зрозумілі, ґрунтуються на вимогах закону, та, з огляду на його специфіку, не потребують додаткового тлумачення. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для скасування спірного рішення кадрової комісії.
16.2. Суд апеляційної інстанції також указав на помилковість висновку суду першої інстанції у частині поновлення позивачки на попередній роботі та зазначив, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Крім того, суд апеляційної інстанції урахував, що відповідно до пункту 18 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ лише у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачку має бути поновлено саме на посаді, яку вона займала до звільнення - прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області.
16.3. У частині стягнення середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
ІV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Донецька обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 20 вересня 2021 року.
18. У касаційній скарзі відповідачем-2 зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до окружної прокуратури лише у разі успішного проходження атестації; пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
18.1. Крім того, скаржник у касаційній скарзі наполягає, що відповідно до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у цьому випадку, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Тому, на переконання скаржника, у спірному наказі правомірно зазначено підставу звільнення відповідно до формулювання пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
19. У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
20. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-2.
21. 05 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Донецької обласної прокуратури у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Відзиви на касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури в установлений строк до Верховного Суду не надходили.
23. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 27 вересня 2021 року.
24. У касаційній скарзі позивачка зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано правові висновки Верховного Суду щодо ефективності засобів правового захисту, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-20/12, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, від 22 січня 2019 року у справі №912/1856/16, від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.
24.1. Також позивачка уважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 235 КЗпП України щодо обрання належним способом захисту права особи поновлення на рівнозначній посаді, за наявності факту перейменування місця роботи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 817/280/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/10460/16, від 21 лютого 2020 року у справі № 822/2196/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 806/446/16.
24.2. Так, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у наведених справах, скаржниця наполягає на помилковості ототожнення понять «попередня робота» та «попередня посада». На переконання скаржниці, поновлення на роботі полягає у тому, що працівникові надається та ж робота, яку він виконував до звільнення. Тому, враховуючи ту обставину, що посади, з якої позивачку звільнено не існувало на час постановлення судового рішення, на думку позивачки, задля повного та належного захисту її порушеного права, позивачку може бути поновлено на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення.
25. Крім того, у касаційній скарзі позивачка не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення кадрової комісії та наполягає на тому, що імперативні приписи пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233) передбачають, що рішення про неуспішне проходження прокурором атестації повинно бути вмотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Відсутність мотивів у такому рішення є нормативною підставою для його оскарження та подальшого скасування. Втім, спірне рішення кадрової комісії, на переконання скаржниці, цим вимогам не відповідає, оскільки містить лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, без визначення мотивів та аргументів його прийняття.
26. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
27. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивачки або її представника.
28. 12 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. 18 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу позивачки, в якому відповідач-1 спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
30. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 01 жовтня 2021 року.
31. У касаційній скарзі відповідачем-1 зазначено, що оскаржуване судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2021 року та 24 вересня 2021 у справах № 160/6204/20, № 200/5038/20-а, №160/6596/20, № 140/3790/19, № 280/4314/20, які полягають у тому, що факти, передбачені у підпунктах 1, 2, 3, 4 абзацу 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31.1. Оскільки звільнення позивачки, на переконання скаржника, відбулося з дотриманням вимог законодавства, тому підстави для поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
32. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
33. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-1.
34. 11 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
35. Відзиви на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора в установлений строк до Верховного Суду не надходили.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
36. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
39. За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
40. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
41. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
41.1. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
41.2. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
41.3. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
42. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
42.1. Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
42.2. Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.