ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 524/1824/18
адміністративне провадження № К/9901/16171/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 грудня 2018 року (суддя Кривич Ж.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Шевцова Н.В., Подобайло З.Г.) у справі №524/1824/18 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області Дубинки Олега Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови Серії АА №192182 про накладення адміністративного стягнення від 27 листопада 2015 року,
ВСТАНОВИВ:
22.03.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області Дубинки Олега Миколайовича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Серії АА №192182 про накладення адміністративного стягнення від 27 листопада 2015 року.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 7 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін 18 травня 2018 на 14.30 год.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у тому, що судами не враховано поважність пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у зв`язку з не прийняттям і не направленням податковим органом позивачу рішення про розгляд його повторної скарги по формі, встановленої додатком 5 до Інструкції з оформлення органами державної податкової служби матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28 жовтня 2009 року №585, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2009 року за № 1262/17278 (далі - Інструкція №585).
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Спірним питанням є правомірність залишення без розгляду позовної заяви позивача з підстав визнання неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено строк, протягом якого встановлена можливість оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За приписами частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Аналогічні положення містяться в статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), якою встановлені строки, в межах яких може бути поданий позов до суду. Положеннями цієї норми визначені як строки звернення, а також строк, який визначається положеннями інших законів.
За загальним правилом, цей строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи починає обчислюватися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Залишаючи без розгляду позовну заяву позивача, суди виходили з того, що позивач, не отримавши відповіді суб`єкта владних повноважень на свою повторну скаргу від 1 травня 2016 року, мала звернутись в суд з позовом не пізніше 11 серпня 2016 року з огляду на приписи частини 4 статті 122 КАС України. Також, судами враховано і тривалість проміжку часу після спливу строку звернення до суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 27 листопада 2015 року заступник начальника Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області постановою Серії АА № 192182 притягнув позивача, як керівника ПП "Редакція "Програма плюс", ТОВ "Телебудмонтаж", ТОВ "Яхтклуб "Посейдон", до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2550 грн за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Оскаржувана постанова отримана позивачем у Автозаводському Відділі державної виконавчої служби м. Кременчука 12 березня 2016 року. Зазначену постанову позивач оскаржила до Головного управління ДФС у Полтавській області 21 березня 2016 року. Скаргу позивача було залишено без розгляду через пропуск строку оскарження постанови.