ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 200/5892/20-а
адміністративне провадження № К/9901/37278/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (головуючий суддя Голошивець І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» (далі - ТОВ «Техремпоставка») звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Офісу ВПП ДПС від 12 лютого 2020 року № 207 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техремпоставка» (код ЄДРПОУ 31366910)».
В обґрунтування позову посилалось на те, що 24 лютого 2020 року ним отримано від податкового органу цінний лист (з описом вкладення), в якому містились: оскаржуваний наказ про проведення перевірки, в якому визначено період її проведення з 20 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року; повідомлення про проведення перевірки від 14 лютого 2020 року №6/28-10-50-09; запрошення для ознайомлення, підписання та отримання Акта від 14 лютого 2020 року № 6680/10/28-10-50-09-10. Позивачем була надана відповідь № 39/1 від 24 лютого 2020 року, в якій наголошувалось, що ТОВ «Техремпоставка» не було належним чином повідомлене про перевірку, не отримувало наказу про проведення перевірки, у запитах не були зазначені конкретні декларації щодо яких необхідно було надати пояснення та документи. Тобто вказав, що запит про надання інформації отриманий в останній день перевірки, за таких обставин запит є незаконним. Таким чином, позивач отримав наказ про проведення перевірки 24 лютого 2020 року, тобто вже після закінчення самої перевірки. За таких обставин, позивач вважає, що податковий орган допустив низку грубих порушень при призначенні перевірки, які кожний окремо, а також в їх сукупності дають підстави вважати наказ про проведення перевірки протиправним, а перевірку такою, що не створює юридичних наслідків.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Техремпоставка» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17).
Східне МУ ДПС по роботі з ВПП, скориставшись своїм правом надало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що наведена позивачем у скарзі практика Великої Палати Верховного Суду є недоречною, оскільки має відмінності у прийнятті рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Відмінність між наведеною позивачем практикою Великої Палати Верховного Суду та розглядом даної справи, полягає в тому, що прийняті судами попередніх інстанцій у справі №816/228/17 були прийняті на користь позивача, а при здійсненні розгляду цієї справи - на користь контролюючого органу. Тобто, у разі задоволення касаційної скарги у справі №816/228/17, наказ на проведення перевірки - поновлює свою дію, а при винесенні рішення у цій справі, поновлювати дію наказу не потрібно, тому, що він не був скасований. Також, відповідач зазначає, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справа №816/228/17 не була оприлюднена.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДПС на підставі підпунктів 16.1.5 та 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернулося до ТОВ «Техремпоставка» з листом від 2 грудня 2019 року №11454/10/28-10-50-09-10, в якому просило надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження причин не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням у господарській діяльності підприємства.
Вказаний лист був направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку 2 грудня 2019 року та отриманий останнім 5 грудня 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями.
Позивачем листом від 17 грудня 2019 року №230 до податкового органу була надана відповідь, в якому були викладені пояснення щодо запитуваної інформації. Також ТОВ «Техремпоставка» було зазначено, що запит, направлений контролюючим органом, не містить інформації про виявлені факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, не вказано в якій конкретно декларації з податку на додану вартість виявлено недостовірність даних та у чому полягає така недостовірність даних, не наведено перелік документів, які пропонується надати.
Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДПС на підставі підпунктів 16.1.5 та 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, звернулось до позивача з листом від 13 січня 2020 року №1168/10/28-10-50-08-10, в якому просило надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження щодо не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2017 рік на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства.
Зазначений лист був направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку 13 січня 2020 року та отриманий останнім 16 січня 2020 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення.
Позивачем листом від 5 лютого 2020 року №33, який податковим органом було отримано 11 лютого 2020 року, надано відповідь, в якій були викладені пояснення щодо запитуваної інформації.
12 лютого 2020 року Офісом ВПП ДПС на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України прийнято наказ № 207 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техремпоставка» (код ЄДРПОУ 31366910)», з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства України щодо повноти та достовірності декларування ПДВ в березні 2017 року відносно залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства. Провести перевірку наказано з 20 лютого 2020 року тривалістю 2 робочих дні.
На підставі вказаного наказу, відповідачем 14 лютого 2020 року складено повідомлення № 6/28-10-50-09 щодо проведення вищезазначеної позапланової невиїзної перевірки.
Контролюючим органом повідомлення від 14 лютого 2020 року № 6/28-10-50-09 та копію наказу від 12 лютого 2020 року № 207 було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14 лютого 2020 року, у свою чергу, позивачем зазначені документи були отримані 24 лютого 2020 року.
Відповідач листом від 19 лютого 2020 року №7251/10/28-10-50-09-10 повідомив позивача про те, що згідно наказу Офісу ВПП ДПС від 12 лютого 2020 року № 207 призначена позапланова невиїзної перевірки ТОВ «Техремпоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо повноти та достовірності декларування ПДВ в березні 2017 року відносно залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства, та просив надати повний обсяг документів, пов`язаних із втратою контролю над залишками товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території, в строк до закінчення документальної перевірки - 21 лютого 2020 року. Зазначений лист позивач отримав 21 лютого 2020 року.
Позивачем листом від 24 лютого 2020 року № 39/1 було надано відповідь, в якому зазначено, що оскільки запит отримано 21 лютого 2020 року, тобто в останній день перевірки, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки отримано не було, а отже запит є незаконним.
Не погодившись з прийняттям податковим органом наказу № 207 від 12 лютого 2020 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ТОВ «Техремпоставка» звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуваний наказ відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, розглядаючи справу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, з огляду на наведене нижче.
Відповідно до статті 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.