ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13828/19
адміністративне провадження № К/9901/32598/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" (далі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд скасувати винесене податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4030905,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Підприємство зазначило, що наявність чи відсутність документів щодо якості товарів не може бути підставою для висновку про безтоварність операції. Факт надходження тих чи інших матеріальних цінностей на підприємство підтверджується товарно-транспортними документами, документами вхідного контролю, складського обліку та списання у виробництво, надані відповідачу, проте, не досліджені ним. Також позивач зазначає, що є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке входить до складу Державного концерну «Укроборонпром», у зв`язку з чим на підприємстві запроваджено механізми суворого контролю за ввезенням на територію та вивезенням з території підприємства будь-яких матеріальних цінностей, який регулюється Інструкцією №60 «Про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об`єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА», затвердженою наказом від 01.04.2013 №89. Таким чином, постачання кожної товарної позиції обов`язково супроводжується складанням наступних первинних документів, що підтверджують фактичний рух товару: накладна, матеріальна перепустка, звіт про прийомку. Всі податкові накладні, посилання на які міститься в акті перевірки, є зареєстрованими належним чином у ЄРПН, реєстрація жодної з них не була зупинена, не було відмовлено у реєстрації.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.12.2018 року №0017334201. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним. Наголошено, що відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 30 листопада 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №640/13828/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/13828/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200. ст. 200 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 по справі №520/10953/18, від 31.03.2020 по справі №824/434/15-а, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
5.3. Податковий орган зазначає, ДП "ЗАВОД 410 ЦА" порушено п. 185.1 статті 185, п. 198.1 статті 198, п. 200.4 статті 200, п. 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 р. у розмірі 4 030 905 грн., зроблено за наслідками ведення позивачем господарської діяльності та оформлення податкових накладних на ПДВ з ТОВ "Континент-Авіа" на суму 977 839,94 грн., ТОВ "Системінжинірингменеджмент" на суму 225 424,44 грн., ТОВ "Тех-Партнер" на суму 176 022,94 грн., ТОВ "ІВО-Центр" на суму 230 512,15 грн., ТОВ "Промавіапідшипник" на суму 29 983,36 грн., ПАТ "Інноваційно-промисловий центр" на суму 58 556,78 грн., ТОВ "Авіа Техконтакт" на суму 290 799,52 грн., ТОВ "Ремонтно-промисловий холдинг" на суму 826 837,41 грн., ТОВ "Тейра" на суму 109 294,28 грн., ТОВ "Авіа-Комплект" на суму 56 400,00 грн., ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" на суму 249 106,77 грн., ТОВ "Промтехінвест Груп" на суму 52 842,00 грн., ТОВ "Спец Авіа Сервіс" на суму 130 893,76 грн., ТОВ "Чиста Вода-М" на суму 334 185,25 грн., ПП "Скат" на суму 10 692,00 грн., ТОВ "Авіатехкомплект" на суму 10 048,59 грн., ТОВ "Аксарія" на суму 70 567,20 грн., ТОВ "Листехпоставка" на суму 7 990,93 грн., ТОВ "М-Комплект" на суму 18 720,00 грн., ТОВ "Промелектроніка" на суму 99 259,96 грн., ТОВ "ТД "Підшипникцентр" на суму 64 927,98 грн..
5.4. Також податковий орган указує, що перевіркою не підтверджено джерело походження придбаного товару внаслідок невстановлення фактичного ланцюга постачання товару, не встановлено придбання товару контрагентами позивача у інших підприємств для подальшого продажу позивачу. Також в акті перевірки міститься інформація щодо фігурування певного кола юридичних осіб у кримінальних провадженнях за ст. 205, 212 КК України. Посилається на те, що за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, який знаходиться у відкритому (загальному) доступі в Інтернет, що ТОВ «Євротехнотрейд»,ТОВ «Ларком Груп», ТОВ «Компібуд» виступають фігурантами у матеріалах досудового розслідування, що внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статі 205 КК та частиною третьою статті 209 КК України та частиною третьою статті 212 КК України.
5.5. Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.
7. 21 січня 2021 року справа №640/13828/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказів від 19.10.2018 №1958, від 09.11.2018 №2076 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову перевірку ДП «Завод 410 ЦА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року, за результатом якої складено акт від 19.11.2018 за №3529/28-10-42-01/01128297.
9. Згідно з висновками акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ДП «ЗАВОД 410 ЦА» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 року у розмірі 4030905 грн.
10. На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4030905 грн.
11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
12. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "Системінжинірингменеджмент", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "ІВО-Центр", ТОВ "Промавіапідшипник", ПАТ "Інноваційно-промисловий центр", ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "Ремонтно-промисловий холдинг", ТОВ "Тейра", ТОВ "Авіа-Комплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промтехінвест Груп", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", ТОВ "Чиста Вода-М", ПП "Скат", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Аксарія", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "М-Комплект", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "ТД "Підшипникцентр" за серпень 2019 року.
13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
16. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
20. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).
30. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).
31. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.