ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 320/6224/19
адміністративне провадження № К/9901/35318/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у складі головуючого судді Кушнової А.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. у справі № 320/6224/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП» (далі - позивач, ПрАТ «Зернопродукт МХП», платник податку) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2019 року № 000325511.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ПрАТ «Зернопродукт МХП» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Група компаній «Натаніель», ТОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Континент» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Указані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, адміністративний позов ПрАТ «Зернопродукт МХП» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 23 жовтня 2019 року № 000325511.
Стягнуто на користь ПрАТ «Зернопродукт МХП» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у сумі 7236,71 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ПрАТ «Зернопродукт МХП» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Група компаній «Натаніель» та ТОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Континент».
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 18.09.2019 до 24.09.2019 фахівцями ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Зернопродукт МХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Група компаній «Натаніель» (код ЄДРПОУ 41542439) за жовтень та грудень 2018 року, ТОВ «Аверс-СП» ЛТД (код ЄДРПОУ 20782588) за грудень 2018 року, ТОВ «БК «фірма Нібіс» (код ЄДРПОУ 41390976) за січень 2019 року, ТОВ «Метон» (код ЄДРПОУ 39394662) за лютий 2019 року та ТОВ «ТТК «Континент» (код ЄДРПОУ 41105726) за березень 2019 року.
За результатами указаної перевірки складено акт № 95/10-36-05-11/32547211 від 30.09.2019, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 482 447,00 грн, у тому числі за жовтень 2018 року - 140 399,00 грн, за грудень 2018 року - 44 311,00 грн та за березень 2019 року - 297 737,00 грн.
Такий висновок відповідача обґрунтовано відсутністю реального характеру вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання ПрАТ «Зернопродукт МХП» з ТОВ «Група компаній «Натаніель» за жовтень 2018 року на загальну суму ПДВ 140 399,00 грн та за грудень 2018 року - 44 311,00 грн, а також з ТОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Континент» за березень 2019 року на загальну суму ПДВ 297 737,50 грн, оскільки вказані контрагенти фактично не поставляли товари/не надавали послуги, тому товари/послуги отримано з невідомого джерела, невідомим технічним персоналом, устаткуванням, обладнанням невідомого походження, що вказує на нереальність їх здійснення.
23 жовтня 2019 року на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 000325511, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 482 447,00 грн, у тому числі за жовтень 2018 року - 140 399,00 грн, за грудень 2018 року - 44 311,00 грн та за березень 2019 року - 297 737,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в якості підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, ГУ ДПС у Київській області зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано норми, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/49593/15, а також постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 825/1655/14, від 16.12.2019 у справі № К/9901/23727/19, в яких указано, що з наданих суду доказів на підтвердження фактичного придбання у контрагентів робіт та послуг неможливо зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій; встановлено безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не знайдено підстав вважати правомірним формування позивачем сум ПДВ. У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі № 826/24815/15 висловлена правова позиція, згідно з якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій із купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Крім того, скаржник просить суд касаційної інстанції відступити від висновків, на які посилаються суди попередніх інстанцій, викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2020 у справі № П/811/1074/16, від 26.06.2018 у справі № 804/5227/16, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.02.2018 у справі № 821/589/17.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи ГУ ДПС у Київській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Посилання контролюючого органу на постанови Верховного Суду позивач вважає безпідставними, оскільки у вказаних справах досліджувалися господарські операції, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.