ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2022 року
Київ
справа №160/10944/20
адміністративне провадження №К/9901/41011/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/10944/20 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (суддя Турова О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.), -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №269979/1-5353-0461, №269980/1-5353-0461, №26998/1-5353-0461, від 27 травня 2019 року №269979-5353-0461, №269980-5353-0461, №269981-5353-0461.
Позов вмотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням встановленої Податковим кодексом України (далі - ПК України) процедури, а саме: без проведення податкової перевірки; поза межами встановленого статтею 102 ПК України строку давності; складені не за тією формою, що мали складатися; не містять інформації щодо того, за які саме земельні ділянки та за який період ними нараховано грошові зобов`язання позивачеві, а також без надання до них відповідних розрахунків цих зобов`язань; не направлялись на адресу платника податків.
Крім того, відповідач при нарахуванні орендної плати за 2018-2019 роки не врахував, що договори оренди земельних ділянок, що перебували у користуванні позивача, є припиненими з 25 квітня 2018 року, на новий строк вони не переукладались. Більш того, нерухоме майно, що розташовується на цих земельних ділянках, та належало позивачеві, було відчужене останнім 16 вересня 2019 року на користь ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування. Також позивач наполягав на тому, що впродовж 2016-2018 років нею подавались декларації з орендної плати та належним чином сплачувались передбачені договорами суми.
Позивач вважав, що відповідач, поза межами наданих йому повноважень, самостійно визначив розмір нормативно-грошової оцінки за 2016-2018 роки, хоча відповідний розмір орендної плати був погоджений сторонами відповідно до укладених з міською радою договорів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2019 року №269979-5353-0461 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2019 рік на суму 30223,63 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2019 року №269980-5353-0461 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2019 рік на суму 67556,67 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2019 року №269981-5353-0461 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2019 рік на суму 65206,56 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суди встановили, що у власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07 листопада 2002 року, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3146 від 20 грудня 2001 року, зареєстрованого КП «Дніпропетровське МБТІ» 07 листопада 2002 року та записаного в реєстрову книгу №30НФ за реєстровим №1612-5, перебувала частина нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ.М-1 - частина будівлі гаража: приміщення №№1, 2, 6 загальною площею 228,3 кв.м; літ.Н-2 - адміністративно-побутовий корпус загальною площею 584,6 кв.м.
03 липня 2003 року між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладено три договори оренди земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 03 липня 2003 року та за реєстровані в реєстрі за номерами:
- №5507, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору частку (51,43%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0981 га (площа частки складає 0,0505 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення гаража, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом №1210100000:01:009:0077; грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення договору: 290138,98 грн; сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 43520,85 грн;
- №5508, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,1144 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення адміністративно-побутового корпусу, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом №1210100000:01:009:0076; грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення договору 625589,90 грн; сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 93838,50 грн;
- №5509, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору частку (73,11%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1589 га (площа частки складає 0,1162 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення проїзду, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом №1210100000:01:009:0078; грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення договору 651520,01 грн; сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 97728 грн.
В усіх указаних договорах зазначено, що земельні ділянки передаються на строк до 25 квітня 2018 року, після закінчення терміну договору його дія закінчується; розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.
16 вересня 2019 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено два договори дарування, відповідно до яких дарувальник добровільно подарував, а обдаровуваний прийняв в дар частину нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ.М-1 - частина будівлі гаража: приміщення №№ НОМЕР_1 загальною площею 228,3 кв.м; літ.Н-2 - адміністративно-побутовий корпус загальною площею 584,6 кв.м. Право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується Витягом №181259443 від 17 вересня 2019 року.
Судом також встановлено, що протягом 2016-2018 років ОСОБА_1 подавала податкові декларації з плати за землю (орендна плата), відповідно до яких декларувала грошові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за користування вищевказаними земельними ділянками за кадастровими номерами №1210100000:01:009:0076, №1210100000:01:009:0077 та №1210100000:01:009:0078 в наступних розмірах:
- за 2016 рік за земельну ділянку №1210100000:01:009:0076 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 3834167,34 грн - 38341,67 грн; за земельну ділянку №1210100000:01:009:0077 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 1760231,37 грн - 17602,31 грн; за земельну ділянку №1210100000:01:009:0078 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 3894495,14 грн - 38944,95 грн;
- за 2017 рік за земельну ділянку №1210100000:01:009:0076 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 4064227,17 грн - 40642,27 грн; за земельну ділянку №1210100000:01:009:0077 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 1865849,74 грн - 18658,50 грн; земельну ділянку №1210100000:01:009:0078 - розмір річної орендної плати 1% від нормативної грошової оцінки 4128174,80 грн - 41281,75 грн;
- за 2018 рік за земельну ділянку №1210100000:01:009:0076 - розмір річної орендної плати 1% при нормативній грошовій оцінці одиниці площі земельної ділянки в 1119,33 грн - 12805,13 грн; за земельну ділянку №1210100000:01:009:0077 - розмір річної орендної плати 1% при нормативній грошовій оцінці одиниці площі земельної ділянки в 1164,10 грн - 5878,70 грн; за земельну ділянку №1210100000:01:009:0078 - розмір річної орендної плати 1% при нормативній грошовій оцінці одиниці площі земельної ділянки 1119,33 грн - 13006,61 грн.
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська», нормативну грошову оцінку (далі - НГО) земель м. Дніпропетровська затверджено із базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн (пункт 1.2) та введено її в дію з 1 січня 2016 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 квітня 2016 року №5/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» вирішено внести зміни до вказаного рішення, виклавши пункт 1.2 в такій редакції: « 1.2. Нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартість 1 кв. м землі 306,35 грн, визначену станом на 1 січня 2013 року».
Листом від 17 травня 2019 року №18-4-0.38-766/107-19 Відділ у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надав інформацію про нормативну грошову оцінку (згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777), а саме:
- 1 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0981 га у 2016 році становить - 4692,16 грн, у 2017 році - 3978,96 грн, станом на 01 липня 2018 року - 3978,96 грн, станом на 01 січня 2019 року - 5968,45 грн;
- 1 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1144 га у 2016 році становить - 4468,73 грн, у 2017 році - 3789,49 грн, станом на 01 липня 2018 року - 3789,49 грн, станом на 01 січня 2019 року - 5684,23 грн;
- 1 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1589 га у 2016 році становить - 4558,10 грн, у 2017 році - 3865,28 грн, станом на 01 липня 2018 року - 3865,28 грн, станом на 01 січня 2019 року - 5797,92 грн.
Вказаний лист доведено Дніпровською міською радою до відома Головного управління ДФС у Дніпропетровській області листом департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 21 травня 2019 року №12/14-142.
З урахуванням вищевказаних рішень Дніпровської міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» та інформації, наданої Дніпровською міською радою та Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ГУ ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення за платежем «Орендна плата з фізичних осіб»:
- від 26 квітня 2019 року №269979/1-5353-0461 у загальному розмірі 206719,09 грн, з яких за 2016 рік - 71086,22 грн, за 2017 рік - 60281,24 грн, за 2018 рік - 75351,63 грн;
- від 26 квітня 2019 року №26998/1-5353-0461 у загальному розмірі 445991,15 грн, з яких за 2016 рік - 153366,81 грн, за 2017 рік - 130055,30 грн, за 2018 рік - 162569,04 грн;
- від 26 квітня 2019 року №269980/1-5353-0461 у загальному розмірі 462068,61 грн, з яких за 2016 рік - 158895,37 грн, за 2017 рік - 134743,66 грн, за 2018 рік - 168429,58 грн;
- від 27 травня 2019 року №269979-5353-0461 у загальному розмірі за 2019 рік - 90422,02 грн;
- від 27 травня 2019 року №269980-5353-0461 у загальному розмірі за 2019 рік - 202115,49 грн;
- від 27 травня 2019 року №269981-5353-0461 у загальному розмірі за 2019 рік - 195082,77 грн.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган при нарахуванні податкового зобов`язання у 2019 році залишив поза увагою ту обставину, що внаслідок відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, у позивача припинився обов`язок із сплати орендної плати за користування цими земельними ділянками. За усталеною позицією Верховного Суду України та Верховного Суду з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач продовжував користуватися спірними земельними ділянками після 25 квітня 2018 року, оскільки на них розташовувалось належне йому нерухоме майно. З огляду на такі обставини та з урахуванням приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі», суд визнав безпідставними посилання позивача на те, що пролонгації дії договорів оренди не відбулось з огляду на те, що із відповідним клопотанням про продовження їх дії до орендодавця вона не зверталась.
При вирішенні питання встановлення розміру нормативної грошової оцінки суд виходив з того, що нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючим органом на підставі даних Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому законом порядку. Посилання позивача, що лист органу Держгеокадастру не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка) були відхилені судом, оскільки приписи пункту 286.1 статті 286 ПК України не встановлюють певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати таку інформацію. Доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем встановленої ПК України процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень також були відхилені судом як безпідставні. Також суд зауважив, що граничним строком для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік було 01 липня 2019 року, тому твердження позивача про порушення відповідачем строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України є помилковими.
Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Суд відхилив довід позивача, що договір №5509 не стосується земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно (договір стосується земельної ділянки для розміщення проїзду), а тому відсутні підстави вважати, що після закінчення строку його дії ОСОБА_1 продовжувала нею користуватися. Надаючи оцінку такому аргументу, суд апеляційної інстанції зазначив, що із заявою до орендодавця про повернення земельної ділянки позивач не зверталась, факт її повернення відповідним актом не зафіксовано, відтак, позивач не надала доказів, що із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки №5509 вона перестала користуватись земельною ділянкою, наданою їй для розміщення проїзду для належного їй нерухомого майна. Суд також відхилив посилання позивача на позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року (справа №804/4362/18), оскільки у наведеній справі рішення суду ухвалено за відмінних обставин справи.
Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції, що надання Держгеокадастром інформації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок у формі листа не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд також врахував, що Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386, також не визначає форми надання такої інформації. Довід апелянта, що у листі Держгеокадастру відсутні кадастрові номери земельних ділянок, був відхилений, оскільки у листі міститься інформація щодо адреси земельних ділянок, їх розміру, що в повній мірі відповідає відомостям, зазначеним у відповідних договорах оренди земельних ділянок. Посилання позивача на те, що лист Держгеокадастру був сформований 17 травня 2019 року, відповідачу направлений 22 травня 2019 року, тоді як частина спірних податкових повідомлень-рішень прийнята 26 квітня 2019 року, суд апеляційної інстанції не взяв уваги. За встановленими апеляційним судом обставинами при прийнятті 26 квітня 2019 року податкових повідомлень-рішень контролюючий орган виходив з НГО земельних ділянок, інформацію про яку ГУ ДПС надав Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради 24 квітня 2019 року, що дійсно не можна визнати належною підставою для нарахування податкових зобов`язань, але у спірному випадку така інформація у повній мірі відповідала НГО, зазначеній у листі Держгеокадастру від 19 травня 2019 року. Враховуючи такі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування спірних податкових повідомлень-рішень лише з цієї підстави є надмірним формалізмом.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати судові рішення із прийняттям нового про задоволення позову в повному обсязі.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо правомірності прийняття як підстави для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельну ділянку інформації про нормативну грошову оцінку, яка надана у будь-якій формі, будь-якою особою та без її підтвердження даними ДЗК на момент прийняття податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що, дійсно, згідно з усталеною практикою Верховного Суду джерелом отримання даних про НГО земельних ділянок для нарахування податкових зобов`язань, крім технічної документації про НГО землі, витягів з ДЗК, довідок, визнаються також і листи Держгеокадастру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанови Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №922/2843/19, від 12 листопад 2018 року у справі №814/789/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18). Разом з тим, на переконання скаржника, така інформація має надаватись лише уповноваженим органом - Держгеокадастром або Мінюстом.
У спірному випадку, за додатково встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, інформація про НГО належних позивачу земельних ділянок була надана відповідачу Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Департамент). Скаржник звертає увагу на те, що, посилаючись на ці обставини як на підставу для відмови у задоволенні позову в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини першої статті 90, статті 246 КАС України не зазначив: в якій саме формі інформація про НГО земельних ділянок була надана відповідачу саме 24 квітня 2019 року; на підставі яких саме доказів встановлено факт надання відповідачу зазначеної інформації. З огляду на викладене, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів. При цьому позивач наполягає на тому, що листи, направлені відповідачу 24 квітня 2019 року та 17 травня 2019 року, не відповідають даним ДЗК та не містять усієї інформації, наявність якої передбачено чинним законодавством. Зокрема, у наданій як Департаментом, так і Держгеокадастром інформації відсутні дані ДЗК про категорію земель та про вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель. Так, цільове призначення земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:009:0078), що знаходилась у користуванні позивача для фактичного розміщення проїзду, відносилась до категорії земель загального користування. Водночас, відсутність у листах зазначеної обов`язкової інформації стала підставою для безпідставного донарахування податкових зобов`язань з плати за землю за ставкою 3% замість 1%.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано доводами, аналогічними викладеним у відзиві на позов та на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи доводи касаційної скарги та визначені скаржником підстави касаційного оскарження, судові рішення в частині задоволених позовних вимог колегією суддів не переглядаються.
Серед іншого, підставою виникнення спору між сторонами у цій справі слугувало те, що позивач нараховував і сплачував орендну плату за земельні ділянки у розмірах, визначених у відповідних договорах, в той час, як податковий орган дійшов висновку про наявність підстав для донарахування податкового зобов`язання, оскільки положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлюють розмір орендної плати на рівні, не меншому 3% нормативної грошової оцінки. При цьому з 01 січня 2016 року рішенням Дніпровської міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 введено в дію нормативну грошову оцінку земель по м. Дніпропетровську. При прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень та здійсненні розрахунку податкового зобов`язання контролюючий орган керувався листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17 травня 2019 року №18-4-0.38-766/107-19, а також «проектом розрахунку нормативної грошової оцінки за 2016-2018 роки», надісланим на адресу ГУ ДПС 22 квітня 2019 року Департаментом економіки, фінансів, та міського бюджету Дніпровської міської ради. На переконання скаржника, зазначені вище документи не можуть бути використані як підстава для донарахування орендної плати за користування землею.
Отже, ключовим питанням, яке належало вирішити судам у спірній частині, було прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при донарахуванні платнику податків податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки відомостей про нормативну грошову оцінку, наданих: (1) у формі листа Держгеокадастру; (2) відмінним від Держгеокадастру чи Мін`юсту органом.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Особливості нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку як однієї із форм плати за землю врегульовано приписами статті 288 ПК України.
Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.