ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа №826/12402/16
адміністративне провадження № К/990/2051/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/12402/16
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року (головуючий суддя: Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Оксененка О. М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому просив визнати незаконною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» з моменту винесення судом рішення та покласти судові витрати на відповідача.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 порушує право позивача на отримання пенсії.
Вказує, що пункт 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 суперечить постанові Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року, а пункти 6-13 також не відповідають положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже ставлять призначення пенсії, право на яку гарантовано Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії, у залежність від фактичного місця знаходження внутрішньо переміщеної особи, а також від перевірки його житлових умов, складання актів, які не передбачені у пенсійному законодавстві.
Також, позивач зазначає, що пункт 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» містить інші підстави для припинення соціальних виплат, аніж ті, які визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Також позивач зазначає, що пунктами 15-18 вказаного порядку встановлено інший порядок поновлення виплати пенсій, аніж визначений частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядок.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що наведені норми порушують Конституцію України, Закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», адже змінюють умови реалізації прав на отримання пенсії. Оскаржувана постанова, на думку позивача, прийнята всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 1-32/2009, із порушенням Регламенту Кабінету Міністрів України, містить правові норми, що є дискримінаційними. Разом з цим, позивач зазначає про порушення його права на недоторканість особистого і сімейного життя, його таємницю, недоторканість житла, право на свободу пересування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та нечинними пункти 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Визнав протиправними та нечинними пункти 12, 15, 16, 17, 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». В іншій частині позовних вимог відмовив.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваними положеннями Постанови № 365 порушено, у тому числі, принцип пропорційності. Недотримано необхідного балансу між метою, яку переслідувала держава і наслідками, які настали для внутрішньо переміщеної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 17 січня 2022 року Кабінет Міністрів України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Так, судами не враховано наявність рішень у справах № 826/12123/16 та № 826/13784/16, не надано їм належної оцінки, не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду у вказаних справах.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. 17 січня 2022 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 13 липня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як встановлено судами попередніх інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено такі, що додаються: Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
13. Вважаючи, що вказана постанова порушує права ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
19. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.
20. Під час касаційного провадження встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. Зазначене рішення суду набрало законної сили, а постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі залишені без змін.
21. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, які також є предметом оскарження у цій справі, уже визнані незаконними і скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому за правилами пункту 6 частини 1 статті 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
23. З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в частині оскарження пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.
24. Згідно із Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частини перша, третя статті 113); в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117); здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10 статті 116); організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією і законами України (частина друга статті 120).