ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 380/2900/20
адміністративне провадження № К/9901/15986/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2900/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регно Італія УА» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування карток відмови,
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя Костецький Н. В.) від 09 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Судова-Хомюк Н. М., Сеник Р. П., Хобор Р. Б.) від 23 лютого 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регно Італія УА» (далі - ТОВ «Регно Італія УА», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209180/2019/01209; №UА209180/2019/01210; №UA209180/2019/01212; №UA209180/2019/01207; №UA209180/2019/01213; №UА209180/2019/01216; № UA209180/2019/01208; №UA209180/2019/01217; №UA209180/2019/01225; №UA209180/2019/01236; №UA209180/2019/01234; №UA209180/2019/01232; №UA209180/2019/01235; №UA209180/2019/01233; №UA209180/2019/01248; №UA209180/2019/01254; №UA209180/2019/01255; №UA209180/2019/01269; №UA209180/2019/01260; №UA209180/2019/01261; №UA209180/2019/01268; №UA209180/2019/01272; №UA209180/2019/01270; №UA209180/2019/01271; №UA209180/2019/01278; №UA209180/2019/01274; №UA209180/2019/01296; №UA209180/2019/01299; №UA209180/2019/01298; №UA209180/2019/01297; №UA209170/2019/70107; №UA209180/2019/01327; №UA209180/2019/01319; №UA209180/2019/01323; №UA209180/2019/01321; №UA209180/2019/01326; №UA209180/2019/01324; №UA209180/2019/01325; №UA209180/2019/01322; №UA209180/2019/01320; №UA209180/2019/01329; №UA209180/2019/01337; №UA209180/2019/01341; №UA209180/2019/01355; №UA209180/2019/01353; №UA209180/2019/01351; №UA209180/2019/01361; №UA209180/2019/01362; №UА209180/2019/01352; №UA209180/2019/01360; №UA209180/2019/01370; №UA209180/2019/01405; №UA209180/2019/01403; №UA209180/2019/01404; №UA209180/2019/01394; №UA209180/2019/01395; №UA209180/2019/01409; №UA209180/2019/01400; №UA209180/2019/01397; №UA209180/2019/01406; №UA209180/2019/01428; №UA209180/2019/01393; №UA209180/2019/01402; №UA209180/2019/01416; №UA209180/2019/01401; №UA209180/2019/01417; №UА209180/2019/01418; №UA209170/2019/70013; №UA209180/2019/01436; №UA209180/2019/01435; №UA209170/2019/70002; №UA209180/2019/01434; №UA209180/2019/01433; №UA209170/2019/70004; №UA209170/2019/70010; №UA209170/2019/70008; №UA209170/2019/70012; №UA209180/2019/01442; №UA209170/2019/70005; №UA209170/2019/70009; №UA209170/2019/70024; №UA209170/2019/70001; №UA209170/2019/70006; №UA209170/2019/70030; №UA209170/2019/70011; №UA209170/2019/70007; №UA209170/2019/70022; №UA209170/2019/70042; №UA209170/2019/70043; №UA209170/2019/70041; №UA209170/2019/70040; №UA209170/2019/70093; №UA209170/2019/70060; №UA209170/2019/70070; №UA209170/2019/70071; №UA209170/2019/70083; №UA209170/2019/70099; №UA209170/2019/70082; №UA209170/2019/70157; №UA209170/2019/70081; №UA209170/2019/70061; №UA209170/2019/70086; №UA209170/2019/70069; №UA209170/2019/70080; №UA209170/2019/70078; №UA209170/2019/70101; №UA209170/2019/70084; №UA209170/2019/70085; №UA209170/2019/70087; №UA209170/2019/70102; №UA209170/2019/70094; №UA209170/2019/70077; №UA209170/2019/70079; №UA209170/2019/70095; №UA209170/2019/70089; №UA209170/2019/70098; №UA209170/2019/70125; №UA209170/2019/70115; №UA209170/2019/70124; №UA209170/2019/70128; №UA209170/2019/70146; №UA209170/2019/70152; №UA209170/2019/70145; №UА209170/2019/70153; №UA209170/2019/70148; №UA209170/2019770163; №UA209170/2019/70154; №UA209170/2019/70144; №UA209170/2019/70156; №UA209170/2019/70161; №UA209170/2019/70155; №UA209170/2019/70159; №UA209170/2019/70160; №UA209170/2019/70149; №UA209170/2019/70170; №UA209170/2020/00005; №UA209170/2020/00003; №UA209170/2020/00002; №UA209170/2020/00006; №UA209170/2020/00004; №UA209170/2020/00001; №UA209170/2020/00034; №UA209170/2020/00038; №UA209170/2020/00052; №UA209170/2020/00051; №UA209170/2020/00053; №UA209170/2020/00062; №UA209170/2020/00074; №UA209170/2020/00076; №UA209170/2020/00077; №UA209170/2020/00078; №UA209170/2020/00085; №UA209170/2020/00084; №UA209170/2020/00086; №UA209170/2020/00087; №UA209170/2020/00088; №UA209170/2020/00101; №UA209170/2020/00105; №UA209170/2020/00104; №UA209170/2020/00103; №UA209170/2020/00106; №UA209170/2020/00107; №UA209170/2020/00108; №UA209170/2020/00109; №UA209170/2020/00111; №UA209170/2020/00110; №UA209170/2020/00112; №UA209170/2020/00132; №UA209170/2020/00134; №UA209170/2020/00136; №UA209170/2020/00131; №UA209170/2020/00130; №UA209170/2020/00137; №UA209170/2020/00135; №UA209170/2020/00139; №UA209170/2020/00138; №UA209170/2020/00143; №UA209170/2020/00145; №UA209170/2020/00142; №UA209170/2020/00141; №UA209170/2020/00155; №UA209170/2020/00154; №UA209170/2020/00173; №UA209170/2020/00170; №UA209170/2020/00171; №UA209170/2020/00175; №UA209170/2020/00172; №UA209170/2020/00174; №UA209170/2020/00191; №UA209170/2020/00176; №UA209170/2020/00194; №UA209170/2020/00188; №UA209170/2020/00190; №UA209170/2020/00189; №UA209170/2020/00195; №UA209170/2020/00192; №UA209170/2020/00201; №UA209170/2020/00202; №UA209170/2020/00193; №UA209170/2020/00224; №UA209170/2020/00225; №UA209170/2020/00227; №UA209170/2020/00228; №UA209170/2020/00226; №UA209170/2020/00239; №UA209170/2020/00240; №UA209170/2020/00238; №UA209170/2020/00235; №UA209170/2020/00243; №UA209170/2020/00242; №UA209170/2020/00236; №UA209170/2020/00237; №UA209170/2020/00241; №UA209170/2020/00244; №UA209170/2020/00251.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним при декларуванні ввезеного товару визначено ставку акцизного податку в розмірі 8,02 грн за 1 літр, натомість митний орган безпідставно застосував до імпортованого ним товару (ароматизовані винні напої ігристі «Fiorelli Fragolino Bianco», «Rosso Spumante Pesca», «Moscato Ananas Fiorelli», «Moscato Mandarino Fiorelli») ставку акцизного податку 11,65 грн за 1 літр, оскільки застосована відповідачем ставка встановлена підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для вин ігристих та вин газованих, що не відповідає номенклатурі та опису імпортованого товару, які є сумішами на основі зброджених напоїв. Враховуючи те, що Товариство імпортувало саме суміші на основі зброджених напоїв, а не вина ігристі та вина газовані, та зброджені напої, до таких товарів необхідно застосовувати ставку акцизного податку саме в розмірі 8,02 грн за 1 літр.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 травня 2021 року Галицька митниця Держмитслужби звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Регно Італія УА» в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 04 серпня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Регно Італія УА» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
7. 17 січня 2022 року до Верховного Суду від Львівської митниці надійшло клопотання про заміну відповідача, Галицьку митницю Держмитслужби на Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування митної системи і реорганізацію митних органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Галицьку митницю Держмитслужби на Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 грудня 2018 року між ТОВ «Регно Італія УА» (покупцем) та TOSO S.p.A. (постачальником) укладено зовнішньоекономічний договір поставки (контракт) № 05-12/18 Pumb, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар, що визначений у цьому договорі, зокрема: алкогольну та/або безалкогольну продукцію, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язаний прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.
10. На підставі вказаного договору позивачем на митну територію України ввезені напої на основі вина ігристі ароматизовані (суміш на основі зброджених напоїв) ароматизований винний напій ігристий.
11. Однак, органом Держмитлужби сформовані спірні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
12. Причини вказаних відмов: неможливість завершити митне оформлення у зв`язку з невірним заповненням граф 47 та «В» митної декларації, а саме: застосовано невірну ставку акцизного податку, чим порушено вимоги підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, статей 293-295 Митного кодексу України.
13. Вважаючи прийняті митним органом зазначені картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними оскаржувані карти відмов, з підстав що ним вірно у відповідності до вимог чинного законодавства та зовнішньоекономічного контракту застосовано ставку акцизного податку 8,02 грн за 1 літр.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що товар, який позивач ввозить на митну територію України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується у двох позиціях, зазначених в підпункті 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, щодо яких встановлені різні ставки акцизного податку: 11,65 грн за 1 літр - для товару із зазначеним кодом (вина ігристі та вина газовані, зброджені напої) та 8,02 грн за 1 літр - для товару «суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв». Оскільки позивач імпортує суміші на основі зброджених напоїв, а не вина ігристі, вина газовані та зброджені напої, акцизний податок за ввезений товар повинен сплачуватися за ставкою 8,02 грн за 1 літр. Для подолання виявленої правової колізії суди застосували норми підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
16. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій митний орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України та необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.004212 застосованого судом першої інстанції та з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
18. Обґрунтовуючи необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норм підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України тим, що нормами цього підпункту встановлені різні ставки акцизного податку. При цьому окремо встановлено ставку для товару з кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00 (11,65 грн) та з кодом 2206 (8,02 грн). У разі якщо декларант визначив код товару 2206 00 39 00, акцизний податок підлягає сплаті за визначеною саме для цього коду ставкою, тобто 11,65 грн.
19. Також ще однією підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
21. Статтею 67 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
22. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
23. Згідно із Законом України «Про митний тариф України» назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше, ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.