ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 813/910/15
адміністративне провадження № К/9901/22222/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/910/15
за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя Мричко Н. І.) від 23 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Хобор Р. Б., Сеник Р. П., Судова-Хомюк Н. М.) від 18 травня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2015 року Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0000032500/16643.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000032500/16643 від 13 листопада 2014 року відповідач застосував до позивача штрафні санкції в сумі 12 372 000 грн за реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі без згоди податкового органу.
Водночас, позивач вважає це рішення відповідача протиправним з огляду на те, що позивач, відповідно до частини третьої статті 92 Податкового кодексу України (далі - ПК України), реалізував готову продукцію (товарні запаси) та отримані від реалізації продукції кошти в сумі 12 372 000 грн направив на погашення заборгованості, в тому числі по заробітній платі, єдиному соціальному внеску, податковому боргу. Реалізація готової продукції чи товарних запасів не потребує згоди податкового органу, якщо кошти від реалізації будуть спрямовані на погашення заборгованості із заробітної плати, єдиного соціального внеску та податкового боргу. При цьому позивач вказував, що у січні, лютому та березні 2013 року залишок вугілля на складах постійно збільшувався, що не призвело до порушення інтересів держави, шляхом зменшення залишку вугілля через реалізацію вугілля, яке перебуває у податковій заставі.
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. За наслідками нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ДП «Львіввугілля» відмовлено в задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 червня 2021 року ДП «Львіввугілля» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП «Львіввугілля» задовольнити.
6. 17 червня 2021 року касаційну скаргу ДП «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Желтобрюх І. Л.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1764/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. 21 вересня 2021 року до Верховного Суду від Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити ДП «Львіввугілля» в задоволенні касаційної скарги, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року залишити в силі.
11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2014 року контролюючий орган провів перевірку стану збереження майна платника податків - ДП «Львіввугілля», яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складено акт № 470/28-06-25/32323256 від 30 жовтня 2014 року.
13. У висновках акту зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем абзацу третього пункту 92.1 статті 92 ПК України, яке полягає у тому, що позивач у лютому 2013 року відчужив готову продукцію (вугілля марки ГЖСШ-013), яка перебувала у податковій заставі, а отримані в лютому 2013 року від реалізації кошти в сумі 12 372 000 грн спрямував на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, тобто на цілі, за яких мав отримати у контролюючого органу дозвіл, проте такого дозволу не отримав.
14. На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0000032500/16643 про застосування до позивача на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 372 000 грн.
15. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивач реалізував описане у податкову заставу вугілля та кошти отримані від цього без згоди контролюючого органу спрямував на оплату матеріалів, обладнання, палива та іншого, що суперечить вимогам пункту 92.1 статті 92 ПК України, оскільки потребувало згоди податкового органу.
17. При цьому суди відхилили доводи позивача про те, що він спрямував на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг кошти, які були передоплатою за вугілля, що буде збагачене у березні 2013 року та на яке не поширюється податкова застава, оскільки здійснення передоплати за вугілля, що буде збагачене у майбутньому, не передбачено умовами договору поставки вугілля від 25 грудня 2012 року № 16-13/1-ЕН.
18. Також суди відхилили аргументи позивача про постійну наявність на складах описаного в податкову заставу майна, оскільки вага описаного 14 лютого 2013 року у податкову заставу вугілля марки ГЖСШ 0-13 та реально наявного у лютому 2013 року могла становити 81407,80 тон (39897,80 + 41510,00), тобто саме таку кількість вугілля зазначеної марки позивач не міг відчужувати без згоди контролюючого органу, окрім як задля отримання коштів, направлених в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу, проте станом на 01 березня 2013 року залишок вугілля марки ГЖСШ 0-13 становив 39761 тон.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
21. Зокрема в доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що в період за який проводилась перевірка ДП «Львіввугілля» працювало з ДП «Вугілля України» по предоплаті, що відповідало вимогам пункту 4 Указу Президента України № 576/2004 від 25 травня 2004 року «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати».
22. Позивач наполягає, що кошти отримані на рахунки є передоплатою за відвантажене вугілля в майбутньому і використані у відповідності до вимог частини третьої статті 92 ПК України.
23. Відтак скаржник зауважує про правомірність отримання підприємством коштів у відповідності до пункту 5 статті 193 Господарського кодексу України, статті 531 Цивільного кодексу України як попередньої оплати на рахунки підприємства, що підтверджується первинними документами згідно вимог чинного законодавства, без передбачення цього умовами договору.
24. Водночас Крім того скаржник вважає, що в оскаржуваній постанові апеляційним судом не було враховано висновки Верховного Суду викладені в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 187/789/17, а саме стосовно того, що підписання акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, свідчить про визнання особою боргу. Отже, кошти які отримало на рахунки ДП «Львіввугілля» за поставлене в майбутньому вугілля, є кредиторською заборгованістю та попередньою оплатою за вугілля.