ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18540/18
адміністративне провадження № К/9901/26916/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18540/18
за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя: О. М. Чудак) від 25 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. В. Безименна, Л. В. Бєлова, А. Ю. Кучма) від 23 червня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт» (далі - ТОВ «Східспецремонт», позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 5382615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Східспецремонт» з податку на прибуток приватних підприємств на 1 257 850 грн, в тому числі на 864 511 грн за податковим зобов`язання та на 393 339 грн за штрафними санкціями.
2. Позов обґрунтовано тим, що оскільки національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які описані в акті перевірки, не визначено методологію щодо визначення справедливої вартості та амортизованої собівартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надано жодних офіційних роз`яснень та методичних рекомендацій, то чинними нормативними актами на ТОВ «Східспецремонт» не покладено обов`язку визначати методологію та обґрунтування визначення справедливої вартості та амортизованої собівартості зобов`язань, ставки дисконтування, суми дисконту за певний проміжок часу, відображення наведених операцій певною кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку самостійно. Отже, підприємство обґрунтовано здійснює облік фінансових зобов`язань за їх собівартістю. Жодним нормативним документом не встановлено право фіскального органу встановлювати облікову політику та засади бухгалтерського обліку. Однак, співробітники органу ДФС самостійно, перевищуючи надані повноваження: визнали «справедливу вартість» фінансового інструменту; самостійно визначили та застосували «ставку дисконтування»; самостійно визнали «фінансовий дохід».
Окрім того, податковий орган застосував підхід, який веде до заниження зобов`язань та завищення доходів. Позивач зазначає, що до вартості векселів можна застосувати визначення звичайної ціни, при цьому, податковий орган не довів, що ринкова вартість векселя відрізняється від його номіналу;
Норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 91 від 26 квітня 2000 року (П(С)БО 12), які застосовані перевіряючими, зокрема норми про амортизовану собівартість фінансової інвестиції, ефективну ставку відсотка, метод ефективної ставки відсотка, суму амортизації дисконту не можуть бути застосовані до фінансових зобов`язань, оскільки зобов`язання за довгостроковими векселями виданими не є фінансовими інвестиціями.
Також, норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 817 від 24 грудня 2004 року (П(С)БО 28), які застосовані перевіряючими, зокрема, норми про теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу та ставку дисконту, не можуть бути застосовані до фінансових зобов`язань, оскільки зобов`язання не є активами;
Висновки, викладені в абзаці 14 на сторінці 18 акта перевірки, стосуються певних операцій з отримання позики і не мають відношення до операцій з виданими векселями, а застосування формули «амортизації дисконту» та використання в якості «ставки дисконтування» середньорічної обліковій ставки рефінансування Національного банку України, здійснено відповідачем без посилання на будь-який нормативний документ. Водночас, формула PV = FV/(l+i)n, згідно якої перевіряючими зводиться «операція дисконтування» та «розрахунок амортизації дисконту», не наводиться жодним із Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, описаних в акті перевірки як такі, норми яких не виконувало ТОВ «Східспецремонт». Перевіряючі використали у вказаній формулі в якості «ставки дисконтування» - середню річну облікову ставку рефінансування Національного банку України в розмірі 22%, яка не є такою, адже облікова ставка Національного банку України на дату видачі векселів (25.11.2016) складала 14%.
Згідно із пунктом 7 П(С)БО 15, до складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій. При цьому, дисконтування кредиторської заборгованості» не є ані дивідендами, ані відсотками, ані іншими доходами, отриманими від фінансових інвестицій, отже не включається до складу доходів.
Позивач вказав, що фіскальний орган не довів, що отримана позивачем податкова вигода є необґрунтованою. Доводи, на які посилається ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки та які є підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №5382615147 в частині «порушення» заниження значення показника у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 4 370 440 грн, нічим не підтверджені, не спростовують протиправності прийнятого податкового-повідомлення рішення.
Щодо операцій ТОВ «Східспецремонт» з ТОВ «ДАН КОМПАНІ», позивач вказав, що такі операції були реальними, що підтверджується достатніми первинними документами.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 22 жовтня 2018 року № 5382615147.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 жовтня 2020 року від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, скаржник) до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ГУ ДПС у м. Києві строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. 30 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставі направлень від 02 липня 2018 року № 686/26-15-14-07-02, № 687/26-15-14-07-02, № 1961/26-15-14-06-03, № 1197/26-15-42-08 та від 04 липня 2018 року № 4243/26-15-14-09, виданих ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року у справі № 757/22593/18-к у кримінальному провадженні від 15 червня 2017 року № 32017100060000047 (а.с.25-26 т.1), наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2018 року № 10503 (а.с.27 т.1), контролюючим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Східспецремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 17 липня 2018 року № 181/26-15-14-07-02-10/38311208 (а.с.28-76 т.1), у якому зафіксовано наступні порушення ТОВ «Східспецремонт» вимог:
- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 280 019 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 118 330 грн.
9. Позивач, не погоджуючись із вказаними висновками акта подав заперечення від 02 серпня 2018 року, яке було залишено без задоволення листом відповідача від 09 серпня 2018 року № 43535/10/26-15-14-07-02-15 (а.с. 86-91 т.1).
10. 08 серпня 2018 року на підставі висновків акта від 17 липня 2018 року № 181/26-15-14-07-02-10/38311208 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 72615147 та № 4082615147, якими збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Східспецремонт» зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 682 051 грн, податку на додану вартість на загальну суму 103 734 грн.
11. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 08 серпня 2018 № 4072615147 та № 4082615147 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України (а.с.93-106 т.1).
12. Рішенням про результати розгляду скарги від 17 жовтня 2018 року № 33748/6/99.99.11.01.02-25 контролюючий орган визнав помилковим висновок перевірки про заниження ТОВ «Східспецремонт» інших доходів по ТОВ «ІМПУЛЬС», ТОВ «ЮФ «Міжрегіональна управляюча компанія» за 2015 рік на суму 1 716 720 грн, а також в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Вугілляпром», ТОВ «Гранд-Інжиніринг» та визначення штрафних санкцій у відповідній частині.
13. Вказаним рішенням контролюючий орган скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року № 4082615147 та № 4072615147 у частині нарахування грошового зобов`язання за помилковими висновками відповідача про операції позивача з ТОВ «Імпульс», ТОВ «ЮФ «Регіональна управляюча компанія» та в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Вугілляпром», ТОВ «Гранд-Інжиніринг» та у відповідній частині штрафних санкцій.
14. Також, на підставі рішення ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві видано нове податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 5382615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Східспецремонт» з податку на прибуток приватних підприємств на 1 257 850 грн., в тому числі на 864 511 грн. за податковим зобов`язання та на 393 339 грн. за штрафними санкціями (а.с.122 т.1).
15. Грошове зобов`язання ТОВ «Східспецремонт» з податку на прибуток приватних підприємств нараховане згідно із податковим повідомленням-рішенням від 22 жовтня 2018 року № 5382615147 на підставі висновків відповідача про те, що позивач не визначив та не відобразив фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за виданими для ТОВ «Східно-Український Енергетичний Союс» векселями в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 5 063 651 грн за 2017 рік та не здійснював амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на суму 693 211 грн, як наслідок, занизив дохід за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на 4 370 440 грн під час відображення в податковому обліку кредиторської заборгованості по вказаних векселях. Також контролюючим органом встановлено, що задокументовані господарські операції між ТОВ «Східспецремонт» з ТОВ «Дан Компані» у лютому, березні 2015 року не є реальними.
16. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
17. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Східспецремонт» та ТОВ «Дан Компані» 10 грудня 2014 року укладено договір поставки № 148/24-12/14 (а.с.125-132 т.1), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристик якої зазначені у специфікаціях до договору.
18. Відповідно до специфікацій 1-10 до договору № 148/24-12/14 (а.с.133-142 т.1) постачальник мав здійснити поставку наступних товарів: Цемент ГЦ-40 у кількості 8 тн на суму 44808,00 грн., вагонетка 6 шт. на суму 59400,00 грн., дошка н/обр. 25 мм у кількості 57 на суму 60534,00 грн., міжрамне стягування 1м у кількості 416 на суму 34170,24 грн., М 24(27) - 416 шт. на суму 80489,40 грн. відповідно до специфікації №4 та міжрамне стягування 1м у кількості 30 на суму 2464,20 грн., М 24(27) - 95 шт. на суму 9291,00 грн. відповідно до специфікації №5, піки на МО2Б у кількості 21 на суму 1291,50 грн., міжрамне стягування 1м у кількості 460 на суму 37784,40 грн., М 24(27) - 866 шт. на суму 84694,80 грн. відповідно до специфікації №7, міжрамне стягування 1м у кількості 89 на суму 7310,46 грн., М 24(27) - 558 шт. на суму 54572,40 грн. відповідно до специфікації №8, піки на МО2Б у кількості 1000 шт. на суму 87600,00 грн., м 24(27) у кількості 600 шт. на суму 58680,00 грн.
19. На підтвердження фактичного виконання умов договору позивач надав копії наступних документів: видаткові накладні за період з лютого по березень 2015 року, товарно-транспортні накладні за період з лютого по березень 2015 року, банківські виписки про оплату товару. На підтвердження руху товарів від контрагента до позивача, до відповідних ТТН в матеріалах справи також долучені довіреності № 22, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32 за березень 2015 року вантажоодержувача, за якими був здійснений відпуск товарів.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за господарськими операціями з ТОВ «Дан Компані» на підставі належним чином оформлених бухгалтерських документів, крім того позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку зобов`язання за векселями і не був зобов`язаний здійснювати дисконтування кредиторської заборгованості, до того ж дисконтування кредиторської заборгованості не включається до складу доходу, адже не є ані дивідендами, ані відсотками, ані іншими доходами, отриманими від фінансових інвестицій.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права, а саме пункт 44.1, пункт 44.2, пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, пункт 198.1 пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, без урахуванні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 826/5012/14, від 06 червня 2018 року у справі № П/811/2247/14, від 11 вересня 2018 року у справі 826/13811/16, від 21 січня 2020 року у справі № 826/9569/18, а також у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 21-887а15 та у справі № 21-3418а16.
23. Скаржник посилається на те, що у видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи, відсутні відомості про місце передачі товару, а міститься лише інформація у вигляді «м. Київ». Водночас не міститься відомостей щодо обліку товару та його руху по складу. Не надано позивачем інформації щодо осіб, які здійснювали прийняття товару та про видані для них довіреності. Відсутні документи, які підтверджували б реалізацію отриманих товарів (послуг) в межах здійснення господарської діяльності, а місце складання видаткових накладних - вказано м. Київ, однак, згідно умов договору, специфікацій та ТТН відвантаження відбулось у м. Макіївці, тобто видаткові накладні складені передчасно, адже вони повинні бути підписані під час виконання вимог договору поставки та складені у місті відвантаження, а саме у м. Макіївці. З урахуванням зазначеного відсутня можливість підтвердити факт транспортування, розвантаження та зберігання товару, а також відсутня можливість підтвердження факту реалізації ТМЦ. У зв`язку із чим, контролюючий орган вважає, що видаткові накладні, які складено з порушенням законодавства, не є первинними документами та не підтверджують формування витрат по взаємовідносинам із спірним контрагентом, у зв`язку із чим не встановлено «місця виконання зобов`язань» (відповідно до Цивільного Кодексу України) та не підтверджено факту передачі ТМЦ/надання послуг від контрагента до позивача.
24. Разом з тим, в порушення положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, надані ТТН не містять обов`язкових реквізитів, а саме: конкретного місця навантаження (лише зазначено місто Донецьк); конкретного місця розвантаження (лише зазначено місто Макіївка). Також, для прикладу зазначаємо, що із ТТН Р5505 від 12 березня 2015 року вбачається, що транспортування товару (міжрамне стягування 1 м (з 50 - го кутка) та М 24 (27)) у кількості 412 штук здійснювалось за допомогою автомобіля LЕХUS GX 470, але суди проігнорували твердження відповідача про те, що технічні характеристики (50 мм. х 50 мм. х 5 мм. х 1000 мм.) вищевказаних товарів не дозволяють здійснювати їх перевезення за допомогою автомобіля LЕХUS GX 470. Отже, оскільки, довжина виробу становить 1 м., а перевезено за один раз 138 штук між рамного стягування довжиною 1 м, свідчить про фізичну не можливість перевезення таким транспортним засобом у вищевказаній кількості товар і як наслідок рішення суду винесено без з`ясування усіх обставин справи.
25. Окрім того, скаржник зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві отримано службову записку СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 03 липня 2018 року №1332/26-15-23-0130, в якій зазначено, що СУ ФР ГУ ДФС у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно службових осіб ТОВ «Дан Компані». При проведенні до перевірочного аналізу встановлено, що до реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ОВС 2-го відділу МОУ Офісу ВПП ДФС внесена інформація по ТОВ «ДАН КОМПАНІ» (код 39313447) відносно директора - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 щодо реєстрації (перереєстрації) та провадженню фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Таким чином, контролюючий орган вважає, що неможливо встановити яким чином контрагент (ТОВ «ДАН КОМПАНІ») мав можливість виконати умови договору, оскільки незрозуміло хто підписував документи та виконував роботи.
26. Зокрема, касаційна скарга обґрунтована фактично висновками, які зроблені в акті перевірки, та які, на переконання відповідача свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства. З посиланням на висновки Верховного Суду, зазначає, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, водночас, наявність податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок не є безумовними доказами реальності господарських операцій.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
30. Податковий кодекс України (тут та далі, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
31. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
32. Підпунктами 9.1.1 пунктом 9.1 статті 9 ПК України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.
33. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
34. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
35. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
36. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
37. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
38. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
39. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
40. За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
41. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
42. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.