ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 520/12750/2020
касаційне провадження № К/9901/27902/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (головуючий суддя - Кухар М.Д.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Русанова В.Б.; судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.)
у справі № 520/12750/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ СИСТЕМ»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ СИСТЕМ» (далі - ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2020 року № 00002110402, від 20 серпня 2020 року № 00002100402, від 20 серпня 2020 року № 00002080402, від 20 серпня 2020 року № 00002090402.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, зокрема, на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 13 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
24 січня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ» з питань правомірності визначення суми від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованої до відшкодування на рахунок платника в банку за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2020 року та за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 04 серпня 2020 року № 1101/20-40-04-02-08/43039282.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку, зокрема, з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАН ПІВДЕНЬ ТРЕЙД» за наслідками постачання пшениці 2-го, 3-го, 4-го класу, українського походження, врожаю 2019 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯМІЛІДЕРГПУП» за наслідками постачання кукурудзи, українського походження, врожаю 2019 року, а також ячменю, українського походження, не насіннєвого, насипом, врожаю 2019 року, з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган звертав увагу на недоліки представленої первинної документації, неможливість встановлення ланцюга походження товару, придбаного платником, оскільки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАН ПІВДЕНЬ ТРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯМІЛІДЕРГПУП» не прослідковується придбання відповідних товарів, а також наявність кримінальних проваджень № 12019020150000108 та № 32020220000000048, фігурантом в яких є, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАН ПІВДЕНЬ ТРЕЙД» за фактом підробки договорів суборенди землі на території Вінницької області.
Крім того, ГУ ДПС у Харківській області зазначало про неправомірність відображення платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками постачання сільськогосподарської продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «А-ТРАСТ» в квітні 2020 року.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 20 серпня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00002110402; № 00002100402; № 00002080402; № 00002090402.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.