Постанова
Іменем України
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 607/11127/20-ц
провадження № 61-5314св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Міщія О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 15 червня 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . За час проживання у шлюбі, ними за спільні кошти придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0496 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:4633, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка). Вказаний житловий будинок та земельна ділянка зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 . Незважаючи на те, що вказаний житловий будинок та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та належить їм порівну по 1/2 частині кожному, у добровільному порядку сторони не можуть досягнути згоди щодо поділу цього майна.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0496 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:4633, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться на АДРЕСА_3, а також в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за відповідачкою права власності на: 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0496 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:4633, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0496 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:4633, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно належать сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки воно набуте подружжям за час шлюбу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що презумпція спільності права власності подружжя на спірне майно не спростована. Колегія суддів відхилила доводи ОСОБА_2 про те, що спірне майно придбане за кошти, отримані від продажу квартири 20 травня 2016 року, яка належала їй та її матері ОСОБА_5, на праві спільної часткової власності, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що саме ці кошти витрачені на придбання спірного будинку та земельної ділянки, а навпаки спростовуються пунктами 14 договорів від 24 березня 2017 року про купівлю спірного майна. Крім того, укладаючи договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_6 не вказувала, що сплачує продавцю особисті кошти за вказане майно, не заперечувала проти отримання згоди чоловіка ОСОБА_1 на придбання майна, погоджувала з позивачем придбання спірного майна.
Проживання сина із відповідачкою, з урахуванням обставин справи та положень статті 70 СК України само по собі не є підставою для відступу від рівності часток подружжя при його поділі, оскільки позивач не надала доказів, що розмір аліментів, які отримує їхній син, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 369/11032/17, від 30 червня 2021 року у справі № 462/2662/20, від 12 січня 2022 року у справі № 646/7463/16-ц, від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17.
Крім того, у касаційній скарзі представниця ОСОБА_2 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, представниця ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що відповідач не довела, що спірне майно у період шлюбу придбане за її особисті кошти від продажу квартири на АДРЕСА_4 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 2013 року до 13 квітня 2021 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .
24 березня 2017 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок, загальною площею 173,5 кв м, житловою - 81,8 кв м, вартістю 57 409,00 грн та земельну ділянку площею 0,0496 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:4633, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) за 4 960,00 грн, на АДРЕСА_3, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо об`єкта нерухомого майна № 214258406, сформованих 26 червня 2020 року.
У пунктах 13 та 14 договорів зазначено, що договори вчинено зі згоди чоловіка покупця - ОСОБА_1 на купівлю житлового будинку, земельної ділянки та укладення цього договору, отримана згідно із заявою, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_7, другим секретарем з консульських питань посольства Україні в Італійській республіці 14 березня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 570/4/376-654; предмети договору, набуті покупцем під час перебування у шлюбі є спільною власністю подружжя та розпорядження ними, можливе лише за згоди другого з подружжя.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).