Постанова суду № 642/1528/20 від 06.07.2022 про визнання умов договору недійсними, визнання одностороннього розірвання договору незаконним, визнання договору чинним та...

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 642/1528/20

провадження № 61-16064св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківжитло", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрестейт",

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківжитло" на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2020 року під головуванням судді Пашнєва В. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківжитло" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестейт" про визнання умов договору недійсними, визнання одностороннього розірвання договору незаконним, визнання договору чинним та визнання укладеною додаткової угоди до договору,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківжитло" (далі - ТОВ "Харківжитло") про визнання несправедливими та недійсними умов п. 4.3. та п. 8.4.2. договору № 20/1 від 12 січня 2006 року на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, визнання одностороннього розірвання договору № 20/1 від 12 січня 2006 року незаконним, визнання даного договору чинним, за виключенням всіх умов та приписів п. 4.3. та п. 8.4.2, та визнання укладеною додаткової угоди від 21 лютого 2019 року до договору (далі - додаткова угода).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 12 січня 2006 року між нею та ТОВ "Харківжитло" був укладений договір № 20/1 на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

За умовами договору ОСОБА_1, яка в тексті договору іменується пайщиком, направляє власні грошові кошти на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), в порядку пайової участі, і доручає ТОВ "Харківжитло", яке за текстом договору іменується товариством сформувати частку ОСОБА_1 в загальному майні пайщиків та забезпечити будівництво будинку.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, ТОВ "Харківжитло" зобов`язалось в строк до вересня 2010 року збудувати будинок за адресою: АДРЕСА_1, ввести його в експлуатацію, та передати громадянці ОСОБА_1 за актом приймання-передачі 1/2 частку нежитлового приміщення в будинку, відповідно до додатку № 2 до договору, загальною площею 204,8 кв. м (далі - приміщення).

Сума договору складає 440 953,38 грн.

ОСОБА_1, на виконання умов договору, здійснила на користь відповідача наступні платежі: 13 серпня 2008 року - 36 672,73 грн; 16 вересня 2008 року - 9 168,19 грн; 14 жовтня 2008 року - 9 168,19 грн, всього 55 009,11 грн.

На час подання позову сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Харківжитло" складає 385 854,27 грн.

Протягом 2006-2008 років відповідач здійснював будівництво будинку АДРЕСА_1, проте з кінця 2008 року будівництво було призупинено, також в цей період позивач призупинила оплати за договором.

В подальшому відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про пайову участь № 20/1, введення будинку в експлуатацію у вересні 2010 року не здійснив, передбачені договором приміщення позивачеві не передав. Будь-яких додаткових угод до договору про продовження строку будівництва будинку між сторонами не укладалось.

Наприкінці березня 2017 року ОСОБА_1 поштою отримала від ТОВ "Харківжитло" повідомлення за вих. № 20-1 від 20 березня 2017 року, яким відповідач повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативи відповідача. ТОВ "Харківжитло" у якості правової підстави розірвання договору посилалось на п. 4.3. та п. 8.4.2. договору.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач досяг домовленості з ТОВ "Укрестейт" про передачу своїх прав та обов`язків пайщика за договором про пайову участь у будівництві жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 12 червня 2006 року № 20/1 зазначеному ТОВ "Укрестейт".

З метою реалізації свого права, закріпленого в п. 6.11. договору, позивачем 21 лютого 2019 року складена додаткова угода про передачу майнових прав за договором від ОСОБА_1 до ТОВ "Укрестейт", яка підписана з боку ОСОБА_1 та ТОВ "Укрестейт". 22 лютого 2019 року на адресу ТОВ "Харківжитло" був направлений лист з повідомленням про передачу прав і обов`язків ТОВ "Укрестейт" та з пропозицією підписати додаткову угоду від 21 лютого 2019 року, три примірники якої були додані до листа. Також додаткова угода містила домовленість про те, що новий пайовик, тобто ТОВ "Укрестейт", протягом 5 (п`яти) банківських днів, наступних за днем підписання акту приймання-передачі приміщення між ТОВ "Харківжитло" та ТОВ "Укрестейт", що підтверджує факт передачі приміщення у власність ТОВ "Укрестейт", здійснює доплату 385 944,27 грн на рахунок ТОВ "Харківжитло" в банку.

Окрім того, в цей же час ОСОБА_1 була здійснена спроба сплати, на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений в договорі, додаткових грошових коштів в розмірі 2 204,76 грн, що складає 0,5% від ціни договору. Оскільки зазначені реквізити банківського рахунку виявились недійсними, вищевказаний лист містив також прохання повідомити діючі банківські реквізити ТОВ "Харківжитло" для перерахування коштів відповідно до п. 4.4. та 6.11. договору.

Лист від 22 лютого 2019 року, направлений на адресу ТОВ "Харківжитло", містив пропозицію його розгляду протягом 20 днів, та застереження про те, що в разі непідписання та/або неповернення додаткової угоди до договору, заінтересована сторона буде змушена звернутися до суду. Проте відповідач, отримавши даний лист поштовим відправленням № 6103603684309, відповіді на пропозицію ОСОБА_1 не надав, додаткову угоду не повернув. Зазначений в направленому на адресу ТОВ "Харківжитло" листі 20-денний строк на надання відповіді закінчився 19 березня 2019 року.

ОСОБА_1, дізнавшись в подальшому актуальні банківські реквізити ТОВ "Харківжитло", 09 серпня 2019 року, в порядку, передбаченому п. 4.4. договору, сплатила на банківський рахунок ТОВ "Харківжитло" за заміну сторони у договорі 2 204,76 грн, що складає 0,5 % від суми договору.

Вважає, що вказані обставини свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ленінський районний суд м. Харкова рішенням від 24 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав несправедливими та недійсними умови п. 4.3. та п. 8.4.2. договору № 20/1 від 12 січня 2006 року на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Харківжитло".

Визнав односторонню відмову ТОВ "Харківжитло" від договору № 20/1 від 12 січня 2006 року на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, викладену в листі № 20-1 від 20 березня 2017 року, та одностороннє розірвання договору № 20/1 від 12 січня 2006 року незаконними.

Визнав договір № 20/1 від 12 січня 2006 року на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, укладений між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Харківжитло" чинним, за виключенням всіх умов та приписів п. 4.3. та п. 8.4.2.

В іншій частині позову відмовив.

Харківський апеляційний суд постановою від 16 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Харківжитло" залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2020 року без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказував, що порівнюючи перелік прав та обов`язків пайщика та товариства за договором, а також передбачені договором наслідки невиконання сторонами своїх зобов`язань, доходить висновку, що відповідальність сторін за невиконання обов`язків, покладених на них за договором, не рівна, не справедлива, а також дуже жорстка по відношенню до пайщика. Так, за умовами п. 4.3. та п. 8.4.2. договору, відповідач має право в односторонньому порядку розірвати договір в разі невиконання позивачем своїх зобов`язань з оплати за цим договором. Однак позивач, як встановлено з п. 8.4.1. договору, права одностороннього розірвання договору (без підписання з товариством відповідної угоди) не має, отже мається істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду пайщика (споживача). Суди кваліфікували це як дискримінацію і вважали такі умови договору несправедливими.

Суди вважали, що одностороння відмова ТОВ "Харківжитло" від договору від 12 січня 2006 року № 20/1 базується на пунктах 4.3. та 8.4.2. договору, а тому, внаслідок визнання судом несправедливими та недійсними даних пунктів договору, одностороння відмова відповідача від договору також визнається судом незаконною, а сам договір - чинним, за виключенням умов та приписів п. 4.3. та п. 8.4.2.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суди виходили з того, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про прийняття пропозиції позивача укласти додаткову угоду, відсутні передбачені законом підстави для визнання додаткової угоди укладеною.

Крім того, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, проти якого позивач заперечував, підлягає залишенню без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року представник ТОВ "Харківжитло" - адвокат Захаров П. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника вказує, що судами попередніх інстанцій було ухвалено рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18; від 17 жовтня 2019 року у справі № 905/1732/18.

Аргументом касаційної скарги також є те, що представник заявника вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 612 ЦК України, оскільки прострочення ТОВ "Харківжитло" було відсутнє, а висновок щодо питання застосування вказаної норми права відсутній.

Вважає, що в даному випадку саме позивач допустив суттєве порушення умов договору, оскільки не вчиняла проплат відповідно до строків, встановлених п. 2.4 договору - вересня 2010 року. Здійснення проплат позивач припинила з листопада 2008 року.

Таким чином, на думку представника заявника, суди повинні були застосувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 538 ЦК України, яка закріплює право суб`єкта зустрічного виконання тобто ТОВ "Харківжитло" взагалі не здійснювати його до отримання відповідного виконання від іншої сторони зобов`язання.

В цьому випадку суди попередніх інстанцій не застосували правової позиції Верховного Суду щодо двосторонніх договорів, викладену у постанові від 01 квітня 2021 року у справі № 910/1101/20 та у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 910/10233/20 де зазначено, що сторони мають право на одностороннє розірвання господарського договору, яке безпосередньо передбачене ним.

Доводом касаційної скарги також є те, що суди не застосували до спірних правовідносин і правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17 та визнали договір дійсним за відсутності правових підстав для цього, як і не застосували до вимог позивача позовну давність.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у грудні 2021 року до Верховного Суду відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Савєльєв В. В. касаційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Представник позивача зазначає, що ТОВ "Харківжитло" включило до договору дискримінаційні умови відносно споживача, а тому висновок місцевого суду, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання односторонньої відмови від договору незаконною правильний.

Зауважує, що твердження представника відповідача про те, що він не допустив істотного порушення умов договору необґрунтоване, адже саме ним було допущено зупинення будівництва.

Крім того, представник позивача вважає також необґрунтованими посилання відповідача про сплив позовної давності, адже як правильно вказували суди попередніх інстанцій про порушення свого права позивач дізналась із листа відповідача від 20 березня 2017 року, а з позовом звернулась 18 березня 2020 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Ленінського районного суду м. Харкова.

25 січня 2022 року цивільна справа № 642/1528/20 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2022 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 січня 2006 року, між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Харківжитло", був укладений договір № 20/1 на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

За умовами договору, ОСОБА_1, яка в тексті договорі іменується пайщиком, направляє власні грошові кошти на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), в порядку пайової участі, і доручає ТОВ "Харківжитло", яке за текстом договору іменується товариством: сформувати частку ОСОБА_1 в загальному майні пайщиків та забезпечити будівництво будинку.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, ТОВ "Харківжитло" зобов`язалось в строк до вересня 2010 року, збудувати будинок за адресою: АДРЕСА_1, ввести його в експлуатацію та передати громадянці ОСОБА_1 за актом приймання-передачі 1/2 частку нежитлового приміщення в будинку, відповідно до додатку № 2 до договору, загальною площею 204,8 кв. м (далі - приміщення).

Сума договору складає 440 953,38 грн.

На час подання позову сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Харківжитло" склала 385 854,27 грн.

В подальшому відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про пайову участь № 20/1, введення будинку в експлуатацію у вересні 2010 року не здійснив, передбачені договором приміщення позивачеві не передав. На час розгляду справи судом будівництво не завершено. Будь-яких додаткових угод до договору про продовження строку будівництва будинку між сторонами не укладалось.

Наприкінці березня 2017 року ОСОБА_1 поштою отримала від ТОВ "Харківжитло" повідомлення від 20 березня 2017 року за вих. № 20-1, яким відповідач повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативи відповідача. ТОВ "Харківжитло" у якості правової підстави розірвання договору послалось на п. 4.3. та п. 8.4.2. договору.

В пункті 4.3. договору визначено, що в разі порушення пайщиком чергового строку оплати графіку платежів та умов п. 4.1. договору більш ніж на 10 календарних днів, товариство має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Пункт 8.3. договору визначає, що окрім підстав розірвання договору, передбачених законодавством України, розірвання даного договору до закінчення строку його дії можливо у випадках, передбачених п. 4.3. договору.

Пунктом 6.11. договору передбачено, що пайщик має право передати свої права та обов`язки іншій особі за умови додержання наступних вимог:

- письмового звернення пайщика до ТОВ "Харківжитло" з повідомленням про передачу своїх прав та обов`язків іншій особі;

- сплати протягом трьох днів додаткові грошові кошти в розмірі 2 204,76 грн, що складає 0,5% від ціни договору, за передачу майнових прав;

- укладення тристоронньої додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні;

- передача договору з додатками від пайщика новому пайщику.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач досягла домовленості з ТОВ "Укрестейт" про передачу йому своїх прав та обов`язків пайщика за договором про пайову участь у будівництві жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 12 червня 2006 року № 20/1.

22 лютого 2019 року на адресу ТОВ "Харківжитло" був направлений лист з повідомленням про передачу прав і обов`язків ТОВ "Укрестейт" та з пропозицією підписати додаткову угоду від 21 лютого 2019 року, три примірники якої були додані до листа. Також додаткова угода містила домовленість про те, що новий пайовик, тобто ТОВ "Укрестейт", протягом 5 (п`яти) банківських днів, наступних за днем підписання акту приймання-передачі приміщення між ТОВ "Харківжитло" та ТОВ "Укрестейт", що підтверджує факт передачі приміщення у власність ТОВ "Укрестейт", здійснює доплату 385 944,27 грн на рахунок ТОВ "Харківжитло" в банку.

Окрім того, в цей же час ОСОБА_1 була здійснена спроба сплати на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений в договорі, додаткових грошових коштів в розмірі 2 204,76 грн, що складає 0,5% від ціни договору.

Оскільки зазначені реквізити банківського рахунку виявились недійсними, вищевказаний лист містив також прохання повідомити діючі банківські реквізити ТОВ "Харківжитло" для перерахування коштів відповідно до п. 4.4. та 6.11. договору.

................

Перейти до повного тексту