ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10458/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - ТОВ "Шахтарськтранс", позивач) - Пишного М.М. (адвокат),
відповідача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", відповідач, скаржник) - Гаврися Я.Б. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Центренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (головуючий - суддя Грєхова О.А.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (головуючий - суддя Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.)
у справі №910/10458/19
за позовом ТОВ "Шахтарськтранс"
до ПАТ "Центеренерго"
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Спір виник щодо стягнення суми коштів за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару та послуг з доставки такого товару згідно з укладеними договорами поставки вугілля.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Шахтарськтранс" звернулось до суду з позовом до ПАТ "Центренерго" про стягнення вартості фактично поставленого вугілля, вартості доставки вугілля, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 26.10.2020 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки вугілля від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалась неодноразово.
2.2.Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, позов задоволено повністю.
2.3. Постановою Верховного Суду від 09.09.2020 касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/10458/19 скасовано, справу №910/10458/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.3.1. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд відзначив, що ПАТ "Центренерго" як у суді першої інстанції під час підготовчого засідання, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалося на те, що вугілля, яке постачалось позивачем за договорами було нижчої якості, ніж передбачалося умовами договорів, і подальше використання такого вугілля в процесі виробництва електроенергії на ТЕЦ завдало відповідачу значних витрат (збитків).
2.3.2. Тому з метою визначення якості поставленого вугілля, його походження, місця збагачення, ринкової вартості, а також дійсної суми заборгованості за договорами відповідачем заявлялись клопотання про призначення у справі товарознавчої та економічної експертиз.
2.3.3. Однак, суд першої інстанції, вирішуючи заявлені відповідачем клопотання, протокольною ухвалою відмовив у їх задоволенні, при цьому взагалі не навів жодних мотивів, з яких суд дійшов таких висновків; будь-яких обґрунтувань, за якими суд вважав відповідні доводи відповідача безпідставними, не наведено і в судовому рішенні при вирішенні справи по суті.
2.3.4. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи зазначені клопотання відповідача, обмежившись посиланням на відсутність підстав для призначення експертизи, також не навів мотивів, за якими заявлені відповідачем клопотання не підлягають задоволенню.
2.3.5. Разом із тим, вирішуючи спір, ні судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції з урахуванням заперечень відповідача та поданих ним доказів не досліджено умов договорів поставки щодо якості товару, який поставляється за цими договорами, та наслідкам поставки товару неналежної якості, а також не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо поставки позивачем неякісного товару, а відтак і щодо дійсної суми заборгованості, яка підлягає стягненню.
2.3.6. Зазначені порушення судами норм процесуального права, на які посилається у касаційній скарзі ПАТ "Центренерго", унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
2.3.7. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, необґрунтованого відхилення клопотань відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.4. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, якими позовні вимоги задоволено повністю, суди виходили з такого:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 призначено у даній справі судову комплексну експертизу матеріалів та речовин й товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 задоволено клопотання судового експерта щодо надання об`єктів дослідження та надання дозволу на повне або часткове використання об`єктів дослідження; зобов`язано ПАТ "Центеренерго" доставити до КНДІСЕ зразки вугілля, які знаходяться на Трипільській та Вуглегірській ТЕС для проведення експертизи та надано дозвіл на часткове знищення об`єктів експертизи. Однак, 11.08.2021 до Господарського суду міста Києва з КНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта у зв`язку з ненаданням ПАТ "Центренерго" об`єктів дослідження;
- жодних доказів, які б свідчили про поставку позивачем неякісного вугілля, відповідачем до матеріалів справи не надано. При цьому суди врахували, що відповідачем прийнято відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції поставлене вугілля без заперечень та зауважень щодо якості, та відображено у таких актах відповідність вугілля умовам договорів, а тому відхиляються доводи відповідача щодо невідповідності якості прийнятого без заперечень та зауважень вугілля;
- доказів на підтвердження оплати як вартості поставленого позивачем вугілля у повному обсязі, так і вартості доставки вугілля, до матеріалів справи відповідач не надав;
- оскільки позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку - 02.08.2019, тому нарахування пені здійснене у межах річного строку;
- перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума пені у розмірі 20 313 782, 26 грн є арифметично правильною;
- перевіривши розрахунки 3% річних і збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, суди попередніх інстанцій погодились, що стягнення 3% річних у сумі - 12 008 561,42 грн та індексу інфляції у розмірі - 6 677 746,47 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства;
- оскільки обставини щодо поставки позивачем вугілля, встановлені судом, а розмір пені є співмірним із допущеним порушенням, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності виключних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені;
- посилання апелянта на договір від 09.04.2019 №111/7 колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки вказаний договір не є предметом позову у даній справі.
2.5. Оскаржувані у касаційній скарзі рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що відповідач не виконав своє зобов`язання щодо оплати отриманого вугілля, вартості доставки вугілля в повному обсязі, у зв`язку з чим, дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Центренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі №910/10458/19, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 11.02.2020 у справі №911/906/18 та від 19.02.2019 у справі №907/323/18 стосовно переривання позовної давності. Скаржник стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності, визначений статтею 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині донарахованих періодів пені, що вказані в заяві про збільшення позовних вимог.
4.2. Також із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник оскаржує судові рішення у даній справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, оскільки судами попередніх інстанцій не були досліджені зібрані у справі докази, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Поряд з цим скаржник вказує, що заборгованість за договором від 09.04.2019 №111/17 у розмірі 16 348 971,63 грн не відповідає дійсності та фактичним поставкам, які здійснив позивач, а також фактичній частковій оплаті, яка здійснена ПАТ "Центренерго".
4.3. Також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки товариство здійснює господарську діяльність в умовах складної фінансово-економічної ситуації, що призвели до критично важких фінансових труднощів, які істотно ускладнять виконання рішення або взагалі зроблять його виконання неможливим.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ "Шахтарськтранс" відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подавало.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ "Шахтарськтранс" (покупець) та ПАТ "Центренерго" (постачальник) уклали договори поставки вугілля від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22, за умовами яких постачальник поставляє (передає) у власність покупцю, а покупець приймає і оплачує вугільну продукцію на зазначених у договорах умовах.
6.2. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі вугілля за умовами договору (пункт 2.6 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункти 2.5 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).
6.3. Постачальник зобов`язався поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля в строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, вказаними у специфікаціях (пункт 3.1 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункти 7.1 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22), а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору та прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (пункт 3.3 договору від 09.04.2019 №111/17 та пунктів 7.3 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).
6.4. Відповідно до пункту 4.6 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пунктів 3.6 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.
Акт звіряння кількості та якості отриманого по договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача.
Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки вантажоотримувача, покупця та постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюються діяльність з використанням печатки).
6.5. Згідно з пунктом 7.6 договору від 09.04.2019 №111/17 та пунктами 6.6 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних вартість доставки виключно по території України.
6.6. Також умовами договорів передбачено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі, встановлені в пунктах 6.1, 5.1 цих договорів (пункт 3.4.3 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункт 7.4.3 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).
6.7. Оплата вартості вугілля та відшкодування плати за його перевезення здійснюється покупцем на підставах підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 7.7 договору від 09.04.2019 №111/17 та пункти 6.7 договорів від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).
6.8. За порушення виконання грошового зобов`язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день, крім випадків передбачених умовами договору (пункти 8.1, 8.14 договорів від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22).
6.9. Відповідно до пунктів 10.1 договорів від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19 договори набирають чинності з дати їх підписання та діють до 31.05.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
За змістом пункту 10.1 договору від 22.05.2019 №111/22 останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, та діє до 31.07.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
6.10. На виконання умов договорів позивачем у строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, погодженими сторонами, відповідачу поставлена (відвантажена) вугільна продукція, що підтверджується:
1) за договором від 09.04.2019 №111/17 актами приймання-передачі вугільної продукції:
- від 22.05.2019 №21-ШТ/17 (відвантажено 2 296,342 т вугілля, загальною вартістю 6 154 775,40 грн);
- від 22.05.2019 №20-ШТ/17 (відвантажено 629,950 т вугілля, загальною вартістю 1 712 322,22 грн);
- від 22.05.2019 №19-ШТ/17 (відвантажено 2 090,016 т вугілля, загальною вартістю 5 485 945,03 грн);
- від 23.05.2019 №22-ШТ/17 (відвантажено 902,968 т вугілля, загальною вартістю 2 423 678,98 грн);
- від 23.05.2019 №23-ШТ/17 (відвантажено 210,000 т вугілля, загальною вартістю 572 250 грн);
2) за договором від 17.04.2019 №111/19 актами приймання-передачі вугільної продукції:
- від 22.05.2019 №252-ШТ (відвантажено 467,322 т вугілля, загальною вартістю 1 222 514,35 грн);
- від 23.05.2019 №17-ШТ/І9 (відвантажено 3 433,350 т вугілля, загальною вартістю 9 247 466,89 грн);
- від 23.05.2019 №18-ШТ/19 (відвантажено 563,850 т вугілля, загальною вартістю 1 500 537,35 грн);
- від 23.05.2019 №19-ШТ/19 (відвантажено 2 571,674 т вугілля, загальною вартістю 6 960 576,01 грн);
3) за договором від 22.05.2019 №111/22 актами приймання-передачі вугільної продукції:
- від 23.05.2019 №1-ШТ/22 (відвантажено 1 250,646 т вугілля, загальною вартістю 3 084 948,62 грн);
- від 23.05.2019 №2-ШТ722 (відвантажено 280,150 т вугілля, загальною вартістю 711 709,86 грн);
- від 23.05.2019 №3-ШТ/22 (відвантажено 13 237,004 т вугілля, загальною вартістю 32 982 259,25 грн);
- від 27.05.2019 №253-ШТ (відвантажено 198,700 т вугілля, загальною вартістю 492 080,55 грн;
- від 27.05.2019 №254-ШТ (відвантажено 1 939,010 т вугілля, загальною вартістю 4778 138,42 грн;
- від 27.05.2019 №255-ШТ (відвантажено 955,150 т вугілля, загальною вартістю 2 400 485,75 грн);
- від 27.05.2019 №256-ШТ (відвантажено 970,100 т вугілля, загальною вартістю 2 410 461,29 грн);
- від 27.05.2019 №257-ШТ (відвантажено 340,100 т вугілля, загальною вартістю 855 302,50 грн);
- від 27.05.2019 №258-ШТ (відвантажено 409,078 т вугілля, загальною вартістю 1 055 625,78 грн);
- від 27.05.2019 №259-ІІІТ (відвантажено 627,970 т вугілля, загальною вартістю 1 612 312,97 грн);
- від 27.05.2019 №260-ШТ (відвантажено 620,356 т вугілля, загальною вартістю 1 508 085,44 грн);
- від 27.05.2019 №261-ШТ (відвантажено 346,184 т вугілля, загальною вартістю 827 892,11 грн);
- від 27.05.2019 №262-ШТ (відвантажено 547,098 т вугілля, загальною вартістю 1 319 326,83 грн);
- від 29.05.2019 №263-ШТ (відвантажено 273,132 т вугілля, загальною вартістю 704 604,08 грн);
- від 29.05.2019 №264-ШТ (відвантажено 343,038 т вугілля, загальною вартістю 891 898,80 грн);
- від 29.05.2019 №265-ШТ (відвантажено 624,450 т вугілля, загальною вартістю 1 623 570 грн);
- від 29.05.2019 №266-ШТ (відвантажено 487,430 т вугілля, загальною вартістю 1 215 121,07 грн);
- від 30.05.2019 №267-ШТ (відвантажено 613,450 т вугілля, загальною вартістю 1 535 158,62 грн);
- від 30.05.2019 №268-ШТ (відвантажено 550,096 т вугілля, загальною вартістю 1 337283,38 грн);
- від 30.05.2019 №4-ШТ/22 (відвантажено 8 213,802 т вугілля, загальною вартістю 20 602 329, 67 грн);
- від 31.05.2019 №269-Ш`Г (відвантажено 1 453,186 т вугілля, загальною вартістю 3 648 574,40 грн);
- від 31.05.2019 №270-ШТ (відвантажено 2 208,068 т вугілля, загальною вартістю 5 483 091,37 грн);
- від 31.05.2019 №271-ШТ (відвантажено 3 569,346 т вугілля, загальною вартістю 9 093 306,93 грн);
- від 31.05.2019 №272-ШТ (відвантажено 5 162,136 т вугілля, загальною вартістю 12 756 333,03 грн);
- від 31.05.2019 №273-ШТ (відвантажено 2 369,680 т вугілля, загальною вартістю 6 034 991,95 грн);
- від 31.05.2019 №274-ШТ (відвантажено 2 298,197 т вугілля, загальною вартістю 5 891 174,57 грн);
- від 31.05.2019 №275-ШТ (відвантажено 757,698 т вугілля, загальною вартістю 1 884 087,14 грн);
- від 12.06.2019 №5-ШТ/22 (відвантажено 11 533,798 т вугілля, загальною вартістю 28 585 437,70 грн);
- від 12.06.2019 №276-ШТ/22 (відвантажено 3 482, 448 т вугілля, загальною вартістю 8 864 554, 44 грн);
- від 12.06.2019 №277-ШТ/22 (відвантажено 1666,857 т вугілля, загальною вартістю 4 122 132,77 грн);
- від 12.06.2019 №278-ШТ/22 (відвантажено 4 475,992 т вугілля, загальною вартістю 11 377 874,15 грн);
- від 12.06.2019 №279-ШТ/22 (відвантажено 7722,800 т вугілля, загальною вартістю 19 625 992,60 грн);
- від 13.06.2019 №6-ШТ/22 (відвантажено 10 101,646 т вугілля, загальною вартістю 25 275 964,68 грн);
- від 13.06.2019 №7-ШТ/22 (відвантажено 620,476 т вугілля, загальною вартістю 1 572 906,66 грн);
- від 13.06.2019 №280-ШТ (відвантажено 417,704 т вугілля, загальною вартістю 1 059 422,66 грн);
- від 13.06.2019 №281-ШТ (відвантажено 412,040 т вугілля, загальною вартістю 1 027 594,80 грн);
- від 13.06.2019 №282-ШТ (відвантажено 749,614 т вугілля, загальною вартістю 1 946 732,81 грн);
- від 13.06.2019 №283-ШТ (відвантажено 1 109,410 т вугілля, загальною вартістю 2 806 943,06 грн);
- від 13.06.2019 №284-ШТ (відвантажено 3 422,870 т вугілля, загальною вартістю 8 614 297,32 грн);
- від 13.06.2019 №285-ШТ (відвантажено 1 950,920 т вугілля, загальною вартістю 4 866 852,90 грн);
- від 13.06.2019 №286-ШТ (відвантажено 1 114,157 т вугілля, загальною вартістю 2 795 419,91 грн);
- від 13.06.2019 №287-ШТ (відвантажено 1 323,085 т вугілля, загальною вартістю 3 339 586,05 грн);
- від 13.06.2019 №288-ШТ (відвантажено 3 062,718 т вугілля, загальною вартістю 7 690 067,65 грн);
- від 13.06.2019 №289-ШТ (відвантажено 762,346 т вугілля, загальною вартістю 1 915 062,66 грн).
6.11. Окрім того, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати з доставки вугілля до залізничної станції призначення у розмірі 32 373 438,12 грн, про що свідчать наявні акти відшкодування вартості доставки до кожного акта приймання-передачі вугілля.
6.12. Таким чином, судами встановлено, що ТОВ "Шахтарськтранс" свої зобов`язання за договорами поставки вугілля від 09.04.2019 №111/17, від 17.04.2019 №111/19, від 22.05.2019 №111/22 виконало належним чином, натомість ПАТ "Центренерго" порушило взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленого вугілля та оплати за доставку вугілля, що стало підставою для звернення ТОВ "Шахтарськтранс" з позовом про стягнення заборгованості з оплати вартості:
- фактично поставленого вугілля в сумі 297 507 063,43 грн;
- доставки вугілля в сумі 32 373 438,12 грн;
- пені в сумі 20 313 782,26 грн;
- 3 % річних в сумі 12 008 561,42 грн;
- інфляційні втрати в розмірі 6 677 746,47 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 26.10.2020.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/10458/19 за касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України слід відзначити таке.
8.1.1. Частина друга статті 287 ГПК України визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.1.2. Так, відповідачем в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 11.02.2020 у справі №911/906/18 та від 19.02.2019 у справі №907/323/18 щодо переривання позовної давності.
8.2. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.3. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
- для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші;
- таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України [далі - КАС України]) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України [далі - ЦПК України] (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом;
- суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти);
- якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах;
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках (частина дев`ята статті 10, пункт 10 частини першої статті 252, пункти 1, 2 і 3 частини другої статті 389, абзаци другий та третій пункту 5 частини другої статті 392, пункт 5 частини другої статті 394, пункти 4, 5 частини першої статті 396, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 403, частина четверта, шоста-сьома статті 404, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України; частина десята статті 11, пункт 7 частини першої статті 228, пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287, абзаци другий-третій пункту 5 частини другої статті 290, пункт 5 частини першої статті 293, пункти 4, 5 частини першої статті 296, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 302, частини четверта, шоста-сьома статті 303, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України; частина шоста статті 7, пункт 5 частини другої статті 236, пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328, абзаци другий, третій пункту 4 частини другої статті 330, пункт 6 частини першої статті 333, пункти 4, 5 частини першої статті 339, частини перша-четверта, абзаци другий-третій частини шостої статті 346, частини четверта, шоста-сьома статті 347, підпункт 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України) необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність;
- самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 [пункт 70]). Наприклад, з неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є. А позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить. Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин;
- отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
8.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.5. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.6. Питання щодо позовної давності за своїм правовим регулюванням неодноразово досліджувалось Верховним Судом, про що свідчить стала та послідовна практика Суду. А, отже, з урахуванням критеріїв подібності щодо зазначених скаржником справ, суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом і зазначає таке.