ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10332/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Щербака Є. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) і ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у справі
за позовом Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України
до Профспілки працівників освіти і науки України
про визнання права,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання права Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України як самостійної територіальної організації Профспілки працівників освіти і науки України на безпосереднє підпорядкування Центральному комітету Профспілки працівників освіти і науки України (далі - ЦК Профспілки) з відповідними правами організаційної ланки, в тому числі щодо відрахувань профспілкових внесків до ЦК Профспілки.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із проведенням в Україні адміністративно-територіальної реформи та ліквідацією Києво-Святошинського району як адміністративно-територіальної одиниці, а також з метою реформування, збереження і забезпечення умов для подальшого функціонування профспілкової організації, рішенням конференції Києво-Святошинської районної організації профспілки працівників освіти і науки України від 30.11.2020 ухвалено змінити найменування організації з Києво-Святошинська районна організація профспілки працівників освіти і науки України на Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України. Рішенням ради Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України від 02.03.2021 № 2 ухвалено, зокрема, підтвердити належність Києво-Святошинської територіальної організації галузевої профспілки - правонаступниці Києво-Святошинської районної організації Профспілки як організаційної ланки до всеукраїнської громадської організації - Профспілки працівників освіти і науки України. На виконання зазначеного рішення від 02.03.2021 позивач звертався до відповідача з клопотанням підтвердити належність Києво-Святошинської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України як організаційної ланки до всеукраїнської громадської організації - Профспілки працівників освіти і науки України відповідно до статті 22.2 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України, та надати банківські реквізити для безготівкового перерахування членських внесків. Проте відповідач повідомив, що підтвердження належності до Профспілки працівників освіти і науки України організаційним ланкам надається лише у разі перебування їх на обліку в обласних та в Київській міській організації Профспілки у статусі її організаційної ланки. Посилаючись на статтю 22.1 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України, відповідач зауважив про обов`язок позивача обліковуватися в Київській обласній організації профспілки як її організаційної ланки. Позивач вважав, що Профспілка працівників освіти і науки України звузила повноваження, надані позивачеві Статутом, Законом України "Про об`єднання громадян", Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, закрито провадження у справі № 910/10332/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Ухвала Господарського суду міста Києва мотивована тим, що наявність у позивача наміру безпосередньо підпорядковуватися відповідачу в якості районної організаційної ланки з правами обласної організації профспілки та відмова відповідача порушити встановлений статутний організаційний порядок не є господарсько-правовим спором та не відповідає положенням статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України. Суд, посилаючись на положення статей 1, 2, 6, 8, 11, 12, частини 1 статті 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зазначив, що питання організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам належить виключно до внутрішньої діяльності профспілкової організації та не є господарською діяльністю позивача чи відповідача у розумінні статті 3 Господарського кодексу України. За висновком суду, правовідносини, які виникли у сторін цієї справи не мають характеру господарських правовідносин. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що належать до юрисдикції господарського суду, натомість цей спір відноситься до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки пов`язаний із питаннями організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює засади їх діяльності. Керуючись положеннями статей 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначив, що цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми процесуального права, а саме положення пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Києво-Святошинська територіальна організація профспілки працівників освіти і науки України, зазначаючи про структуру Профспілки працівників освіти і науки України, звертає увагу на те, що відповідач порушує її права, а саме звужує повноваження, надані позивачеві Статутом Профспілки працівників освіти і науки України, Законом України "Про об`єднання громадян", Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Скаржник вважає, що, звернувшись із цим позовом, він здійснює захист свого інтересу на участь в роботі та управлінні Профспілки працівників освіти і науки України, а також захист інтересу щодо розміру профспілкових внесків, який, на думку скаржника, є різним у залежності від підпорядкування профспілки. Стверджуючи про те, що сторони у цій справі є юридичними особами, скаржник заперечує, що цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
4. Обставини, встановлені господарськими судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач є організаційною ланкою відповідача відповідно до пункту 22.2 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України (далі - Статут).
4.2. Пунктом 22.1 Статуту встановлено, що обласні організації відповідача об`єднують, у тому числі, районні організаційні ланки.
4.3. Рішенням ради позивача від 02.03.2021 підтверджена належність власної організації до відповідача і не підтверджена її належність до Київської обласної організації галузевої профспілки.
4.4. Листом від 11.03.2021 № 085 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про фактичне визнання його організаційною ланкою відповідно до пункту 22.1 Статуту.
4.5. Листом від 18.03.2021 № 02-8/253 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення клопотання, оскільки ЦК Профспілки працівників освіти і науки України підпорядковуються лише обласні та Київська міська організації профспілки. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, у листі від 18.03.2021 № 02-8/253 відповідач не заперечував факт визнання позивача організаційною ланкою профспілки, а лише наголошував на необхідності взяття його на облік обласною організацією профспілки.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Києво-Святошинської територіальної організації профспілки належить задовольнити з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання права позивача на безпосереднє підпорядкування ЦК Профспілки з відповідними правами організаційної ланки, в тому числі щодо відрахувань профспілкових внесків до ЦК Профспілки працівників освіти і науки України.
5.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
5.4. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведену норму процесуального права належить застосовувати, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).
5.5. Ухвала Господарського суду міста Києва, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що правовідносини, які виникли у сторін цієї справи не мають характеру господарських правовідносин. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що належать до юрисдикції господарського суду, натомість цей спір відноситься до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки пов`язаний із питаннями організаційної структури профспілки та її підпорядкування профспілковим органам, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює засади їх діяльності. Посилаючись на положення статей 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначив, що цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
5.6. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
5.7. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
5.8. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
5.9. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
5.10. За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
5.11. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.