ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13682/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Круш Т.О.,
позивача - Поліщук М. В.,
відповідача - Стецина І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О. В., Куксов В. В.) у справі
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП"
про повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Фабула справи
1.1. У вересні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" (далі - ТОВ "КПС-ГРУПП") про повернення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) площею 16,7952 га, розташовану на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка) власнику - Київській міській раді.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою встановлено факт порушення інтересів держави, пов`язаний із незаконним використанням комунальної земельної ділянки водного фонду на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва. При цьому Київська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, належним чином не відреагувала на порушення, у зв`язку з чим прокурором вжито заходи прокурорського реагування в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
1.3. Київська міська рада підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, вказуючи на правомірність доводів прокурора.
1.4. ТОВ "КПС-ГРУПП", заперечуючи проти задоволення позовних вимог прокурора зазначало, що 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (далі - ПАТ "Мостобуд") та Приватним підприємством "Промбудсервіс 2005" (далі - ПП "Промбудсервіс 2005") було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, а 19.03.2020 між ТОВ "КПС-ГРУПП" та ПП "Промбудсервіс 2005" було укладено договір купівлі-продажу промислової бази загальною площею 155 м2, розташованої на спірній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 11-Б.
Отже, відповідач зазначав, що відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 125 Земельного кодексу України внаслідок переходу до відповідача права власності на промислову базу перейшло право на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від16.12.2020 залишено позов прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 скасовано, повернуто до Господарського суду міста Києва матеріали справи для подальшого розгляду.
1.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 позовні вимоги задоволено, зобов`язано ТОВ "КПС-ГРУПП" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) площею 16,7952 га, розташовану на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва власнику - Київській міській раді.
Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 та постановою Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/2045/19 встановлено, що листом від 08.12.2015 № 057021-21769 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) повідомив ПАТ "Мостобуд", що, за наявної у Департаменті земельних ресурсів інформації, згода на укладення ПП "Промбудсервіс 2005" договору суборенди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, не надавалась та відповідне рішення Київською міською радою не приймалось. У справі № 910/2045/19 також встановлено, що оскільки Київська міська рада не надавала своєї згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ПАТ "Мостобуд" порушено вищезазначені положення укладеного договору оренди землі.
Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про набуття ним прав оренди спірної земельної ділянки у зв`язку із придбанням на підставі договору купівлі-продажу промислової бази, розташованої на спірній земельній ділянці, вказавши про відсутність доказів щодо відведення відповідачу, ПАТ "Мостобуд" чи ПП "Промбудсервіс 2005" ділянки для будівництва промислової бази або надання земельної ділянки в установленому порядку цим товариствам під уже збудоване нерухоме майно з визнанням за рішенням суду права власності на це майно. Отже, будівництво ПП "Промбудсервіс 2005" промислової бази на належній позивачу земельній ділянці за своєю природою було самочинним. Посилання відповідача на наявність у ПП "Промбудсервіс 2005" декларації про готовність об`єкта до експлуатації не взято судом до уваги, оскільки наявність декларації засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а не підтверджує законність самого будівництва чи використання земельної ділянки.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
2.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 скасоване, позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "КПС-ГРУПП" про повернення земельної ділянки залишено без розгляду.
2.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що в сукупності з встановленими обставинами свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор у позові не навів жодних обставин, як і не надав належних і допустимих доказів у розумінні вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що Київська міська рада як орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави в контексті спірних правовідносин, обумовлених частинами 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не здійснює/не здійснив захист інтересів держави або неналежним чином здійснює такий захист щодо спірної земельної ділянки у розумний строк шляхом пред`явлення позовних вимог у межах даної справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, та постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, від 24.03.2021 у справі № 910/7250/18, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови). Проте зазначені висновки судом апеляційної інстанції залишено поза увагою.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 дійшов висновків, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту, коли отримав інформацію від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 та від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19.
Прокурор вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду 18.01.2021 у справі прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 53, 86, 226, частини 4 статті 236, статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Прокурор наголошував, що безпідставно залишаючи позов прокурора без розгляду там, де інтереси держави підлягають невідкладному захисту, майже через 1,5 роки після відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вже було підтверджено наявність підстав д і представництва прокурором інтересів держави у цій справі (постанова від 17.02.2021), суд апеляційної інстанції при незмінності обставин справи фактично обмежив доступ до правосуддя для захисту суспільних інтересів, чим недотримався вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 55 Конституції України.
Прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у даному випадку підставами представництва є, перш за все, не захист інтересів окремої юридичної особи - Київської міської ради, а держави і територіальної громади столиці з метою захисту державних інтересів.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про наявність підстав для представництва, що не враховано судом апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що Київська міська рада була обізнана про порушення земельного законодавства, однак свої функції власника щодо спірної земельної ділянки виконувала неналежним чином, вчасно не виявила факт незаконного використання земельної ділянки ТОВ "КПС-ГРУПП" та належним чином на порушення не відреагувала, що досліджувалося судом апеляційної інстанції у постанові від 17.02.2021.
3.2. Відзиви на касаційну скаргу до суду не надійшли.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. У статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
4.3. У пункті 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").