ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 600/1052/20-а
адміністративне провадження № К/990/6288/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД ГРУП РІВНЕ" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД ГРУП РІВНЕ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2020 року №00003960505, №00003950501, №00003970501, №00003980501, №00004000504, №00000573305, №00000563305;
- визнати протиправним та скасувати рішення №000005533305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 25.03.2020 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області направлено на адресу Управління аудиту лист від 20.01.2020 року за №35/17-00-23-02, яким повідомлено про досудове розслідування у кримінальному провадженні 32018180000000049 від 17.09.2018 року, за фактом ухилення від сплати податків службовим особами ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" (код 40481302) за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України.
На виконання вимог п.85.9 ст.85 ПК України, Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Рівненській області звернулося до СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області з листом від 24.01.2020 року №173/17-00-05-01 з проханням надати оригінали первинних документів (засвідчених відповідним чином копій) або забезпечити доступ до документів ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" (код 40481302).
Згідно службової записки СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області №62/17-00-23-02 від 29.01.2020 року повідомлено ГУ ДПС у Рівненській області, що зі всіма бухгалтерськими документами, вилученими в ході проведення обшуків, зібраними відповідно до вимог КПК України та матеріалам кримінального провадження №3201818000000049, працівники ДПС області можуть ознайомитися в слідчому управлінні ГУ ДФС у Рівненській області та в оперативному Управлінні ГУ ДФС у Рівненській області.
Листом СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області від 03.02.2020 року № 77/17- 00-23-02 на адресу відповідача направлено постанову від 02.02.2020 року про надання матеріалів кримінального провадження для використання в ході проведення документальної планової перевірки.
На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 26.12.2019 року №1009, направлень від 11.01.2020 року, №67/17-00-05-01, №68/17-00-05-01, №69/17-00-05-01, №70/17-00-05-01, №71/17-00-05-01 та від 15.01.2020 року №105/17-00-05-01, №106/17-00-05-01, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.77 розділу ІІ ПК України, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.05.2016 року по 30.09.2019 року, яку згідно наказу №421 від 07.02.2020 року продовжено до 21.02.2020 року.
За результатами проведення перевірки податковим органом складено акт №456/17-00-05-01/40481302 від 28.02.2020 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.05.2016 року по 30.09.2019 року, в якому зафіксовано наступні порушення:
- п.5, 8, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2. п.140.4. ст.140 ПК країни, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 31 903 249 грн, у т.ч. за 2016 рік на 438 857 грн, за 2017 рік на 13 562 836 грн, за 2018 рік в сумі 17 901 556 грн та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 477 406 грн, у т.ч. за 2016 рік на 470 697 грн, за 2017 рік на 2 016 126 грн, за 9 місяців 2019 року на 4 990 583 грн;
- абз. а) п.185.1 ст.185, абз. а) п.187.1 ст.187 та п.188.1 ст.188, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість 35 100 422 грн, в тому числі: за грудень 2016 року на 124546 грн., за січень 2017 року на 785146 грн, за лютий 2017 року на 734739 грн, за березень 2017 року на 915060 грн, квітень 2017 року на 1559542 грн, травень 2017 року на 1514405 грн, за червень 2017 року на 1544748 грн, за липень 2017 року на 1373766 грн, за серпень 2017 року на 1066244 грн, за вересень 2017 року на 1164025 грн, за жовтень 2017 року на 1777808 грн, за листопад 2017 року на 1342908 грн, за грудень 2017 року на 1383709 грн, за січень 2018 року на 1286198 грн, за лютий 2018 року на 1466896 грн, за березень 2018 року на 1339141 грн, за квітень 2018 року на 1701793 грн, за травень 2018 року на 1410842 грн, за червень 2018 року на 1990910 грн, за липень 2018 року на 2057702 грн, за серпень 2018 року на 2104387 грн, за вересень 2018 року на 2367068 грн за жовтень 2018 року на 2655048 грн, за листопад 2018 року на 1427641 грн, за січень 2019 року на 6150 грн та завищення від`ємного значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду станом на 30.09.2019 року в сумі 1843114 грн;
- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме-ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" не складено та не зареєстровано в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з отримання готівкових коштів за реалізацію товарів в роздрібній мережі супермаркетів на загальну ПДВ в розмірі 36 361 777,95 грн, в тому числі: за січень 2017 року на 788680 грн, за лютий 2017 року на 755571 грн, за березень 2017 року на 878855 грн, квітень 2017 року на 1468580 грн, травень 2017 року на 1475188 грн, за червень 2017 року на 1504411 грн, за липень 2017 року на 1381869 грн, за серпень 2017 року на 1107624 грн, за вересень 2017 року на 1167756 грн, за жовтень 2017 року на 1838872 грн, за листопад 2017 року на 1406197 грн, за грудень 2017 року на 1699440 грн, за січень 2018 року на 1601554 грн, за лютий 2018 року на 1529711 грн, за березень 2018 року на 1682561 грн, за квітень 2018 року на 1519628 грн, за травень 2018 року на 1605167 грн, за червень 2018 року на 2016356 грн, за липень 2018 року на 2275334 грн, за серпень 2018 року на 2180678 грн, за вересень 2018 року на 2407225 грн, за жовтень 2018 року на 2655879 грн, за листопад 2018 року на 1414642 грн;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, п.п.11, 12, 13 постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" а саме: не оприбуткування готівки в касі підприємства ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" за період з 13.05.2016 року по грудень 2018 року на загальну суму 221 661 217 грн;
- п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 221 661 217 грн за період з 01.09.2016 року по 30.11.2018 року;
- п.51.1 ст.51 глави 2, п.п. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, розділу IІI Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого в новій редакції наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року №111/26556, а саме: встановлено подання податкового розрахунку 1 ДФ за 3-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-4 квартали 2018 року, 1-3 квартали 2019 року з недостовірними відомостями та з помилками, що призвели зокрема до зміни платника податку;
- п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.169.1, п.169.2 ст.169, п.171.1 ст.171, п.п. "а" п.176.2 ст.176 ПК України, за якими не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2363,22 грн, у випадку коли податковим агентом-ТОВ "СТД ГРУП РІВНЕ" безпідставно застосовано податкову соціальну пільгу до доходів працівників підприємства, у вигляді заробітної плати;
- п.п.14.1.156, п.п.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.162.1, ст.162, п.163.1 ст163, п.164.2, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 та п.п. "а" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме-не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 18090,00 грн, у випадку виплати фізичним особам інших доходів без оподаткування;
- п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5, п.п.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України із змінами і доповненнями, за якими не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір на загальну суму 1507,50 грн, у випадку виплати фізичним особам інших доходів без оподаткування.
Не погодившись з актом перевірки, позивач 12.03.2020 року подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки.
За результатами розгляду заперечення, ГУ ДПС у Рівненській області надано відповідь на заперечення від 23.03.2020 року, за змістом якої, висновки акту перевірки №456/17-00-05-01/40481302 від 28.02.2020 вирішено залишити без змін.
25.03.2020 року на підставі результатів перевірки, зафіксованих у вищезазначеному акті відповідачем зокрема прийнято наступні рішення:
-№00003950501 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 31 464 392 грн, штрафними санкціями - 7 866 098 грн;
-№00003960501 року про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 7 006 709 грн;
-№00003970501 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33 455 991 грн, штрафними санкціями - 8 363 998 грн;
-№00003980501 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1 843 114 грн;
-№00004000504 про застосування штрафних санкцій в сумі 1,00 грн;
-№0000553305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 510 грн;
-№00000563305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 18 563,22 грн, штрафними санкціями - 13 719,94 грн та пені - 5 187,46 грн;
-№0000573305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем в сумі 1350 грн, штрафними санкціями - 995,75 грн та пені - 408,52 грн.
Скориставшись правом, передбаченим ст.56 ПК України, позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення, однак в задоволенні скарги податковим органом відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПКУ, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб і контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Пунктом 44.1. статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 5 Визнання та класифікація доходу Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 року №290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", дохід закріплено, що під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно із пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Як зазначено в пункті 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід: дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
За змістом статті 22 ПК України, об`єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, наявність яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податку податкового обов`язку.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV):
- господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною першою статті 9 вказаного Закону унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV) .
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встанволено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом ( виготовленням ) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та\або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Так, із норм статті 198.3 статті 198 ПК України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами пункту 134.1.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.
Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Разом з тим, згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За правилами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг регламентовано статтею 188 цього Кодексу. А саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) .
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.