Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 686/21800/21
провадження № 61-3118св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача вказував Липовецький районний суд Вінницької області та просив стягнути з держави Україна
на свою користь 52 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11
у період з 11 вересня 2021 року до 13 вересня 2021 року.
Позов мотивовано тим, що під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки позивачу завдано моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях та переживаннях, які він поніс, розчаруванні в системі органів державної влади держави Україна. Додаткове психологічне напруження виникло внаслідок правової невизначеності, яке викликало у позивача почуття душевного болю.
Внаслідок невиконання судового рішення він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вживати додаткових заходів для захисту прав. Крім того, він вчергове змушений звертатись до суду, що вимагає від нього додаткових витрат та свідчить про моральне і психологічне насилля у вигляді тортур над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків посадовими особами і службовими особами держави України, що призвело до підриву авторитету державної влади і втрати ним віри в можливість судового захисту його прав.
Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 52 000 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач, зазначаючи в позові в якості представника відповідача Липовецький районний суд Вінницької області та посилаючись на заподіяння йому шкоди працівниками відповідача, не конкретизує, які саме працівники заподіяли йому шкоди. Позивач фактично здійснив взаємозаміну відповідальності одного державного органу іншим, оскільки безпідставно послався на невиконання рішення суду працівниками інших органів державної влади, як бездіяльність Липовецького районного суду Вінницької області.
Позивачем не вказано, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади йому завдано моральної шкоди. Також не наведено доказів завдання моральної шкоди та обставин її завдання працівниками визначеного позивачем
представника відповідача - Липовецького районного суду Вінницької області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 612/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 (провадження № 61-2846св21) та від 03 лютого 2022 року у справі № 6869/13784/21 (провадження № 61-19019св21) щодо застосування частини першої
статті 23 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Також ОСОБА_1 посилається на презумпцію завдавача шкоди, що свідчить про покладення обов`язку на відповідача доведення відсутності своєї вини.
Право на стягнення моральної шкоди, завданої правопорушенням є абсолютним. Позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди. Тобто саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним прав позивача, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду
від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, у справі
№ 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України
в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки.
У задоволенні вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 27 червня 2012 було відкрито виконавче провадження ВП № 33223826 з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2270/14181/11 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 23 серпня 2012 року. Роз`яснено, що рішення в адміністративній справі № 2270/14181/12 повинно бути виконано боржником у порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до резолютивної частини постанови і виконавчого листа № 2270/14181/11 шляхом вклеєння фотографії ОСОБА_1 у його паспорт громадянина України, який після цього йому повинен бути повернутий.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510, 00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання
постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня
2021 року залишено без змін.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що невиконанням рішення суду в період з 11 вересня 2021 року до 13 вересня 2021 року йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду з позовом. При цьому, відповідач зазначив державу Україна у якості відповідача, а представником - Липовецький районний суд Вінницької області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.