ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 127/11469/18
провадження № 51-104км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника (в режимі відеоконференції) Ткаченко Т.В.,
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ткаченко Т.В.
на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010001126за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки
м. Комрад Республіки Молдова, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що немає судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, цивільного позову та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника залишено без задоволення і частково задоволено апеляційну скаргу прокурора - визнано допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 17 квітня 2018 року.
У решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 21 березня 2018 року приблизно о 20:00, перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_2 вживали алкогольні напої. У цей час між ними виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, під час якого ОСОБА_1 взяла металевий молоток із дерев`яною ручкою у праву руку та умисно ним завдала потерпілому ОСОБА_2 декілька ударів по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні від відкритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку.
Верховний Суд постановою від 11 серпня 2020 року скасував вищевказане рішення апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2020 рокузалишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника і частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора.
Змінивши вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня
2019 року, визнав допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 17 квітня 2018 року, зарахував ОСОБА_1 у строк покарання час її попереднього ув`язнення з 22 березня 2018 року по 1 жовтня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та строк відбутого покарання з 2 жовтня 2019 року по 11 серпня 2020 року.
Також постановив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_1 з дня її затримання та виконання вироку.
В решті вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 та перекваліфікацію її дій з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що у ОСОБА_1 не було мотиву та умислу завдавати ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження внаслідок раптово виниклих особистих неприязних відносин, оскільки таких відносин ані тривалих, ані раптових між ними не було, а була саме необхідна оборона, оскільки вона захищалась від посягань останнього на її фізичне здоров`я та статеву недоторканість, але з перевищенням меж такого захисту, так як ОСОБА_2 , перебуваючи на кухні квартири, де мешкала ОСОБА_1 , проявляв до неї неконтрольовану агресивність, хватав її та утримував, а вона не мала можливості вирватися та залишити приміщення кухні. При цьому у ОСОБА_1 були виявлені легкі тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 440 від 27 квітня 2018 року. На думку захисника, суди не врахували усіх обставин справи, не дали належної оцінки показам свідків та ряду доказів, які підтверджують невинуватість ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, за який її засуджено, в результаті чого надали неправильну правову оцінку встановленим обставинам справи та застосували закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав до застосування, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення місцевим судом та в порушення вимог ст. 419 КПК не звернув увагу на висновки, які викладені в постановах Касаційного кримінального суду та Верховного Суду України. Також захисник зазначає, що усупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 11 серпня 2020 року, а тому дійшов помилкового висновку про те, що апеляційні скарги сторони захисту не підлягають задоволенню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник в касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Твердження захисника про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що ОСОБА_1 захищалася від протиправних дій потерпілого, діяла з перевищенням меж необхідної оборони, а тому її дії повинні бути кваліфіковані за ст. 124 КК, є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, детально наведеними у вироку й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин підтверджується сукупністю доказів, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив, проаналізував, детально навів у вироку та дав їм відповідну правову оцінку.