ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 523/3183/17
провадження № 51-678км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Федорончука І. В.,
представника Трояна О. С. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Федорончука І. В. на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року та вирок Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчиненнякримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн, у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 19 квітня 2012 року близько 17:00, порушуючи вимоги пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пунктів 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), їдучи у стані алкогольного сп`яніння за кермом технічно справного автомобіля марки «ЗАЗ Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 90-97 км/год, яка перевищує дозволену швидкість руху транспортних засобів у населеному пункті, по проїзній частині вул. Академіка Воробйова з боку вул. Слобідської в напрямку вул. Войкова (на теперішній час - вул. Мациєвської) в м. Одесі, діючи самовпевнено, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення, ОСОБА_1 , яка мала реальну та об`єктивну можливість на достатній відстані бачити автомобіль марки «Kia Rio», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався попереду в попутному з нею напрямку та здійснював лівий розворот, заздалегідь увімкнувши лівий світловий покажчик повороту, належним чином не оцінила дорожньої ситуації, за відсутності перешкод технічного або іншого характеру, маючи технічну можливість уникнути зіткнення з останнім автомобілем (за умовою руху з допустимою швидкістю 60 км/год), продовжила рух зі значним перевищенням швидкості, чим позбавила себе можливості своєчасно застосувати гальмування, та, намагаючись об`їхати цей транспортний засіб зліва, здійснила необґрунтований маневр виїзду на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення передньою частиною керованого нею автомобіля марки «ЗАЗ Daewoo Sens» з лівою боковою частиною автомобіля марки «Kia Rio» під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, забійної рани голови, закритих переломів 3-9-го лівих ребер із зміщенням уламків, садна тулуба і кінцівок, а також розлад здоров`я, пов`язаний із стійкою втратою загальної працездатності до 45%.
Одеський апеляційний суд вироком від 01 грудня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і вирішення питання щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 72 438,80 грн.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вироки попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів, а залишаючи без розгляду клопотання захисника Бальон В. Н. про дослідження доказів, дослідив їх на власний розсуд без прослуховування звукозаписів допитів свідків та потерпілого і поклав їх в основу вироку. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки виступає останньою інстанцією, яка перевіряє повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин, що у провадженні щодо ОСОБА_1 виконано не було. На його думку, апеляційний суд лише поверхнево дослідив докази та обмежився формальною згодою з висновками суду першої інстанції. Крім іншого, вважає неналежними та недопустимими доказами, якими суд обґрунтував вирок, зокрема: компакт-диск CD-R із фотознімками, наданий сином потерпілого (на переконання захисника, походження диска невідоме, оскільки в матеріалах провадження відсутня будь-яка відмітка про реєстрацію цього документа); висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 13 листопада 2012 року № 9041/9042 (як вважає захисник, експерту не були надані матеріали провадження, що підтверджується супровідним листом); висновки первинної та додаткової комісійної судово-медичних експертиз від 23 січня 2013 року № 188 та від 09 лютого 2016 року № 256, які підтверджують ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, наявних у потерпілого, та інші. Стверджує, що вказані докази стали підставою для неправильної кваліфікації дій засудженої.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника Федорончука І. В. представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Троян О. С. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та її захисник Федорончук І. В. підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, прокурор Вараниця В. М., представник потерпілого Троян О. С. заперечили проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги захисника, він не погоджується з наданою судами оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім іншого, захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однак колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на таке.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).