Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 607/19086/13-ц
провадження № 61-18756св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Бершадської Г. В., Сташківа Б. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання поруки припиненою.
Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та банком було укладеного договір поруки від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08.
31 липня 2008 року банк, без його згоди як поручителя, підвищив процентну ставку за договором кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Крім того, вказував, що порука є припиненою у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Основне зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором припинилося проведеним належним виконанням, що підтверджується квитанцією від 08 серпня 2008 року № kr06310 про сплату ОСОБА_2 кредиту у розмірі 399 994,57 грн та відсотків у сумі 1 777,75 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати припиненою поруку за договором від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 31 липня 2008 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач погодився зі зміненими умовами договору поруки від 26 березня 2008 року, про що свідчить додаткова угода від 08 серпня 2008 року, укладена між банком, ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_1 № 1 про внесення змін до договору поруки від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08, згідно з умов якої, порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15 березня 2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними (пункт 3 додаткової угоди).
Крім того, позивач не довів, що заборгованість за кредитним договором погашено повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, що банк порушив взяті на себе зобов`язання та безпідставно без його згоди, як поручителя, підняв процентну ставку за кредитним договором, чим незаконно збільшив обсяг його відповідальності.
Крім того, суди не врахували, що заборгованість за кредитом була погашена в повному обсязі, що також є підставою для припинення поруки.
Вважає, що договори про внесення змін до договору кредиту та поруки від 08 серпня 2008 року, на які послалися суди, щодо зміни валюти кредиту, є нікчемними, оскільки при їх укладенні борг вже було погашено.
Вказує, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не дослідили всіх доказів та не надали їм належної правої оцінки, а оскаржувані судові рішення, вважає, недостатньо обґрунтованими.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
06 січня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 рок у справі № 463/58961/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.