Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 148/1073/17
провадження № 61-3990св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,від 05 квітня 2022 року, і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
У червні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги АТ КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, що 05 лютого 2008 року ОСОБА_2 став клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою отримав кредитну картку «Універсальна».
АТ КБ «ПриватБанквказувало, що 25 грудня 2013 року з відповідачем була укладена генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7 346, 18 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Угодою визначено, що погашення заборгованості здійснюється з 01 по 25 число кожного місяця, відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з запропонованими позивачем умовами та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» стверджувало, що свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 18 травня 2017 року має заборгованість у розмірі 19 170, 58 грн, з яких: 6 329, 18 грн - заборгованість за кредитом; 3 332, 72 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7 847, 96 грн - заборгованість за пенею та комісією; 1 660, 722 грн - штраф відповідно до пункту 2.2 генеральної угоди.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач за первісним позовом просив стягнути зі ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 грудня 2013 року, розмір якої станом на 18 травня 2017 року складав 19 170, 58 грн.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину.
Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що при укладенні генеральної угоди банк використав факсимільне відтворення підпису голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета А. В., на що відповідач не надавав своєї письмової згоди, як того вимагає частина третя статті 207 Цивільного кодексу України. Вважав, що без письмової згоди генеральна угода не може вважатися такою, що містить підписи обох сторін. Крім того, в угоді банком відтворено відбиток печатки технічними друкованими засобами.
Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд встановити нікчемність правочину за генеральною угодою від 25 грудня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Встановлено нікчемність генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання кредитних карт від 25 грудня 2013 року, що укладена між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника і його не можна розцінювати як частину кредитного договору. Через відсутність згоди позичальника на використання банком факсимільного відтворення підпису, як того вимагає частина третя статті 207 ЦК України, генеральна угода не може вважатись такою, що містить підписи обох сторін, а тому вона є нікчемною в силу закону, отже суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги слід задовольнити, а у задоволенні первісних позовних вимог належить відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов і правил надання продукту кредитних карт від 25 грудня 2013 року у розмірі 9 661, 90 грн, з яких 6 329, 18 грн - заборгованість за кредитом; 3 332, 72 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопідстави для задоволення зустрічного позову відсутні у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_1 протягом дев`яти місяців користувався коштами банку та здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, чим підтверджував та розумів своє зобов`язання перед банком, що свідчить про виконання генеральної угоди сторонами, а тому підписання генеральної угоди головою правління АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою факсимільного відтворення його підпису за обставин цієї справи не свідчить про його недійсність.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, апеляційний суд вказав, що хоча генеральна угода і є похідною від кредитного договору від 05 лютого 2008 року, вона є підставою для виникнення відповідних зобов`язань.
Оскільки права кредитора за генеральною угодою порушені невиконанням позичальником її умов, ці порушенні права АТ КБ «ПриватБанк» підлягають судовому захисту.
Вимоги банку у частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 6 329, 18 грн, за відсотками за користування кредитом у розмірі 3 332, 00 грн визнані обґрунтованими, оскільки така заборгованість визначена банком у відповідності до умов генеральної угоди, якою сторони, зокрема, погодили розмір відсоткової ставки, а також фіксований розмір штрафу. Підстав для стягнення зі ОСОБА_1 комісії та пені не встановлено, оскільки їх розмір не визначений генеральною угодою, а умови та правила через відсутність підпису позичальника не взяті судом до уваги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 364/594/17, від 13 червня 2018 року у справі № 700/3902/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 752/10447/17-ц, від 03 квітня 2019 року справа № 221/5089/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 677/70/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що банк не висловив чітких аргументів і не навів належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, як позичальник, надав свою письмову згоду на використання банком факсимільного відтворення підпису, як того вимагають положення частини третьої статті 207 ЦК України. Посилання у пункті 1.8 генеральної угоди на те, що банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку не може підміняти собою умови використання факсимільного підпису, закріпленні в частині третій статті 207 ЦК України.
Заявник звертає увагу на те, що апеляційний суд у будь-якому випадку мав би перевірити обставини, на які він посилався, зокрема щодо нікчемності правочину у зв`язку з недотриманням банком приписів частини третьої статті 207 ЦК України, та підтвердити чи спростувати обставини нікчемності правочину, і у разі встановлення нікчемності - застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Такими наслідками є відмова у задоволенні позовних вимог банку у зв`язку з нікчемністю генеральної угоди внаслідок недотримання банком приписів частин третьої статті 207 ЦК України.
Окрім зазначеного, заявник вказує, що надані позивачем за первісним позовом докази не свідчать про існування між сторонами кредитних зобов`язань.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2008 року ОСОБА_2 підписав заяву, відповідно до якої виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну картку «Універсальна», «30 днів пільгового періоду», про що свідчить його відмітка у відповідній графі. Зазначено, що базова процентна ставка становить 3,6 % на місяць на залишок заборгованості.
25 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № SAMDN50OTC000548467 від 05 лютого 2008 (договір 1), а також приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт.
При підписанні генеральної угоди зі сторони ПАТ КБ «ПриватБанк» використано факсимільне відтворення підпису голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета А. В., а також проставлено відбиток печатки ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з пунктами 1.1.1, 1.1.2 генеральної угоди сторони домовилися зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 1 660, 72 грн, комісію на 0,0 грн, пеню на 0,0 грн, штраф на 0,0 грн. Визначили, що заборгованість за договором 1 з дати підписання генеральної угоди складає 7 821, 19 грн.
Пунктами 1.5-1.7 генеральної угоди передбачено, що підписання цієї генеральної угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника. Всі інші умови договорів, які не суперечать розділу «Реструктуризація заборгованості» цієї генеральної угоди, залишаються незмінними. Ця генеральна угода у частині розділу «Реструктуризація заборгованості» діє в межах строку дії договору 1.