Постанова
Іменем України
12 липня 2022 року
місто Київ
справа № 368/405/19
провадження № 61-10374св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»,
відповідачі: Кагарлицька районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Янус»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури у квітні 2019 року звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області (далі - Кагарлицька РДА) від 25 червня 2007 року № 386 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 15 га, від 25 червня 2007 року, укладений між Кагарлицькою РДА та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Янус» (далі - ОК «СТ «Янус»);
- визнати незаконними та скасувати розпорядження Кагарлицької РДАвід 14 грудня 2007 року № 821 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині відведення земельних ділянок для ведення садівництва з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031, площею по 0, 1200 га кожна;
- визнати недійсними державні акти на право власності на ці земельні ділянки;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» (далі - ДП «Ржищівське лісове господарство») 16 зазначених земельних ділянок, які розташовані на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірні ділянки перебувають у постійному користуванні ДП «Ржищівське лісове господарство» та відносяться до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується проєктом організації і розвитку лісового господарства ДП «Ржищівське лісове господарство» 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.
Згідно з листами Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 23 жовтня 2018 року № 04-48/2334, ДП «Ржищівське лісове господарство» від 24 жовтня 2018 року № 01-262, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») від 13 листопада 2018 року № 544 та картографічними матеріалами, наданими ВО «Укрдержліспроект», спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме на квартал 4 Ржищівського лісництва ДП «Ржищівське лісове господарство».
Відповідно до частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України
(далі - ЗК України) передача у власність та надання у постійне землекористування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, загальною площею 1, 92 га, відносилися до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, втім такого розпорядчого акта Кабінет Міністрів України не приймав.
Погодження на передачу, припинення, вилучення, зміну цільового призначення спірних земельних ділянок Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Ржищівське лісове господарство» також не надавали, а проєкт із землеустрою щодо відведення у власність 84 громадянам, у тому числі відповідачам, земельних ділянок, площею по 0, 1200 га кожному, для ведення садівництва, не містить висновку органу лісового господарства.
Прокурор також зазначав, що позовна давність на звернення до суду з позовом пропущена з поважних причин, оскільки про зазначені порушення вимог ЗК України та Лісового кодексу України (далі - ЛК України) раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП «Ржищівське лісове господарство», а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних, отриманих з ВО «Укрдержліспроект». У зв`язку з цим прокурор просив визнати поважними причини пропуску ним позовної давності та поновити цей строк.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОК «СТ «Янус» та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Також просили застосувати правила позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 31 серпня 2020 року Кагарлицький районний суд Київської області позов задовольнив.
Визнав незаконним та скасував розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 25 червня 2007 року № 386 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 15 га, укладений 25 червня 2007 року між Кагарлицькою РДА та ОК «СТ «Янус», зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 040703100003.
Визнав незаконним та скасував розпорядження Кагарлицької РДА від 14 грудня 2007 року № 821 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 84-м громадянам, засновникам та членам ОК «СТ «Янус», в частині відведення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельних ділянок для ведення садівництва з такими кадастровими номерами: 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031, площею по 0, 1200 га кожна.
Визнав недійсними державні акти на право власності, видані ОСОБА_1 від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911113, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0030; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911114, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0031; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911115, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0032; від 18 травня 2009 року, серії КВ № 001254, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0007; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911150, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0010; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911135, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0013; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911043, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0022; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911137, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0014; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911135, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0012; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911134, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0011; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911042, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0021; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911112, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0029; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911111, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0028; від 05 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911044, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0023; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911149, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га, з кадастровим номером 3222282800:04:304:0009; від 07 лютого 2009 року, серії ЯЖ № 911148, на земельну ділянку, площею 0, 1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0008.
Витребував на користь держави в особі ДП «Ржищівське лісовегосподарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки лісогосподарського призначення, площею по 0, 1200 га кожна з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0030; 3222282800:04:304:0031; 3222282800:04:304:0032; 3222282800:04:304:0007; 3222282800:04:304:0010; 3222282800:04:304:0013;3222282800:04:304:0022; 3222282800:04:304:0014; 3222282800:04:304:0012; 3222282800:04:304:0011; 3222282800:04:304:0021; 3222282800:04:304:0029; 3222282800:04:304:0028; 3222282800:04:304:0023; 3222282800:04:304:0009; 3222282800:04:304:0008, які розташовані на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України, що підтверджується проєктом організації і розвитку лісового господарства ДП «Ржищівське лісове господарство» 2005 року. Передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 здійснена без попереднього припинення прав постійного користувача ДП «Ржищівське лісове господарство» всупереч правилам частини п`ятої статті 116, частини другої статті 149 ЗК України. Також суд першої інстанції врахував, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення не надавалися, а проєкт із землеустрою щодо відведення у власність 84 громадянам, у тому числі зазначеним відповідачам, земельних ділянок, площею по 0, 1200 га кожна, для ведення садівництва не містить висновку органу лісового господарства.
Вирішуючи питання щодо позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що про порушення вимог ЗК України та ЛК України раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП «Ржищівське лісове господарство», а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних, отриманих з ВО «Укрдержліспроект», тому позовна давність пропущена з поважних причин.
Постановою від 17 травня 2021 року Київський апеляційний суд скасував рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи цю постанову, суд апеляційної інстанції навів такі аргументи. Задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень Кагарлицької РДА від 25 червня 2007 року та від 14 грудня 2007 року, визнаннянедійсним договору оренди від 25 червня 2007 року та визнання недійсними державних актів на право власності не приводить до відновлення порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а тому такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним. Ефективному способу захисту порушеного права відповідає вимога про витребування спірних земельних ділянок, проте вона не підлягає задоволенню, оскільки пропущена позовна давність.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заступник керівника Київської обласної прокуратури 22 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заступник керівника Київської обласної прокуратури, наполягаючи на тому, оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив, що:
- рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, від 15 липня 2020 року у справі № 369/9900/16 (провадження № 61-115св17), щодо застосування позовної давності, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), щодо підстав для витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, та від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), щодо обрання ефективних способів захисту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у жовтні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратуризалишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 14 вересня 2021 року Верховний Суд поновив заступнику керівника Київської обласної прокуратуристрок на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року та відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області
(далі - Кагарлицька РДА) від 25 червня 2007 року № 386 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК «СТ «Янус» у довгострокову оренду для садівництва в адміністративних межах Гребенівської сільської ради та передано ОК «СТ «Янус» земельну ділянку, площею 15 га, для ведення садівництва терміном на 49 років.
На підставі цього розпорядження 25 червня 2007 року Кагарлицька РДА та ОК «СТ «Янус» уклали договір оренди земельної ділянки, площею 15 га, зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди за № 040703100003.
Розпорядженням Кагарлицької РДА від 14 грудня 2007 року № 821 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва, загальною площею 10, 0800 га, (по 0,1200 га кожному)
84-м громадянам, засновникам та членам ОК «СТ «Янус», у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту.
На підставі цього розпорядження видано державні акти, зокрема зазначеним особам, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відчужили спірні земельні ділянки за договорами купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 , якому в подальшому видано оспорювані державні акти на ці земельні ділянки.
Згідно з листами Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 23 жовтня 2018 року № 04-48/2334, ДП «Ржищівське лісове господарство» від 24 жовтня 2018 року № 01-262, ВО «Укрдержліспроект» від 13 листопада 2018 року № 544 та картографічними матеріалами, наданими ВО «Укрдержліспроект», спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення: на квартал 4 Ржищівського лісництва ДП «Ржищівське лісове господарство».
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо ефективного способу захисту порушених прав
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17
(провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16
(провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Визнання недійсним державного акта також не є потрібним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги варто відмовити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що спірні земельні ділянки належать до складу земель державної власності лісогосподарського призначення, проте з державної власності без згоди землекористувача ДП «Ржищівське лісове господарство», з порушенням порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, ці земельні ділянки незаконно вибули шляхом прийняття оскаржуваних розпоряджень Кагарлицької РДА, укладення договору оренди, видачі оспорюваних державних актів на право власності на спірні земельні ділянки.
Судові рішення в частині наведених висновків в касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що визнання незаконними та скасування розпоряджень Кагарлицької РДА від 25 червня 2007 року та від 14 грудня 2007 року, визнання недійсним договору оренди від 25 червня 2007 року та визнання недійсними державних актів на право власності не приводить до відновлення порушеного права держави на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а тому такі способи захисту порушених прав не є ефективними.