Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/9470/20
провадження № 61-20442св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Перша електрична компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша електрична компанія" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша електрична компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша електрична компанія" (далі - ТОВ "Перша електрична компанія") про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтований тим, що з 15 січня 2020 року по 12 червня 2020 року позивач працював на посаді виконавчого директора у ТОВ "Перша електрична компанія".
За домовленістю сторін заробітна плата позивача була встановлена у розмірі еквівалентному 5 000,00 дол. США, що виплачується у національній валюті у відповідності до комерційного курсу АТ "Перший український міжнародний банк".
Позивача було звільнено 12 червня 2020 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з виплатою компенсації за вісім календарних днів щорічної відпустки.
Зазначив, що заборгованість по заробітній платі при звільненні з посади та станом на дату подання позову виплачена не була та становить 304 605,88 грн, що складається з: 2 000,00 дол. США (що становить 53 000,00 грн) за період з 15 січня 2020 року по 31 січня 2020 року, за лютий 2020 року - 81,66 дол. США (що становить 2 163,99 грн), за березень 2020 року - 3 148,50 дол. США (що становить 83 435,25 грн), за квітень 2020 року - 5 000,00 дол. США (що становить 132 500 грн), 8 днів основної щорічної відпустки - 33 506,64 грн.
Також позивач вказує, що у зв`язку з непроведенням повного розрахунку у день звільнення відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з посади, що за період з 12 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року, що становить 1 101 226,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив суд:
- стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 304 605,88 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 101 226,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та судовий збір.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Перша електрична компанія" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 304 605,88 грн.
Стягнуто з ТОВ "Перша електрична компанія" на користь ОСОБА_1 1 101 226,00 грн компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, мотивовано тим, що умовами трудового договору від 03 лютого 2020 року було передбачено виплату грошової винагороди за виконання позивачем посадових обов`язків виконавчого директора в розмірі 5 000,00 дол. США щомісячно. Відповідач не провів повний розрахунок з позивачем при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Перша електрична компанія", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Оболонського районного суду м. Києва.
22 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 червня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що: укладення трудового договору (контракту) від 03 лютого 2020 року № 1 відбулося неуповноваженою особою; позивач не довів факт виконання трудових обов`язків; суди неправильно встановили період трудових відносин, порушили принцип змагальності та неправильно визначили розмір заборгованості.
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, проте Верховний Суд вказаний відзив до уваги не бере, оскільки він поданий із пропуском строку, який наданий для подачі відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що з 15 січня 2020 року по 12 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді виконавчого директора у ТОВ "Перша електрична компанія".
Згідно довіреності від 15 січня 2020 року № 15/01 ТОВ "Перша електрична компанія" в особі т.в.о. директора ОСОБА_2 уповноважило ОСОБА_1 бути представником товариства в будь-яких взаємовідносинах з усіма підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, перед фізичними особами, а також в органах державної влади з питань, що виникають у зв`язку з виконанням повноважень (т. 1 а. с. 12).
Відповідно до наказу від 03 лютого 2020 року № 5 за підписом т.в.о. директора ОСОБА_2, 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду виконавчого директора ТОВ "Перша електрична компанія" із заробітною платою згідно трудового договору (контракту) від 03 лютого 2020 року № 1.
Згідно трудового договору (контракту) від 03 лютого 2020 року № 1, укладеного між ТОВ "Перша електрична компанія" в особі т.в.о. директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1, позивача прийнято на посаду виконавчого директора на строк з 03 лютого 2020 року по 02 лютого 2021 року включно (т. 1 а. с. 65, 66).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору за виконання трудових обов`язків, передбачених цим договором та посадовою інструкцією, керівнику встановлюється щомісячна заробітна плата в еквіваленті 5 000,00 дол. США, яка виплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день платежу, два рази на місяць.
Згідно пункту 5.1 керівник самостійно визначає свій трудовий розпорядок.
Відповідно до пункту 9.2 договору, цей договір припиняється, зокрема, з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
03 червня 2020 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням.
12 червня 2020 року наказом № 37-П позивача було звільнено з 12 червня 2020 року з займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (т. 1 а. с. 13).
Згідно табеля обліку використання робочого часу та актів про відсутність працівника на робочому місці, позивач в період з 03 квітня 2020 року по 12 червня 2020 року був відсутній на робочому місці впродовж восьми годин без поважної причини.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30 липня 2020 року визнано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перша електрична компанія" про звільнення з посади директора ТОВ "Перша електрична компанія" ОСОБА_3, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Перша електрична компанія" від 09 січня 2020 року № 13 недійсним; визнано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Перша електрична компанія" про призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора на безоплатній основі ТОВ "Перша електрична компанія" ОСОБА_2 з 15 січня 2020 року та надання йому повноваження для проведення державної реєстрації змін в установчих документах товариства, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Перша електрична компанія" від 09 січня 2020 року № 13 недійсним (т. 1 а. с. 89-93).
Ухвалюючи рішення, господарський суд встановив, що загальними зборами учасників ТОВ "Перша електрична компанія", що відбулися 09 січня 2020 року були прийняті, зокрема, наступні рішення:
1) звільнити з посади директора ТОВ "Перша електрична компанія" ОСОБА_3, згідно частини третьої статті 99 ЦК України, частини першої статті 41 КЗпП України, частини четвертої статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з 14 січня 2020 року;
2) призначити тимчасово виконуючого обов`язки директора на безоплатній основі ТОВ "Перша електрична компанія" ОСОБА_2 з 15 січня 2020 року та надати йому повноваження для проведення державної реєстрації змін в установчих документах товариства.
Згідно наказу ТОВ "Перша електрична компанія" від 23 грудня 2019 року № 231219-П, з 01 березня 2020 року встановлювались нові посадові оклади працівників на рівні 4 850,00 грн, а також затверджено штатний розклад товариства.
Згідно із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 10 квітня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020100100003303 з приводу вчинення шахрайських дій стосовно ТОВ "Перша електрична компанія".
Особу, яку повідомлено про підозру та відомості щодо здійснення відносно неї досудового розслідування не зазначено.
Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 13 липня 2020 року, а також враховуючи реєстри перерахувань на рахунки отримувачів від 19 березня 2020 року № 36, від 10 березня 2020 року № 33, від 22 квітня 2020 року № 42, від 22 квітня 2020 року № 43 та меморіальні ордери від 10 березня 2020 року, від 20 березня 2020 року, від 23 квітня 2020 року та від 23 квітня 2020 року, відповідач за період з 15 січня 2020 року по 12 червня 2020 року здійснив перерахування позивачу на картковий рахунок в розмірах 98 360,32 грн, 26 185,50 грн, 26 185,50 грн, 23 805,00 грн.
У березні 2020 року позивачу виплачено заробітну плату за лютий 2020 року на загальну суму 124 545,82 грн, у квітні 2020 року - за березень 2020 року в розмірі 49 990,50 грн, за період з 15 по 31 січня 2020 року та за квітень 2020 року позивачу в повному обсязі не виплачено заробітну плату, а також не виплачено у зв`язку із звільненням компенсацію за вісім днів основної щорічної відпустки в розмірі 33 506,64 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.