Постанова
Іменем України
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 466/4558/20
провадження № 61-14350св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - підприємство об`єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: первинна профспілкова організація Учбово-виробничого об`єднання УТОС, директор підприємства об`єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» Стегніцький Андрій Миронович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»та директора підприємства об`єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» Стегніцького Андрія Мироновича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, у складі судді Донченка Ю. В., від 14 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Ніткевича А. В., Бойко С. М., Шеремети Н. О., від 10 серпня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до підприємства об`єднання громадян «Львівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» (далі - ПОГ «Львівське УВП УТОС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: первинна профспілкова організація Учбово-виробничого об`єднання УТОС, директор ПОГ «Львівське УВП УТОС» Стегніцький А. М., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач із 1986 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, проте наказом № 51-к від 21 травня 2020 року його звільнено з роботи за пунктом 2 статті першої статті 40
КЗпП України у зв`язку з тим, що він є інвалідом І групи по зору і потребує стороннього догляду. На момент звільнення з роботи за суміщенням посад і професій виконував ливарні роботи.
У наказі про звільнення роботодавець посилається на те, що в індивідуальній програмі реабілітації не зазначена фізична можливість працівника виконувати роботу в шкідливих і важких умовах праці, а також те, що цей факт став відомий 20 травня 2020 року після отримання копії програми реабілітації.
ОСОБА_1 вважав наказ про звільнення незаконним.
Вказував, що є інвалідом I групи по зору з дитинства та у 2008 році за результатами огляду МСЕК було складено довідку, в якій зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду, роботи відповідно до індивідуальних можливостей інваліда у спеціально створених умовах на виробництві. Із 2008 року виконував у відповідача роботу ливарника та підсобного працівника без жодних зауважень.
ОСОБА_1 посилався також на те, що 20 травня 2020 року за наказом відповідача проходив огляд МСЕК, де йому склали індивідуальну програму реабілітації інваліда, відповідно до якої відповідач мав створити окреме робоче місце з урахуванням заходів безпеки та особливих потреб інваліда або перевести його на легшу роботу. Проте роботодавець не створив для нього відповідне робоче місце та не запропонував переведення на легшу роботу, а звільнив з роботи.
При цьому основною метою діяльності підприємства є соціальна реабілітація інвалідів, створення для них можливості працювати та отримувати кошти на прожиття, а тому його звільнення із наведених відповідачем підстав, є грубим порушенням прав особи з інвалідністю.
Також звільнення не було погоджене із виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє на підприємстві.
Незаконне звільнення з роботи завдало йому душевних страждань, внаслідок яких погіршився його стан здоров`я.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним звільнення з посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» та поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 102 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ПОГ «Львівське УВП УТОС» № 51-к від 21 травня 2020 року про звільнення з посади підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ОСОБА_1 з 21 травня
2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС»директора комерційного ПОГ «Львівське УВП УТОС» з 21 травня 2020 року.
Стягнуто з ПОГ «Львівське УВП УТОС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 102,40 грн, без врахування обов`язкових податків і зборів.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 01 лютого 2021 року стягнуто з ПОГ «Львівське УВП УТОС» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова
від 17 травня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення
від 14 вересня 2020 року абзацом наступного змісту: «В задоволенні позовних вимог про стягнення з ПОГ «Львівське УВП УТОС» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди - відмовити».
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не надав фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я ОСОБА_1 не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я на посаді підсобного робітника метало-пластмасової дільниці, а невиконання або невчасно виконання ним посадових обов`язків пов`язане саме з станом здоров`я, тому звільнення позивача із займаної посади необхідно визнати незаконним з поновленням позивача на роботі та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, позивач, який є особою з інвалідністю І групи по зору з дитинства, був прийнятий на роботу, а тому надалі він не може бути звільнений з роботи з причини лише відсутності в довідці МСЕК записів про фізичну можливість даного працівника виконувати роботу в шкідливих і важких умовах праці, оскільки про таку невідповідність працівника було відомо працедавцю і раніше.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ПОГ «Львівське УВП УТОС» задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня
2020 року змінено.
Викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника метало-пластмасової дільниці ПОГ «Львівське УВП УТОС» з 21 травня 2020 року».
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2020 року, з врахуванням додаткових рішень цього ж суду від 01 лютого 2021 року та від 17 травня 2021 року, залишено без змін.
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, додатково вказавши, що інвалідність позивачу встановлена з 1985 року, на підприємстві він працює з 1986 року, позивачу були створені оптимально-комфортні умови праці, станом
на 2020 рік ані умови його роботи, ані обов`язки підсобного працівника метало-пластмасової дільниці не змінилися. При цьому суду не надані докази неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків чи відмови від їх виконання, а також не наведені підстави необхідності зміни умов праці ОСОБА_1 , які йому були створені на підприємстві.
Проте районний суд помилково зазначив найменування посади, на якій поновлено позивача, що є підставою для зміни рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПОГ «Львівське УВП УТОС» та директор ПОГ «Львівське УВП УТОС» Стегніцький А. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог скасувати, ухваливши рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 серпня 2021 року ПОГ «Львівське УВП УТОС» та директор ПОГ «Львівське УВП УТОС» Стегніцький А. М. подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня
2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відносно визначення умов праці, які вказані в довідці МСЕК і в картах індивідуальної реабілітації особи з інвалідністю (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказують, що позивач ніколи не займав посаду комерційного директора та в позовних вимогах не ставив питання про поновлення на посаді комерційного директора, на якій його поновив районний суд.
Судом першої інстанції не вирішено клопотання про проведення експертизи на предмет відповідності позивача займаній посаді та можливості виконання посадових обов`язків підсобного робітника.
Основним документом виявлення невідповідності займаній посаді є програма індивідуальної реабілітації, яка видається на 2 роки і повинна поновлюватися, а не довідка МСЕК.
Посада підсобного працівника зобов`язує допомагати іншим працівникам у виконанні ними своїх трудових обов`язків, при цьому позивач потребує стороннього догляду, неспроможний самостійно пересуватися за станом здоров`я, відтак не може допомагати іншим працівникам метало-пластмасової дільниці.
Крім того, позивач два роки не сплачує профспілкові внески, а голова профспілкового комітету втратила повноваження і представляє неіснуючу профспілку.
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Донченко Ю. В. приймав участь у врегулюванні спору за участю судді, а тому після припинення врегулювання спору справа мала бути передана на розгляд іншому судді.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу, поданий 03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 не може бути враховано касаційним судом, як такий, що поданий із пропуском строку встановленого ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року за відсутності відомостей про наявність підстав для його продовження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю по зору І групи підгрупи Б з дитинства.
06 липня 1986 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на ПОГ «Львівське УВП УТОС» на посаду учня зачисника електропатрона пластмасового цеху.
04 листопада 1996 року переведений ливарником по третьому розряду в пластмасову дільницю на цьому ж підприємстві.
03 грудня 2007 року переведений підсобним працівником пластмасової дільниці та до моменту звільнення з роботи за суміщенням посад і професій виконував ливарні роботи по цій дільниці.
Наказом ПОГ «УВП УТОС» № 11-о.д від 12 травня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 пройти обстеження комісії МСЕК на предмет можливості виконання роботи підсобного працівника або ливарника.
Відповідно до записів МСЕК в індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 359 від 20 травня 2020 року відсутній висновок МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу підсобного працівника або ливарника, натомість визначено можливість трудової реабілітації за умови пристосування та створення робочого місця, з урахуванням безпеки та особливих потреб інваліда, а також види професій і спеціальностей, доступних за станом здоров`я.