Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 299/1040/20
провадження № 61-11627 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: державний реєстратор відділу державної реєстрації Виноградівської міської ради Староста Андрій Йосипович, Фанчиківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бори Юрія Володимировича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор відділу державної реєстрації Виноградівської міської ради Староста Андрій Йосипович, Фанчиківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області, про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що на початку 2015 року вона отримала від свого батька - відповідача ОСОБА_2 згоду розпочати будівництво житлового будинку на вільній від забудови земельній ділянці поряд з його дворогосподарством по АДРЕСА_1 .
Між ними була досягнута домовленість, що у подальшому оформлення майнових прав на земельні ділянки буде здійснено спільно, з урахуванням їх фактичних контурів та меж, оскільки відповідач не володів речовим правом на земельну ділянку власного дворогосподарства.
У період з лютого по травень 2015 року по АДРЕСА_1 нею було побудовано житловий будинок, загальною площею 52,3 кв. м, житловою - 31,3 кв. м, у якому вона проживає.
Вказувала, що у липні 2018 року вона випадкового дізналась про те, що відповідач самостійно оформив право власності на земельну ділянку, площею 0,2349 га, розташовану по АДРЕСА_1 . При цьому, сформованою у ході безоплатного одержання у власність із земель комунальної власності земельною ділянкою ОСОБА_2 було охоплено також земельну ділянку під зведеним нею житловим будинком.
Зазначала, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність відповідача було надано рішенням Фанчиківської сільської ради від 13 лютого 2015 року № 296. При цьому, на момент отримання від органу місцевого самоврядування документу дозвільного характеру ОСОБА_2 знав та усвідомлював, що нею здійснюється фактична забудова частини земельної ділянки, розмір та розташування якої він вказав у поданому на розгляд Фанчиківської сільської ради клопотанні.
Вказувала, що у порушення вимог Закону України «Про землеустрій» відповідач при замовленні та у ході виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приховав відсутність у нього майнових прав на належний їй житловий будинок, оскільки не зміг би підтвердити такий факт документально.
Внаслідок протиправної поведінки відповідача Фанчиківська сільська рада рішенням від 18 грудня 2015 року № 26 затвердила проект землеустрою та передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,2349 га, по АДРЕСА_1 , розташування якої охоплює земельну ділянку під побудованим нею житловим будинком, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості оформити дозвільну документацію на побудований житловий будинок, ввести його в експлуатацію та набути речове право на це майно, користуватися ним та реалізувати власне право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,2349 га, кадастровий номер 2121285300:07:003:0006, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану по АДРЕСА_1 , та припинити право власності ОСОБА_2 на цей об`єкт нерухомості; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2020 року у складі судді Левка Т. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,2349 га, кадастровий номер 2121285300:07:003:0006, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , та припинено право власності ОСОБА_2 на цей об`єкт нерухомості.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, площею 0,2349 га, розташовану по АДРЕСА_1 , оскільки з лютого 2015 року частина земельної ділянки за вказаною адресою, орієнтовною площею 0,06 га, зі згоди відповідача перейшла і перебувала у володінні та користуванні ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що про оформлення відповідачем права власності від побудованим позивачем житловим будинком позивач дізналась у липні 2018 року, а тому, звернувшись у квітні 2020 року з позовом у цій справі, ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не подано належних допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що відповідач ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 згоду на будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а також доказів добровільної відмови відповідача від права користування земельною ділянкою і її вилучення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на час приватизації спірної земельної ділянки був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку від 21 листопада 1972 року та відповідно до статтей 118, 121 ЗК України реалізував своє право на отримання у власність земельної ділянки за вказаною адресою з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Побудований ОСОБА_1 житловий будинок є самочинним будівництвом, оскільки він збудований земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, а тому позивач не набула законних прав на це майно. Скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку не поновлює жодних прав позивача на цю земельну ділянку, а отже, позивачем обрано неефективний спосіб захист прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2021 року й залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 299/1040/20 із Виноградівського районного суду Закарпатської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, зокрема статті 118 ЗК України, та не врахував, що у даному випадку відповідачем було ініційовано та застосовано порядок одержання у власність земельної ділянки, визначений частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України, який передбачає оформлення права власності в порядку безоплатної приватизації на земельну ділянку без наявності права користування такою земельною ділянкою, шляхом подання до сільської ради заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтованою площею 0,25 га, із зазначенням граничної норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України). При цьому отримання позивачем від відповідача згоди розпочати будівництво житлового будинку на вільній від забудови земельній ділянці поряд з його дворогосподарством по АДРЕСА_1 було обумовлено відсутністю речового права відповідача на земельну ділянку власного дворогосподарства, що, в свою чергу, мало наслідком відсутність чітких, визначених меж та конфігурацій земельної ділянки. Позивач не отримувала від відповідача дозволу на будівництво або відмови від права користування земельною ділянкою на її користь, як це помилково інтерпретує суд апеляційної інстанції. Метою звернення до відповідача було виключно узгодження питання можливості проведення забудови сусідньої ділянки з урахуванням його майнових інтересів, фактично - узгодження спільної межі.
Також апеляційним судом не враховано, що самочинне будівництво може стати об`єктом цивільних прав у разі якщо власник (користувач) земельної ділянки не заперечує проти визнання пава власності не нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу будинку від 21 листопада 1972 року, посвідченого державним нотаріусом Данюк В. В., відповідач ОСОБА_2 , батько позивача ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
10 лютого 2015 року ОСОБА_2 подав до Фанчиківської сільської ради Виноградівського району заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтованою площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 .
Рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання Фанчиківської сільської ради Виноградівського району від 13 лютого 2015 року № 296 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність (а. с. 7).
Рішенням другої сесії сьомого скликання Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 18 грудня 2015 року № 26 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2349 га, по АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки 2121285300:07:003:0006) та надано у власність відповідача вказану земельну ділянку (а. с. 8).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 52752865 від 05 лютого 2016 року, державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції Староста А. Й. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121285300:07:003:0006 за ОСОБА_2 .
Із довідки Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 02 листопада 2019 року за № 02-04/151 убачається, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за період з 25 лютого по 01 травня 2015 року збудували житловий будинок, якому мало бути присвоєно адресний номер «32а», згоду на початок будівництва якого за усною домовленістю надав батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а. с. 9).
Із довідки від 10 грудня 2019 року № 1137, виданої КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» та даних технічного паспорта від 06 грудня 2019 року убачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 завершений будівництвом. Рік побудови - 2015 рік. Загальна площа житлового будинку, 52,3 кв. м, житлова - 31,3 кв. м (а. с. 10, 11-13).
У відзиві на позов ОСОБА_2 заявив про застосування строків позовної давності (а. с. 32-36).