Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 201/12075/14-ц
провадження № 61-5369св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон України № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про захист прав споживачів, стягнення сум банківських вкладів та грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач посилався на укладення між ним та відповідачем трьох договорів банківського вкладу на суми 3 400 євро, 1 800 євро та 2 995 грн. В червні 2014 року позивач звернувся до банку з вимогою розірвання договорів та повернення депозитів, проте на сьогоднішній день його вимога не задоволена та вклади не повернуто.
Позивач зазначав, що він неодноразово звертався до банку із заявами про повернення внесених коштів з нарахованими процентами, але вказані заяви залишені без задоволення.
На підставі викладеного та, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" суму банківського вкладу за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070087898800 від 06 березня 2014 року в розмірі 3 400 євро з нарахованими процентами за користування коштами та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, в розмірі 412 євро; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" суму банківського вкладу за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070087900500 від 06 березня 2014 року в розмірі 1 800 євро з нарахованими процентами за користування коштами та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України в розмірі 209 євро; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" суму банківського вкладу за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070087916900 від 06 березня 2014 року в розмірі 2 995 грн з нарахованими процентами за користування коштами та трьох процентів річних і інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України в розмірі 898 грн; стягнути пеню згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ) у розмірі 18 907,00 грн, стягнути транспортні затрати у розмірі 452 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та стягнути судові витрати у розмірі 951,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 26 травня 2015 року (в складі судді Ткаченко Н. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 18 листопада 2015 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 травня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року (в складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Ізмайлової Т. Л., Кадєтової О. В., Мостової Г. І., Наумчука М. І.) рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 18 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року (в складі судді Антонюка О. А.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року (в складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Петешенкової М. Ю.) рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів за договорами: від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087898800 у розмірі 4 345 євро, що станом на 15 серпня 2016 року еквівалентно 125 786,90 грн; від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087900500 у розмірі 2 302 євро, що станом на 15 серпня 2016 року еквівалентно 47 942, 04 грн; від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087916900 у розмірі 6 221 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року (у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. Ступак О. В., Усика Г. І.) рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року (у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.) рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів станом на 23 січня 2019 року за договорами: № SAMDNWFD0070087898800 (вклад "Стандарт" 12 мес") від 06 березня 2014 року в розмірі 4 535 євро; № SAMDNWFD0070087900500 (вклад "Депозит Плюс" (Депозит + 12 мес") від 06 березня 2014 року в розмірі 2 401 євро; № SAMDNWFD0070087916900 (вклад "Стандарт" 12 мес") від 06 березня 2014 року в розмірі 10 098 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, а саме у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення.
Апеляційний суд виходив з того, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087898800 (вклад "Стандарт" 12 мес") - вклад у розмірі 3400 євро, проценти за договором про заощадження в розмірі 153 євро, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 491 євро та пеня в розмірі 491 євро; за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087900500 (вклад "Депозит Плюс" (Депозит + 12 мес") - вклад у розмірі 1 800 євро, проценти за договором про заощадження в розмірі 81 євро, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 260 євро та пеня в розмірі 260 євро; за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087916900 (вклад "Стандарт" 12 мес") - вклад у розмірі 3 995 грн, проценти за договором про заощадження в розмірі 180 грн, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі 577 грн та пеня в розмірі 577 грн.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що грошові вклади за договорами від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087898800 та від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087900500 здійснені в іноземній валюті, тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за такими вкладами є необґрунтованими, оскільки індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що ні чинним законодавством, ні договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неповерненням банком грошових коштів, переданих на депозит.
Позовні вимоги про відшкодування транспортних витрат також не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати покладаються на сторін у зв`язку з тим, що вони пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача оригіналів договорів та квитанцій на підтвердження факту зарахування коштів на банківські рахунки у розмірах, на які посилається позивач, доводить саме факт укладання між сторонами договору банківського вкладу та факт внесення коштів на рахунки, проте не є належним доказом невиконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії.
Також у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до банку із вимогою про дострокове розірвання договорів.
Крім того, позивачем надано невірний розрахунок пені у розмірі трьох процентів від вартості послуги за кожен день прострочення, оскільки, з урахуванням частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 266 ЦК України, стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), коли вона нараховується, та у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
У грудні 2020 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційне провадження зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 320/5115/17 та № 761/16124/15?ц.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 березня 2014 року, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу "Стандарт" (Стандарт 12 міс.) № SAMDNWFD0070087898800, відповідно до умов якого позивачем внесено грошові кошти у сумі 3 400, 00 євро на особовий рахунок, відкритий відповідачем, процентна ставка за депозитом склала 11 % річних, строком 366 днів, до 06 березня 2015 року включно.
06 березня 2014 року між сторонами укладено договір банківського вкладу "Депозит плюс" (Депозит + 12 міс.) № SAMDNWFD0070087900500, позивачем внесено на особовий рахунок, відкритий відповідачем, 1 800, 00 євро, строком на 366 днів, до 06 березня 2015 року включно, з процентною ставкою за депозитом 10, 5 % річних.
06 березня 2014 року між цими ж сторонами укладено договір банківського вкладу "Стандарт" (Стандарт 12 міс.) № SAMDNWFD0070087916900, за умовами якого позивачем розміщено грошовий вклад у розмірі 2 995, 00 грн, зі строком вкладу 366 днів, до 06 березня 2015 року включно, із процентною ставкою 20 % річних.
16 червня 2014 року позивач достроково звернувся до відповідача із заявою про розірвання цих договорів з подальшим поверненням йому грошових коштів, розміщених на його особовому рахунку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п?ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про стягнення вкладу за договорами про заощадження
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми договору банківського вкладу та визначаються наслідки недодержання письмової форми такого договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом; іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
В пункті 10.1 Інструкції № 492 передбачається порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
У пункті 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року, прийнятої у цій справі констатував, що з огляду на надання позивачем оригіналів договорів банківського вкладу, квитанцій з усіма необхідними реквізитами, сторонами дотримано письмової форми договору та наявність між сторонами цивільних відносин, що виникли унаслідок укладення договорів банківського вкладу.
Також Верховний Суд під час попереднього перегляду у касаційному порядку цієї справи, перевіривши доводи касаційної скарги, зауважив, що доводи заявника (банку) про відсутність доказів звернення ОСОБА_1 саме із вимогою про розірвання договорів вкладів є необґрунтованими, оскільки неналежне виконання банком своїх обов`язків щодо своєчасного повернення належних позивачеві банківських вкладів та сум нарахованих процентів на першу вимогу є порушенням норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому з урахуванням положення частини другої статті 1060 ЦК України підставою повернення грошових коштів була саме відповідна вимога позивача, а не установлення факту наявності підстав для розірвання договору вкладу.
Крім того, було відхилено аналогічні, як у касаційній скарзі, яка розглядається, доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо наведених депозитних договорів, оскільки договори банківських рахунків укладені безпосередньо з самостійною юридичною особою, ПАТ КБ "ПриватБанк", а не з його Кримською філією, що не є суб`єктом цивільного права, не наділена правосуб`єктністю. Відтак банк зобов`язаний зберігати подібну інформацію, й за усіма обставинами у банку має бути наявна вся необхідна інформація за цими договорами. Посилання банку на те, що за законодавством Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів за вкладами покладено на Автономну некомерційну організацію "Фонд захисту вкладників", також не взяті до уваги, оскільки згідно зі статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Встановивши, що депозит станом на 16 червня 2014 року за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087898800 склав 3400,00 євро; за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087900500 - 1 800,00 євро, за договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070087916900 - 2 995,00 грн, яка не була повернута на вимогу позивача, апеляційний суд зробив правильний висновок про стягнення вкладу на користь позивача.
Щодо стягнення процентів за договорами банківського вкладу за період з 06 березня 2014 року до 16 червня 2014 року
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.