Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 335/12781/19
провадження № 61-19341св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Третя Запорізька державна нотаріальна контора,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борисенков Віталій Сергійович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів:
Кримської О. М., Дашковської А. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , син ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, що складається з двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 заповіт не залишила.
Оскільки син спадкодавця, ОСОБА_3 , помер до відкриття спадщини, позивачка вважала, що вона як його єдина донька, є спадкоємцем
ОСОБА_4 за правом представлення на підставі статей 1261, 1266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно з копією спадкової справи № 23/2019, заведеної 29 січня 2019 року Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини звернулись
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (онука померлої) та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 (дід ОСОБА_1 , колишній чоловік померлої).
15 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 квітня
2019 року у зв`язку з тим, що не надав документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
23 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу довідки про склад спадкового майна, з метою реєстрації права власності на квартиру за спадкодавцем, зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи на зазначену вище квартиру були втрачені.
Також 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену вище квартиру, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що кожен із спадкоємців ОСОБА_4 має право на Ѕ частку майна, яке належало померлій.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею, як за єдиною спадкоємицею, право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 14 квітня 2021 року (у складі судді Рибалко Н. І.) позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 44,09 кв. м, житловою площею 28,82 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є єдиним спадкоємцем майна у вигляді спірної квартири після смерті ОСОБА_4 . Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є спадкоємцем після смерті своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , а також те, що він є співвласником вказаної квартири, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що спірна квартира була набута ним у спільну сумісну власність з ОСОБА_4 під час їх зареєстрованого шлюбу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 14 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 44,09 кв. м, житловою площею 28,82 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, оскільки набута внаслідок сплати пайових внесків відповідачем ОСОБА_2 та його померлою колишньою дружиною ОСОБА_4 зі спільного бюджету у період шлюбу. Тому за позивачкою слід визнати право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борисенков В. С., просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 рок у справі № 645/12201/13-ц (провадження № 61-36688св18) та від 16 грудня 2019 року у справі № 310/5833/16 (провадження № 61-43770св18).
Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, визначаючи спірну квартиру спільним сумісним майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції не встановив, чи був внесений пай у період сумісного проживання та чи за рахунок спільних коштів він був внесений. Також апеляційний суд не дослідив та не надав оцінку довідці від 25 листопада 1979 року, відповідно до якої саме ОСОБА_4 сплатила будівельну вартість спірної квартири.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що у період з 17 жовтня 1964 року по 29 травня 1975 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу № 3 Заводу «Запоріжсталь» (далі - ЖБК № 3 Заводу «Запоріжсталь»), яка видана члену кооперативу ОСОБА_4 , остання здійснила виплату в сумі 3 534 руб.,
яка дорівнює будівельній вартості двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 .
Згідно з розпискою ЖБК № 3 Заводу «Запоріжсталь», яка видана члену кооперативу ОСОБА_4 , останньою внесені грошові кошти в сумі
1 496 руб. 03 коп. в рахунок вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 43,48 кв. м,
яка отримується.
12 червня 1973 року ОСОБА_4 був виданий ордер № 25 на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає дві особи.
Згідно із заповітом, посвідченим державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори 11 травня 1987 року за реєстровим № 2-2656, ОСОБА_4 на випадок її смерті заповідала паєнагромадження, які зберігаються у Житло-будівельному кооперативі № 3 Заводу «Запоріжсталь» (далі - ЖБК № 3 Заводу «Запоріжсталь»)
ОСОБА_3 .
Також апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області 08 грудня 2018 року, актовий запис від 06 жовтня 2017 року № 6475.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області 25 січня 2019 року, актовий запис від 16 жовтня 2018 року № 6467.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається із двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради 25 листопада 2005 року.
Згідно з копією спадкової справи № 23/2019, заведеної 29 січня 2019 року Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини звернулись
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (онука померлої) та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 (дід ОСОБА_1 , колишній чоловік померлої).
15 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької нотаріальної контори від 15 квітня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що нотаріусу не надані документи, що підтверджують родинні відносини з померлою ОСОБА_4 .
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої Запорізької нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької нотаріальної контори від 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку тим, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлої ОСОБА_4 є: онука - ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , та відповідно до частини статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, отже, кожен із спадкоємців має право на Ѕ частину майна, що належала померлій ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 05 березня 2019 року ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , та разом з нею зареєстровані особи на день смерті відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша