Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/1310/21
провадження № 61-1755св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук Ірина Ігорівна,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук І. І., про визнання недійсними: кредитного договору, іпотечного договору та додаткової угоди до іпотечного договору.
Позовна заява мотивована тим, що в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з наявністю підстав для визнання недійсним кредитного договору від 26 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», що тягне за собою визнання недійсним також іпотечного договору, оскільки на думку ОСОБА_1 кредитний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме метою отримання кредиту було зазначено споживчі цілі, що не відповідало умовам та порядку надання споживчого кредиту.
Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 виявив, що в іпотечному договорі 26 червня 2008 року та додатковій угоді № 1 до іпотечного договору від 26 червня 2008 року, укладеній між ОСОБА_1 і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 08 квітня 2009 року, міститься підпис ОСОБА_1 , який не відповідає його особистому підпису.
Позивач зазначає, що іпотечний договір та додаткова угода до нього укладені з боку ОСОБА_1 невідомою особою, яка не мала повноважень на укладення таких правочинів, у зв`язку з чим під час укладення спірних правочинів було відсутнє волевиявлення позивача на їх укладення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсними: кредитний договір від 26 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , іпотечний договір від 26 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , та додаткову угоду № 1 до іпотечного договору від 26 червня 2008 року, укладену 08 квітня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі № 759/19929/14-ц, яке набрало законної сили 01 грудня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року у розмірі 3 389 753,21 грн.
Зазначеним судовим рішенням встановлено факт укладення кредитного та іпотечного договорів.
Оспорювані позивачем правочини укладені у червні 2008 року, а з позовом до суду про визнання цих правочинів недійсними позивач звернувся у січні 2021 року, тобто зі спливом позовної давності тривалістю у три роки, про застосування якої заявлено АТ «Райффайзен Банк Аваль», що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду із цим позовом та просив визнати недійсними: кредитний договір, іпотечний договір та додаткову угоду до іпотечного договору, у зв`язку з відсутністю його волевиявлення на укладення іпотечного договору, оскільки підпис на договорі належить не йому, а іншій особі.
Однак позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, не заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення судової експертизи.
Таким чином позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду щодо недодержання вимог цивільного процесуального законодавства щодо порядку подання доказів при зверненні до суду з позовною заявою, не є встановленням фактичних обставин справи та не є повним, всебічним розглядом справи. Таке обґрунтування відмови в задоволенні позову є незаконним.
Суд апеляційної інстанції допустив процесуальні порушення, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції мав підстави для застосування положення статті 337 ЦПК України та залишення позову без розгляду, а не приймати рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Святошинського районного суду міста Києва.
30 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 26 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203494605, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 100 000 дол. США зі сплатою 14 % процентів річних на строк до 26 червня 2018 року (а. с. 71 - 77).
У рахунок належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 26 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме садовий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 78 - 80).
08 квітня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до іпотечного договору від 26 червня 2008 року, за умовами якої пункт 2.1 іпотечного договору викладено у наступній редакції: 2.1. Іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають та/або можуть виникнути у майбутньому з кредитного договору від 26 червня 2008 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 08 квітня 2009 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, а також змін до нього, якщо такі будуть укладені та будуть невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальник отримує від іпотекодержателя кредит у розмірі 100 000 дол. США і зобов`язується його повернути у строк не пізніше 26 січня 2022 року, зі сплатою процентів (а. с. 81).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі № 759/19929/14-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 2203494605 в загальній сумі 3 389 753,21 грн (а. с. 86).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі № 759/22411/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чулієв А. А., про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності договору, усунення перешкод в користуванні власністю (а. с. 87).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.