ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/2269/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Твердохлєбова Р.Б., Ковальов Ю.Ю.,
відповідача - Гудінова І.Л., Журавель В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого товариства "Заліське"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Мартюк А.І.
від 14.12.2021
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
про визнання недійсним рішення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.07.2022 № 29.3-02/1137 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/2269/20 у зв`язку із відпусткою судді Кролевець О. А.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.07.2022 для розгляду справи № 911/2269/20 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю кворуму для прийняття спірних рішень загальними зборами Садівничого товариства "Заліське". Крім того, спірним рішенням загальних зборів визнано недійсним договір спільного споживання електричної енергії від 16.03.2016, який укладений між позивачем та відповідачем, без будь-якої правової підстави, що суперечить Правилам користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та статтям 204, 629, 651, 654 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі № 911/2269/20 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, з огляду на відсутність кворуму для прийняття спірних рішень. Однак, позивачем пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі № 911/2269/20 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, відповідно до протоколу № 2. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- загальні збори Садівничого товариства "Заліське", проведені 20.08.2016 були неправомочними у зв`язку з відсутністю кворуму, а тому затверджені на них рішення прийняті із порушенням вимог статті 15 Закону України "Про кооперацію", статті 98 Цивільного кодексу України;
- рішення загальних зборів членів товариства по десятому питанню порядку денного щодо визнання недійсними договорів про електропостачання, укладених за період головування ОСОБА_2 суперечить вимогам статей 215, 629, 651, 654 Цивільного кодексу України, які визначають умови недійсності правочину та обов`язковість договірних зобов`язань;
- позовна давність на момент звернення з даним позовом не спливла, оскільки вона має сплинути 05.06.2023.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Садівниче товариство "Заліське" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у даній справі та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив наявність виключних випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, судом апеляційної інстанції застосовано статтю 15 Закону України "Про кооперацію" та статтю 98 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19 та від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20; частини 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі № 922/3380/13 та від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19. Також скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Також у касаційній скарзі скаржник просить вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції та стягнути з ОСОБА_1 на користь Садівничого товариства "Заліське" витрати на правову допомогу у розмірі 21 250,00 грн та судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з повним, всебічним дослідженням обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Також у відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові витрати, які позивач має сплатити за професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції стягнути з відповідача.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства "Заліське" та має у володінні земельну ділянку по АДРЕСА_1, що підтверджується членською книжкою.
Садівниче товариство "Заліське" за організаційно-правовою формою є кооперацією.
Відповідно до пункту 6.2 статуту Садівничого товариства "Заліське" вищим органом управління товариства є загальні збори. Загальні збори: затверджують статут Товариства, вносять до нього зміни та доповнення; обирають строком на 5 років голову правління Товариства, членів правління, ревізійну комісію; затверджують прибутково-витратні кошториси; заслуховують звіти правління та ревізійної комісії про їх діяльність, затверджують річні звіти і акти ревізій; визначають трудову діяльність членів товариства у роботах, що проводяться колективно, затверджують план агротехнічних заходів; вирішують питання про припинення діяльності товариства та інші питання. Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.
Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 145690560626 від 09.10.2007 та № 242577349143 від 18.02.2021, відповідно до переліку засновників (учасників) юридичної особи Садівничого товариства "Заліське" членами садівничого товариства є фізичні особи в кількості 600 осіб.
20 серпня 2016 року були проведені загальні збори членів Садівничого товариства "Заліське", на яких були прийняті рішення відображені в протоколі № 2, а саме: 1) роботу ревізійної комісії визнати як відмінну, роботу бухгалтера ОСОБА_3 і голови ОСОБА_2 визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; 2) звільнити ОСОБА_2 ; 3) звіт правління за місяць вважати задовільним; 4) обрати переважною більшістю голосів на посаду голови - ОСОБА_4 ; 5) продовжити роботу по вирішенню питань, пов`язаних зі спорами відносно озера; 6) виключити із членів правління ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, затвердити склад правління в повному складі; 7) внести зміни та доповнення до Статуту реєстрація якого до кінця 2016 року; 8) затвердити кошторис на 2016; 9) затвердити кошторис на 2017; 10) затвердити протокол зборів правління № 4; 11) на засіданнях правління розглянути обставини, які склались та встановити межі громадської землі за адресою: АДРЕСА_2 ; 12) принести документи для приватизації земельних ділянок; 13) інші питання.
Вважаючи відсутність кворуму для прийняття 20.08.2016 вказаних рішень загальними зборами Садівничого товариства "Заліське", ОСОБА_1 звернулась з позовом у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- загальними зборами членів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, що оформлене протоколом № 2, вирішено, зокрема, внести зміни та доповнення до статуту, і здійснити реєстрацію до кінця 2016 року;
- представником відповідача підтверджено, що саме на підставі рішення загальних зборів від 20.08.2016, яке оформлене протоколом № 2, внесено зміни та затверджено статут у новій редакції, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією статуту за 2016 рік, який затверджено спірним рішенням та відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 242577349143 від 18.02.2021 про вчинення відповідних дій 13.09.2016, уповноваженими представниками Броварської районної державної адміністрації Київської області;
- за наданими відповідачем до матеріалів справи документами: акт № 1 про результати реєстрації членів Садівничого товариства "Заліське" на загальних зборах 20.08.2016, затверджений в.о голови правління - ОСОБА_9, на загальних зборах 20.08.2016 була присутня 301 особа та за дорученнями - 26 осіб, всього 327 осіб з 600 членів товариства;
- згідно із списком реєстрації від 20.08.2016: ОСОБА_10 включено 2 рази, ОСОБА_11 включено 2 рази, ОСОБА_12 включено 2 рази, ОСОБА_13 включено 2 рази, ОСОБА_14 включено 2 рази, ОСОБА_15 включено 2 рази, ОСОБА_16 включено 2 рази, отже, на зборах були присутні 294 члени особисто та 26 членів за дорученнями, форма яких затверджена рішенням правління від 11.07.2007, що підтверджується протоколом № 2 від 11.07.2007, тобто - всього 320 осіб;
- позивач зазначає, що долучені до матеріалів справи відповідачем реєстри учасників загальних зборів містять 18 подвійних реєстрацій та на аркушах 1, 2 одного з учасників викреслили, таким чином, у зборах брали участь 300 - 18 = 282 особи;
- також до матеріалів справи долучено інформаційні довідки про право власності на земельні ділянки, за місцезнаходженням яких, у реєстрах загальних зборів учасників від 20.08.2016 розписались інші особи, ніж ті, що зазначені в інформаційних довідках на землю, у кількості 46 осіб, тобто, у загальних зборах брали участь 282 - 46 = 236 осіб, які є власниками земельних ділянок та можуть бути членами садового товариства;
- судом першої інстанції досліджено пункт 4 протоколу № 2 загальних зборів учасників від 20.08.2016, згідно з яким "Голосували за ОСОБА_17 - "за" 62 особи, за ОСОБА_18 - "за" 25 осіб, за ОСОБА_4 - "за" 210 осіб" та ухвалили обрати переважною більшістю голосів на посаду голови "Заліське" ОСОБА_4 . Відомостей про осіб, які утримались чи голосували проти матеріали відповідного протоколу не містять. Тобто, у голосуванні брали участь всього 297 осіб (62+25+210), що, у свою чергу, суперечить долученим до матеріалів справи сторонами документам відносно фактичної кількості учасників на загальних зборах від 20.08.2016;
- позивачем долучено до матеріалів справи список членів Садівничого товариства "Заліське", затверджений протоколом № 1 від 12.02.1998, згідно з яким у товаристві обліковується 671 земельна ділянка, проте, також долучено роздруківку файлу: "Членські внески" всі станом на 2020, згідно з яким обліковується 708 земельних ділянок;
- відповідачем зазначено, що облік членів товариства здійснюється на підставі бухгалтерських документів, згідно з якими загальна кількість членів Садівничого товариства "Заліське" складає 600 осіб, інші земельні ділянки перебувають у власності, проте, їх власники, станом на дату проведення загальних зборів - 20.08.2016, не вступили до членів садівничого товариства;
- сторонами до матеріалів справи не долучено, ані членських книжок на всіх учасників садівничого товариства, ані переліку всіх земельних ділянок, які обліковуються на території Садівничого товариства "Заліське", дослідивши які разом з бухгалтерською документацією відносно наявності заборгованості за внесками, можливо встановити фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське", з огляду на зазначене, суд першої інстанції взяв до уваги інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно фактичної кількості учасників Садівничого товариства "Залізьке" - 600 осіб, яка згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірною та відхилив інші аргументи сторін відносно фактичної кількості членів Садівничого товариства "Заліське";
- на загальних зборах учасників Садівничого товариства "Заліське", що оформлене протоколом № 2 від 20.08.2016, був відсутній кворум 50% + 1, оскільки рішення приймалось 297 голосами замість 301;
- з урахуванням предмету позову і того, що загальними зборами учасників Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, що оформлені протоколом № 2, внесено зміни та доповнення до статуту, відповідні рішення прийнято без наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму у розмірі 75% від загальної кількості осіб (600 * 75% = 450 осіб).
Тобто, суд першої інстанції встановив наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, з огляду на відсутність кворуму для прийняття спірних рішень.
Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо відсутності кворуму (600 * 75% = 450 осіб) для прийняття спірних рішень.
При цьому суд першої інстанції відхилив аргументи сторін відносно фактичної кількості учасників на загальних зборах (236 осіб або 320 осіб), наявності визначених дорученнями повноважень для участі у загальних зборах, фактичної кількості земельних ділянок та членів кооперативу, з огляду на те, що такі аргументи не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки відомості про 600 членів Садівничого товариства "Заліське" внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є достовірними, жодних рішень про затвердження іншої кількості членів товариства або змін кількості зареєстрованих членів Садівничого товариства "Заліське", матеріали справи не місять, а для прийняття рішення про внесення змін до статуту Садівничого товариства "Заліське" необхідно 75% загальної кількості членів - 450 осіб, що визначено Законом України "Про кооперацію".
Також суд першої інстанції виходив з того, що:
- 16.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішень загальних зборів від 20.08.2016;
- ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2019 у справі № 361/5827/19 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішень загальних зборів від 20.08.2016;
- ухвалою Броварського районного суду Київської області від 21.10.2019 об`єднано в одне провадження справи № 361/5827/19, справу № 361/6013/19 за позовом ОСОБА_19 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 20.08.2016, справу № 361/5619/19 за позовом ОСОБА_20 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 20.08.2016;
- ухвалою Броварського районного суду Київської області від 04.06.2020 провадження у справі № 361/5827/19 закрито у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що позивачу стало відомо 09.06.2020, оскільки подано заяву про повернення судового збору;
- спірне рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "Заліське", яке оформлено протоколом № 2, прийнято 20.08.2016, за участі позивача, що не заперечується сторонами.
З урахуванням дати проведення спірних загальних зборів (за участі позивача) - 20.08.2016, з якої почався перебіг позовної давності, визначений статтею 261 Цивільного кодексу України, дати звернення до Броварського районного суду Київської області - 16.08.2019, дати закриття провадження у справі № 361/5827/19 - 04.06.2020, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, того, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть, у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності, визначеного статтею 264 Цивільного кодексу України, дати звернення з позовом до Господарського суду Київської області - 06.08.2020 та відсутності у матеріалах справи клопотань позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позовна давність на момент звернення ОСОБА_1 з даним позовом не спливла, оскільки ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у справі № 361/5827/19 закрито, то з урахуванням вимог статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність почалась спочатку і має сплинути 05.06.2023.
Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Садівниче товариство "Заліське" звернулось до Суду з касаційною скаргою.
Здійснивши перегляд судових рішень у даній справі, враховуючи межі доводів та вимог касаційної скарги, доводів та вимог відзиву на касаційну скаргу, Суд зазначає таке.
За змістом положень частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).
Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.