ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6807/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників
позивача Гончарука М.П.;
відповідача Тузової В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Паламар П.І.)
від 14.09.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пашкіна С.А., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 12.01.2022,
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Паламар П.І.)
від 19.10.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пашкіна С.А., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 12.01.2022
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення банківського вкладу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 800 000 доларів США та 2 023 836, 97 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836,97 грн - 3% річних з простроченої суми.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Банком права Товариства на повернення вкладу після закінчення строку розміщення коштів (14.06.2014) та невиконання судового рішення у справі № 904/1569/15, яким зобов`язано Банк виконати платіжне доручення Товариства на суму 800 000 доларів США щодо перерахування на рахунок, відкритий у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" у м. Києві.
3. Банк проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 був укладений договір про переведення боргу з ТОВ ФК "Фінілон".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 13 червня 2013 року між позивачем та Банком в особі Кримської філії було укладено договір № 197792 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" додаткову угоду № 1 до цього договору, згідно з якими позивач зобов`язався внести грошові кошти на депозитний рахунок відкритий у Банку, а останній - відкрити та обслуговувати цей депозитний рахунок позивача, виплачувати йому проценти, повернути вклад з нарахованими на нього процентами.
5. Строк розміщення коштів на депозитному рахунку встановлений до 14 червня 2014 року.
6. На виконання цього договору Банк відкрив позивачу в Севастопольській філії ПАТ КБ "Приватбанк" депозитний рахунок № 26152000020863.
7. На підставі платіжного доручення № 844 від 13 червня 2013 року позивач перерахував грошові кошти у розмірі 800000 доларів США.
8. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 904/1569/15 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017, позов Товариства задоволено частково, зобов`язано Банк виконати платіжні доручення Товариства, у т.ч. на суму 800000 доларів США щодо перерахування з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок відкритий у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" у місті Києві.
9. Цим рішенням було встановлено факт припинення депозитного договору 24 липня 2015 року.
10. Доказів повернення вкладу не надано.
11. 17 листопада 2014 року Банк уклав з ТОВ ФК "Фінілон" договір про переведення боргу.
12. Доказів надання Товариством згоди на переведення боргу не надано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 позов задоволено. Стягнуто з Банку на користь Товариства 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836,97 грн 3% річних з простроченої суми, 367 048,77 грн витрат по оплаті судового збору.
14. Суд першої інстанції, керуючись статтями 625, 1060 ЦК України, дійшов висновку, що Банк зобов`язаний повернути вклад позивачу 800 000 доларів США банківського вкладу та сплатити 2023836,97 грн три проценти річних з простроченої суми, а укладений Банком, як божником у зобов`язанні з повернення вкладу, договір від 17 листопада 2014 року про переведення боргу не має для сторін у справі юридичної сили, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що договір про переведення боргу не має для сторін у справі юридичної сили, оскільки є нікчемним.
17. 19.10.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково, стягнув з Банку на користь Товариства 42 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.01.2022 залишив додаткове рішення без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.
19. У касаційні скарзі (з урахуванням заяви про зміну) Банк просить змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції шляхом виключення з неї речення (фрази): "Таким чином укладений відповідачем, як божником у зобов`язанні з повернення вкладу, договір від 17 листопада 2014 р. про переведення боргу не має для сторін у справі юридичної сили, оскільки є нікчемним"; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
20. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
21. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень Банк посилається на те, що:
- суди попередніх інстанцій порушили норми частини першої статті 41, частини першої статті 45, частини другої статті 48 ГПК України, оскільки вирішили спір до неналежного відповідача і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 та постановах від 18.02.2020 у справі № 305/1849/17, від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18, щодо встановлення належності відповідачів;
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що договір про переведення боргу є нікчемним, оскільки неправильно застосував норми статей 205, частини першої статті 520, статті 521 ЦК України та статті 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 910/13/21, щодо необхідності встановлення судом: які матеріально-правові відносини існують на момент звернення до суду між учасниками справи, які обов`язки сторони за депозитним договором перейшли до нового боржника та хто, і за якими позовними вимогами є належним відповідачем;
- суди попередніх інстанцій порушили норми статті 50 ГПК України, оскільки безпідставно відмовили у задоволенні заяви про залучення до участі у справі ТОВ "ФК "Фінілон" та не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 917/1915/16, щодо необхідності визначення судом під час підготовчого засідання остаточного складу учасників судового процесу;
- суди попередніх інстанцій порушили норми пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки не брали до уваги, що судовими рішеннями № 904/1569/15 фактично були розглянуті і задоволені позовні вимоги, і не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 757/31948/18, щодо неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
22. У касаційній скарзі Банк стверджує, що:
- згода кредитора немає значення при укладанні договору між первісним боржником та новим боржником, оскільки для укладання такого договору потрібна лише домовленість двох сторін (тобто, боржників між собою), визначення сторонами істотних умов договору та укладення договору у встановленій формі;
- переведення боргу Банком було здійснено за "мовчазної" згоди Товариства, оскільки 30.01.2015 на офіційному сайті Банку було розміщено повідомлення зі встановленням строку до 15.02.2015 для подання письмових заперечень (незгоди) щодо переведення боргу (грошових коштів клієнтів) на ТОВ "ФК "Фінілон";
- норма частини першої статті 520 ЦК України не містить прямого припису, що відсутність згоди кредитора свідчить про нікчемність відповідного правочину;
- суд апеляційної інстанції міг встановити невідповідність договору про переведення боргу від 17.11.2014 вимогам законодавства лише в частині, що стосується виключно позивача, а не щодо всіх інших вкладників Кримської філії Банку;
- належним відповідачем у даній справі має бути інша особа - ТОВ "ФК "Фінілон".
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив судові рішення залишити без задоволення, а скаргу - без змін, посилаючись на те, що:
- заперечує факт переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" чи будь-яку іншу третю особу, оскільки не надавав згоди на вчинення такого чи аналогічного правочину.
- у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року по справі № 3-300гс17 зроблено висновок, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора;
- Верховний Суд вже розглядав питання належності ТОВ "ФК "Фінілон", як відповідача у справі, і дійшов висновку, що саме AT КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем (постанови від 17.11.2021 у справі № 755/17323/19; від 20.01.2021 у справі № 729/887/19; від 14.04.2021 у справі № 757/61159/19-ц).
24. У касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 Банк просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу повністю, посилаючись на неправильне застосування норм статей 126, 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та не врахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду, що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:
- постанови від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 - щодо необхідності встановлення судами обставин, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини;
- постанови від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18 - щодо необхідності застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката та ґрунтовності позиції суду на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Такі критерії суд повинен застосовувати за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат;
- постанови від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц - щодо необхідності з`ясування судами критеріїв реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру задля визначення суми відшкодування таких витрат.
25. Банк вважає, що позивач не мав право на компенсацію судових витрат, оскільки обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат. У переліку наданих послуг не вказаний взагалі час, який зайняв у адвоката (тобто, витратив адвокат) для здійснення кожної проведеної ним роботи (наданої послуги), що беззаперечно унеможливлює перевірити та зіставити складність та час виконання задля встановлення відповідності принципу співрозмірності відносно затраченого часу здійсненної адвокатом роботи. Суди не надали належної оцінки запереченням відповідача та факту відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження як неминучості витрат, так і обґрунтування таких витрат.
Позиція Верховного Суду
26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
27. У частині першій статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
28. Цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов`язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.
29. Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснити виконання, зокрема, сплатити кошти (статті 512, 516 ЦК України).
30. Разом із тим закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора.
31. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
32. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 в справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18) та від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22)).
33. Для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №922/1029/16 (?провадження № 3-300гс17)).
34. Відповідно до частини третьої статті 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
35. У даному випадку ні договором, ні законом не встановлено, що воля кредитора на заміну боржника може виражатися її мовчанням.
36. Верховний Суд неодноразово вже розглядав це питання і дійшов однозначного висновку, що передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до спірних правовідносин (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі № 757/64382/17 (провадження № 61-3221св21) від 02.11.2021 р № 757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21) та інші).
37. Тому відхиляються аргументи Банку стосовно переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта, який не надав своїх заперечень на виконання вимог пункту 1.1.7 "Додаткові положення" Умов та Правил надання банківських послуг, за принципом мовчазної згоди.