ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/966/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Войцеховський М. Ю.,
відповідача - Бондаренко Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 (судді: Пашкіна С. А. - головуючий, Сітайло Л. Г., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 (суддя Лилак Т. Д.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирамплемрибгосп"
до Фурсівської сільської ради
про визнання права власності та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирамплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквирамплемрибгосп") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Великополовецької сільської ради (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка прийнята судом) про:
- визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Великополовецької сільської ради від 12.09.2017 № 06-19-07, яким оформлено прийняття відповідачем на баланс гідротехнічних споруд (водоскидів), розташованих на території Великополовецької сільської ради;
- припинення права власності Великополовецької сільської ради на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська область, с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г;
- скасування державної реєстрації права власності Великополовецької сільської ради на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська область, с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г, проведену 21.12.2018 на підставі рішення реєстратора Сіваченка В. Л. Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" (далі - КП "Реєстрація нерухомості") від 21.12.2018 індексний номер 44772730, номер запису про право власності 29600725;
- визнання за ТОВ "Сквираплемрибгосп" права власності на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська область, с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем спірного рішення з порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Цивільного кодексу України, а також невизнанням відповідачем права власності позивача на гідротехнічну споруду, яке виникло у ТОВ "Сквирамплемрибгосп" як правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп" (далі - ВАТ "Сквирасільрибгосп"), що є підставою для визнання такого права власності за позивачем у судовому порядку на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.
Оскаржуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень позивач зазначав, що таке рішення підлягає скасуванню, оскільки жодний із документів, вказаних як підстава виникнення у відповідача права власності на гідротехнічну споруду не може вважатись доказом набуття ним такого права та не віднесений до підстав проведення державної реєстрації права власності, визначених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позивач також посилався на те, що враховуючи придбання гідротехнічної споруди за дійсним відплатним договором купівлі-продажу та утримання споруди в належному стані протягом більш як 20 років, невизнання відповідачем права власності позивача є безпідставним, а отже існують достатні правові підстави для визнання за позивачем права власності на Гідротехнічну споруду в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
1.3. Великополовецька сільська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на неможливості визнання за позивачем права власності на гідротехнічну споруду; відмінності технічних характеристик на зареєстровані позивачем та відповідачем об`єкти; відсутність у позивача доказів наявності права власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Гігант" (далі - КСП "Гігант") на гідроспоруду, яку за договором купівлі-продажу від 09.11.1999 придбало ВАТ "Сквирасільрибгосп".
Крім того, Великополовецька сільська рада зазначала, що 16.12.2011 сільською радою було надано позивачу довідку № 341 про перебування гідротехнічної споруди на балансі сільської ради, яку товариство використало при розроблені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів у користування на умовах оренди для риборозведення в межах населених пунктів на території Великополовецької сільської ради. Зазначений проект землеустрою, розроблений та поданий позивачем, був затверджений рішенням сільської ради від 23.12.2011 № 2/1-15-06, а земельна ділянка передана в оренду за договором оренди землі.
Отже, позивач при відведенні земельних ділянок водного фонду достовірно знав, що гідротехнічна споруда йому не належить і перебуває на балансі Великополовецької сільської ради.
Відповідач також зазначав, що 15.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом того, що керівник ТОВ "Сквирамплемрибгосп" Гейко Л. М. на підставі завідомо неправдивих документів зареєстрував право власності на гідротехнічну споруду на території Великополовецької сільської ради.
1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2020 вирішено провести процедуру врегулювання спору за участі судді та зупинено провадження у справі, яке було поновлено ухвалою від 27.11.2020 та припинено процедуру врегулювання спору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 задоволено заяву Фурсівської сільської ради про залучення до участі у справі правонаступника та залучено до участі у справі правонаступника Великополовецької сільської ради - Фурсівську сільську раду.
1.5. Фурсівська сільська рада, заперечуючи проти позову, вказувала на безпідставність вимог позивача, посилаючись, зокрема на те, що ТОВ "Сквирамплемрибгосп" не було покупцем за договором купівлі-продажу від 09.11.1999 та не надало до позовної заяви передавальних актів про передачу майна від ВАТ "Сквирасільрибгосп" до ТОВ "Сквирамплемрибгосп" з урахуванням спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", виданого на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 № 37-30-10/4053, що виключає можливість порушення прав позивача.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що 14.02.2012 ВАТ "Сквирасільрибгосп" було реорганізовано у ТОВ "Сквираплемрибгосп", про що було внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, посилаючись на положення статей 104, 107 Цивільного кодексу України та статей 73, 74, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України, суди установили, що позивачем не надано передавальних актів, які б засвідчували передачу у власність спірного майна від ВАТ "Сквирасільрибгосп" до ТОВ "Сквираплемрибгосп" чи інших доказів на підтвердження права власності позивача на спірну гідротехнічну споруду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, ТОВ "Сквираплемрибгосп" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства задовольнити повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. ТОВ "Сквираплемрибгосп", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про неправильне застосування судами частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Так, зі змісту зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вбачається, що реорганізація юридичної особи в розумінні частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України супроводжується універсальним правонаступництвом, внаслідок якого до однієї особи - правонаступника переходять усі права та обов`язки правопопередника незалежно від їх виявлення або відображення в передавальному акті. За таких умов неможливими є не лише будь-який розподіл прав та обов`язків, але й виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.
Скаржник вважає, що правовідносини сторін у справі № 910/5953/17, які виникли у процесі реорганізації Держаного підприємства "Донецька залізниця" шляхом його злиття з Aкціонерним товариством "Укрзалізниця", є подібними за змістовим критерієм, тобто за характером урегульованих нормами права, до правовідносин у справі № 911/966/20, в якій подається касаційна скарга, і які виникли у процесі реорганізації ВАТ "Сквирасільрибгосп" шляхом перетворення у ТОВ "Сквираплемрибгосп".
3.1.2. Заявник касаційної скарги також вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 та постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19.
Так, на думку скаржника, частина 2 статті 107 Цивільного кодексу України вимагає зазначення положень про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи лише у розподільчих балансах, затверджених у результаті реорганізації юридичної особи шляхом поділу. В інших же випадках реорганізації, у тому числі, перетворення, будь-який розподіл прав та обов`язків неможливий, правонаступником є новоутворена юридична особа, а передавальний акт для таких випадків не має самостійного значення.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, на переконання скаржника, допустили невірне тлумачення норми частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України, вважаючи, що такою нормою встановлені вимоги до передавального акта, а не до розподільчого балансу, та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, які викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 та від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19.
3.1.3. ТОВ "Сквираплемрибгосп", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що суди неправильно застосували норми частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили виключно з того, що право власності позивача на спірну гідротехнічну споруду не доведено в силу ненадання позивачем передавальних актів чи інших доказів.
Водночас, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач заявив клопотання про долучення доказів, а саме копії рішення загальних зборів учасників ВАТ "Сквирасільрибгосп", оформленого протоколом від 31.01.2012 № 16 та засвідченої копії передавального акта, складеного при перетворенні ВАТ "Сквирасільрибгосп".
Суд апеляційної інстанції зазначене клопотання у судовому засіданні 13.01.2022 задовольнив та надав можливість позивачу надати відповідні документи. Проте, зі змісту постанови від 20.01.2022 позивач дізнався про залишення своїх пояснень без розгляду на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, що, на думку скаржника, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 3 статті 86 цього Кодексу.
Разом з тим, ТОВ "Сквираплемрибгосп" вказує, що вказуючи на відсутність передавального акта та заявляючи про недоведеність позивачем порушеного права, суди попередніх інстанцій не врахували безспірний характер універсального правонаступництва позивача, що охоплює й перехід права власності на спірну гідротехнічну споруду від ВАТ "Сквирасільрибгосп" до позивача.
Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не застосували положення частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та не врахували безспірний та універсальний перехід усіх прав та обов`язків ВАТ "Сквирасільрибгосп" до позивача, як до правонаступника.
При цьому, скаржник вважає, що станом на момент подання даної касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України в частині значення передавального акта для цілей визначення обсягу переданих майнових прав правонаступнику, утвореному в результаті перетворення, а також можливості вважати певне майно непереданим в силу відсутності у суду такого акта.
3.2. Фурсівська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, врахували не лише відсутність передавальних актів щодо переходу майна від ВАТ "Сквирасільрибгосп" до ТОВ "Сквираплемрибгосп", які могли забезпечити право останнього звернутися до суду за захистом своїх прав, а й законодавство, яке діяло на час виникнення спірних відносин, у сукупності якого суди дійшли правильного висновку, що земельна ділянка водного фонду, зайнята гідротехнічною спорудою, не могла бути продана. Законом, який діяв на час виникнення спірних відносин, надана можливість передавати землі водного фонду із розташованими на них гідротехнічними спорудами лише в оренду.
Аналіз норм земельного законодавства свідчить про те, що землі, зайняті гідротехнічними спорудами не могли передаватися у колективну власність, а лише можуть надаватися у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, що виключає можливість укладення договору купівлі-продажу між КСП "Гігант" та ВАТ "Сквирасільрибгосп". Крім того, законодавець передбачив можливість колективних сільськогосподарських підприємств користуватися такими землями та спорудами, але до моменту їх ліквідації.
Так, відповідно до абзацу 12 статті 5 Земельного кодексу України (у редакції 1992 року) землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.
Тобто, передача будь-яким способом гідротехнічної споруди до приватної власності виключається.
Крім того, Фурсівська сільська рада акцентує увагу на тому, що на земельній ділянці, зайнятій гідротехнічною спорудою, яку КСП "Гігант" продало ВАТ "Сквирасільрибгосп", проходить автомобільна дорога, яка на час укладення договору купівлі-продажу від 09.11.1999 відносилась до районних автомобільних доріг, що також свідчить про відсутність можливості передачі земельної ділянки, на якій розташована гідротехнічна споруда у колективну чи приватну власність.
На переконання Фурсівської сільської ради, суди правильно зазначили, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. За відсутності передавального акта у позивача неможливо встановити чи є в нього право на майно, яке передано йому правопопередником, адже правопопередник міг вчинити правочин щодо відчуження певного майна, або спірне майно могло бути передано в якості задоволення вимог кредиторів.
Отже, відсутність передавального акта щодо передачі майна ВАТ "Сквирасільрибгосп" до правонаступника ТОВ "Сквираплемрибгосп" позбавляє можливості позивача довести своє право на майно правопопередника та право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, Фурсівська сільська рада подала до суду клопотання про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням на неподібність правовідносин у справі, яка розглядається та у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 09.11.1999 у зв`язку з нерентабельністю використання водоскидної гідротехнічної споруди шахтного типу в центрі села Великополовецьке, КСП "Гігант" прийняло наказ про передачу споруди у власність ВАТ "Сквирасільрибгосп";
- 09.11.1999 між ВАТ "Сквирасільрибгосп" та КСП "Гігант" було укладено договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди;
- 10.11.1999 ВАТ "Сквирасільрибгосп" сплатило на користь КСП "Гігант" 2828,00 грн, що підтверджується квитанцією № 3092 до прибуткового касового ордеру;
- 10.11.1999 між КСП "Гігант" і ВАТ "Сквирасільрибгосп" складено акт прийому- передачі, згідно з яким ВАТ "Сквирасільрибгосп" прийняло на баланс від КСП "Гігант" водоскидну гідротехнічну споруду шахтного типу, що знаходиться в центрі села Великополовецьке та водоскидну споруду;
- 14.02.2012 ВАТ "Сквирасільрибгосп" реорганізовано у ТОВ "Сквираплемрибгосп" про що було внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- 22.08.2018 ТОВ "Сквираплемрибгосп" як правонаступник ВАТ "Сквирасільрибгосп" здійснив державну реєстрацію права власності на греблю та водоскидну споруду, придбану у КСП "Гігант".
4.3. Суди установили, що 21.12.2018 року Великополовецька сільська рада (правонаступником якого є Фурсівська сільська рада) також зареєструвала право власності на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г.
18.11.2019 ТОВ "Сквираплемрибгосп" звернулося до сільської ради з листом № 61, в якому просило повідомити про те, чи відповідає розташування зареєстрованої за відповідачем гідротехнічної споруди споруді позивача, у відповідь на який Великополовецька сільська рада (лист від 16.12.2019 № 632) повідомила, що на одну і ту ж гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г (спірна гідротехнічна споруда), одночасно зареєстровано право власності як за ТОВ "Сквираплемрибгосп", так і за Великополовецькою сільською радою. Крім того позивача повідомлено, що на черговій сесії 12.12.2019 рішення про скасування реєстрації права власності Великополовецької сільської ради на гідротехнічну споруду прийнято не було, оскільки право власності за сільською радою зареєстровано на законних підставах.
14.02.2020 ТОВ "Сквираплемрибгосп" звернулося до Великополовецької сільської ради з листом № 11, в якому вимагало скасувати рішення виконавчого комітету Великополовецької сільської ради від 12.09.2017 № 06-19-07, а також вчинити дії, спрямовані на скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Товариство також зазначало, що зволікання зі скасуванням реєстраційного запису свідчитиме про невизнання його права власності на гідротехнічну споруду, за захистом якого товариство буде вимушено звернутися до суду.
Великополовецька сільська рада у листі від 25.02.2020 № 92 повідомила ТОВ "Сквираплемрибгосп", що рішення про скасування реєстрації права власності сільської ради на гідротехнічну споруду депутатами не прийнято.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "Сквираплемрибгосп" про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Великополовецької сільської ради від 12.09.2017 № 06-19-07, яким оформлено прийняття відповідачем на баланс гідротехнічних споруд (водоскидів), які знаходяться на території Великополовецької сільської ради; припинення права власності Великополовецької сільської ради на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська область, село Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г; скасування державної реєстрації права власності Великополовецької сільської ради на гідротехнічну споруду та визнання за ТОВ "Сквираплемрибгосп" права власності на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Київська область, с. Великополовецьке, вулиця Садова, 6-Г.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що 14.02.2012 ВАТ "Сквирасільрибгосп" було реорганізовано у ТОВ "Сквираплемрибгосп", про що було внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.02.2012 було здійснено реєстрацію юридичної особи шляхом перетворення, а 15.05.2013 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо виділу.
4.6. Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, на яку посилається заявник касаційної скарги, зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.