ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18526/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (суддя Алєєва І.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (колегія суддів: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) ОСОБА_3,
4) ОСОБА_4,
5) ОСОБА_5,
6) ОСОБА_6,
7) ОСОБА_7,
8) ОСОБА_8,
9) ОСОБА_9,
10) ОСОБА_10,
11) ОСОБА_11,
12) ОСОБА_12,
13) ОСОБА_13,
14) ОСОБА_14,
15) ОСОБА_15,
16) ОСОБА_16,
17) ОСОБА_17,
18) ОСОБА_18,
19) ОСОБА_19,
20) ОСОБА_20,
21) ОСОБА_21,
22) ОСОБА_22,
23) ОСОБА_23,
24) ОСОБА_24,
25) ОСОБА_25
про стягнення збитків.
Суть спору
1. При розгляді цієї касаційної скарги перед Верховним Судом постали питання можливості відкриття провадження у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних осіб Акціонерного товариства "Банк "Таврика" про стягнення збитків, поданого в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку, за умови, якщо судом за позовом банку, від імені якого до суду звернувся Фонд, вже вирішено спір про стягнення збитків, завданих банку його посадовими особами та акціонерами (відмовлено у задоволенні позову за позовною давністю).
Короткий зміст вимог, викладених в позовній заяві
2. У листопаді 2021 року Фонд звернувся з позовом до відповідачів (власників істотної участі та керівників банку) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2 679 888 731,86 грн у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність". У позовній заяві зазначено, що її подано в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Таврика" (далі - Банк).
3. Позовна заява обґрунтована тим, що:
- внаслідок неплатоспроможності та ліквідації Банку у 2012 році залишилися незадоволеними вимоги його кредиторів на суму 2 679 888 731,86 грн;
- у справі №910/12803/18 судами було встановлено факт доведення відповідачами Банку до неплатоспроможності, приховування реального фінансового стану банківської установи, а також остаточний обсяг незадоволених вимог кредиторів, який становив 2 679 888 731,86 грн; у задоволенні позовних вимог Фонду було відмовлено через пропуск позовної давності;
- позов у справі №910/12803/18 було подано у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; позов подавався від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;
- 30.06.2021 прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" №1588-ІХ (далі - Закон №1588-ІХ), яким доповнено ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), внесено зміни до абз.15 ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та надано право Фонду після припинення неплатоспроможного банку пред`являти позови в інтересах його кредиторів.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.11.2021 відмовив у відкритті провадження у справі №910/18526/21 на підставі п.2 ч.1 ст.175 ГПК.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №910/12803/18 за позовом Фонду до відповідачів про солідарне стягнення шкоди (збитків) 2 679 888 731,86 грн, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021, у задоволені позову відмовлено;
- позовні вимоги у справі №910/12803/18 та позовні вимоги у цій справі №910/18526/21 заявлені до тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- позивачем в обох справах є Фонд, а відповідачами - 25 фізичних осіб, які є колишніми членами кредитного комітету, наглядової ради та правління Банку;
- звертаючись до суду з позовною заявою, Фонд зазначив, що позов подано в інтересах кредиторів банку, однак не вказав при цьому конкретних осіб, в інтересах яких подано позов;
- предметом позову у вказаних справах є солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2 679 888 731,86 грн у порядку ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", тобто предмети позову є також аналогічними;
- аналогічними є і підстави поданих позовів; у позовній заяві та апеляційній скарзі Фонд обґрунтовує відмінність підстав позовних заяв виключно внесенням змін до законодавства, а отже посиланням на різні норми права;
- внесення змін до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не може слугувати підставою для звернення до суду з новим позовом, оскільки такі правовідносини не зазнали при цьому змін, як і обставини справи; позивач у позовній заяві не змінював первісні фактичні підстави позову, а лише доповнив їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
8. 18.02.2022 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, в якій просить їх скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована таким:
- суди попередніх інстанцій неправильно визначили підстави та склад учасників спору, суд апеляційної інстанції фактично не надав оцінки тим доводам, які було покладено в основу апеляційної скарги;
- підстави та суб`єктний склад справ №910/18526/21 та №910/12803/18 є різними;
- у справі №910/12803/18 підставою позову стало заподіяння відповідачами шкоди Банку шляхом прийняття недобросовісних управлінських рішень; спірні правовідносини регулюються ч.6 ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", ч.2 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" та ч.4 ст.92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- у справі №910/18526/21 підставою позову стало встановлене судом у справі №910/12803/18 доведення Банку до неплатоспроможності, чим заподіяно шкоду кредиторам цього Банку; спірні правовідносини регулюються ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність";
- заподіяння шкоди і доведення до неплатоспроможності є різними підставами позову і регулюються різними нормами законодавства (різні види відповідальності); посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у справах №924/1473/15 та №922/2575/19, відповідно до яких доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважається зміною підстав позову, не стосуються суті цієї справи;
- відповідальність власників істотної участі та керівників банку за доведення банку до неплатоспроможності є повним аналогом інституту субсидіарної (додаткової) відповідальності засновників (учасників, акціонерів), керівників боржника - юридичної особи та інших осіб, в разі банкрутства боржника з вини вказаних осіб;
- власники та керівники банку відповідають за доведення банку до неплатоспроможності та недостатність и?ого маи?на для розрахунку із кредиторами банку так само, як і будь-які інші власники та керівники підприємств за доведення цих підприємств до банкрутства та недостатність майна для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута;
- Фонд поставив перед судом питання про існування відповідальності власників та керівників банку перед кредиторами цього банку саме за доведення банку до неплатоспроможності (тобто про існування інституту субсидіарної відповідальності власників та керівників неплатоспроможного банку), а не за заподіяні Банку збитки, як це було у справі №910/12803/18;
- висновки суду апеляційної інстанції щодо однакового суб`єктного складу суперечать обставинам справ №910/18526/21 та №910/12803/18 (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/11027/18 та Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі №910/12930/18); у справі №910/12803/18 позивачем був Банк, а не Фонд;
- на момент пред`явлення позову у справі №910/18526/21 Банк було припинено і Фонд не міг діяти від імені цього Банку; положення ст.53 ГПК та абз.15 ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко вказують, що після завершення ліквідаційної процедури позов подається Фондом не від імені та в інтересах неплатоспроможного банку, а в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
10. 24.05.2022 на адресу Верховного Суду від представника відповідачів №№1,2,3,4,5,7,8,9,13,14,15,16,18,19,20,22,23,24,25 надійшов відзив на касаційну скаргу, який обґрунтований таким:
- процедура встановлення факту і визначення розміру шкоди, заподіяної Банку відповідачами шляхом прийняття недобросовісних управлінських рішень, реалізується лише у зв`язку та на підставі факту встановлення неплатоспроможності банку, в порядку процедури виведення банківської установи з ринку внаслідок встановленої неплатоспроможності, а тому не має самостійного юридичного значення; заподіяння шкоди Банку шляхом ухвалення недобросовісних управлінських рішень та доведення Банку до неплатоспроможності не є різними підставами позову;
- у справі №910/12830/18 питання встановлення факту неплатоспроможності не досліджувалося, отже, не є фактом, встановленим судовим рішенням, на що помилково посилається позивач;
- норми Кодексу з питань банкрутства не поширюються на банки, крім того Кодекс набрав чинності 21.04.2019, а Фонд обґрунтовує позовні вимоги подіями, які мали місце до 2012; за вказаних обставин ані Кодекс, ані Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають застосуванню до спірних відносин, посилання позивача на них є безпідставними;
- доводи Фонду щодо відмінного складу учасників справи є зловживанням процесуальними правами.
11. 09.06.2022 на адресу Верховного Суду від представника відповідачів №№1,2,3,4,5,7,8,9,13,14,15,16,18,19,20,22,23,24,25 надійшли доповнення до відзиву, які мотивовані таким:
- позивачем у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є Фонд;
- склад відповідачів у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є однаковим;
- предмет та ціна позову у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є однаковими, а саме: відшкодування шкоди (збитків) у сумі 2 679 888 731,86 грн;
- підстави позовних вимог у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є однаковими, а саме, ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч.5 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність";
- Фонд скористався правом подачі до відповідачів позову про солідарне стягнення збитків;
- подання Фондом позовної заяви у справі №910/18526/21 порушує принцип остаточності судового рішення (res judicata), є зловживанням своїми процесуальними правами (подання нового штучного позову нібито від іншої особи).
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
12. Верховний Суд ухвалою від 26.02.2022 відкрив касаційне провадження у справі №910/18526/21, розгляд касаційної скарги призначив у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
14. Отже, для правильного вирішення цього спору Верховний Суд повинен дослідити існування правових підстав вважати, чи співпадають сторони, предмет та підстави позову у справах №910/18526/21 та №910/12803/18.
Щодо сторін
15. У касаційній скарзі Фонд зазначає, що звертається до суду в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку, а не Банку; на момент пред`явлення позову у справі №910/18526/21 Банк було припинено і Фонд не міг діяти від імені цього Банку.
16. Скаржник наголошує, що положення ст.53 ГПК та абз.15 ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дозволяють Фонду після завершення ліквідаційної процедури звертатись із позовом не від імені та в інтересах неплатоспроможного банку, а в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
17. Фонд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції з приводу однакового суб`єктного складу суперечать обставинам справ №910/18526/21 та №910/12803/18 (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 та Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).
18. Верховний Суд вважає ці доводи Фонду обґрунтованими з огляду на таке.
19. Дійсно, склад відповідачів у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є однаковим: 25 фізичних осіб, які є колишніми членами кредитного комітету, наглядової ради та правління Банку.
20. Проте, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що в обох справах позивачем був Фонд.
21. Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність". Відтак позивачем у справі №910/12803/18 був Банк (про що вказано у п.1.1 постанови).
22. У разі припинення банку Фонд звертається з позовом від власного імені, але в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку (ч.6 ст.53 ГПК). Тобто позивачем у справі №910/18526/21 є Фонд, а не Банк.
23. У ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.
24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, на яку посилається скаржник, неодноразово вказувала, що розглядає позов як такий, що був, поданий Фондом як ліквідатором банку від імені банку про відшкодування шкоди, завданої банку, відповідно до положень ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункти 7.61, 7.62, 7.78-7.92). Аналогічні висновки містяться в пунктах 117, 118 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.
25. Суд апеляційної інстанції вказав, що звертаючись з позовом в інтересах кредиторів, Фонд не визначив їх коло.
26. Дійсно, відповідно до ч.5 ст.53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
27. Однак Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. Закон №1588-ІХ, яким доповнено ст.53 ГПК і внесено зміни до абз.15 ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та надано право Фонду після припинення неплатоспроможного банку пред`являти позови в інтересах кредиторів неплатоспроможного банку, передбачає звернення Фонду з позовом в інтересах кредиторів від власного імені. Тобто позивачем виступає саме Фонд і просить стягнути суму збитків на користь Фонду. Після стягнення відповідно до вимог закону такі суми розподіляються між колишніми кредиторами Банку в порядку визначеному Фондом.
28. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що суб`єктний склад сторін у справах №910/18526/21 та №910/12803/18 є аналогічним.