ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8118/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Леонов Ю.М. (адвокат), Чирський Ю.В. (адвокат),
відповідача - Панич О.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2022
за позовом акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
до державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"
про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту
від 01.02.2006 №6-32/005.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (далі - АТ "Дніпроважмаш", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі - ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", відповідач) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту, що вчинений відповідачем у формі листа (претензії) від 26.08.2021 №14/1708.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння дія відповідача у формі відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи від 01.02.2006 №6-32/005 (далі - контракт) відповідно до частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оформлена у формі претензії від 26.08.2021 №14/1708, не відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Вчинений відповідачем правочин є безпідставним та незаконним, таким що порушує законні права позивача, вчинений з порушенням положень статті 203 ЦК України. За твердженням позивача, зміст оспорюваного правочину суперечить положенням ЦК України, іншим актам законодавства, інтересам держави і суспільства, моральним засадам, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
1.3. Зокрема, позивач вказував на те, що дії відповідача щодо односторонньої відмови від контракту після того, як вказаний контакт припинив свою дію, порушують принцип доктрини venire contra faktum proprium (заборони суперечливої поведінки) та суперечать пункту 6 статті 3 ЦК України. За твердженням позивача, ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, однак відповідач у листі (претензії) від 26.08.2021 №14/1708 визнає, що строки дії контракту закінчились у грудні 2015 року. Поряд з тим у вказаному листі викладає суперечливу вимогу про односторонню відмову від контракту, який припинив свою дію. З огляду на наведене, позивач вважає, що одностороння відмова від контракту, що вчинена відповідачем у формі листа (претензії) від 26.08.2021 №14/1708 суперечить положенням цивільного законодавства.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 (суддя - Бєлік В.Г.), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2022 (колегія суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є., Мороз В.Ф.) зі справи №904/8118/21 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту, укладеного між ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" та АТ "Дніпроважмаш", що вчинений ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К.Янгеля" у формі претензії від 26.08.2021 №14/1708; суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
2.2. Ухвалюючи рішення у даній справі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що лист (претензія) від 26.08.2021 №14/1708 було отримано позивачем після закінчення терміну його дії. Суди встановили, що контракт на час отримання цієї претензії вже був припинений у зв`язку з закінченням строку його на який він укладався (31.12.2015) та, зважаючи на те, що такий контракт не може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього, суди дійшли висновку, що такий правочин не відповідає положенням статті 203 та частини четвертої статті 849 ЦК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі - скаржник) звернулося 09.06.2022 до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2022; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.1. Зокрема відповідач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 203, 215, 599 - 601, 604 - 609 та частини четвертої статті 849 ЦК України, статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 2 ГПК України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 та постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 13.02.2018 у справі №910/123/17, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 19.03.2019 у справі №916/626/18, від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 27.06.2018 у справі №925/182/17.
4.1.2. Скаржник зазначає про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо можливості визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав визначених вказаними статтями. Позивач жодним чином не довів, що відповідачем вчинено правочин із порушенням норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, інтересів держави і суспільства, його моральним засадам, не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій відповідача. Крім того, позивач у позовній заяві не визначив, у чому полягає порушення його прав та у який спосіб суд повинен їх захистити і визначити у рішенні. Поряд з тим суди залишили поза увагою, що обраний позивачем спосіб захисту, всупереч вимог статті 2 ГПК України не спрямований на забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому, відповідно є неефективним, що у свою чергу, є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
4.1.3. Відповідач також вказує на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано всі обставини справи та суть спірних правовідносин, що склались між сторонами. Висновки суду в частині того, що контракт припинено за взаємною згодою сторін з 31.12.2015, а тому вимога відповідача про розірвання контракту після закінчення його дії не відповідає положенням статей 203, 215, 849 ЦК України, є такими які зроблені без урахування обставин щодо невиконання позивачем робіт, передбачених умовами контракту, календарним планом та відомістю виконання робіт та без урахування обставин щодо неповернення позивачем невикористаної суми авансу. Водночас претензія від 26.08.2021 №14/1708 містить також вимоги про повернення невикористаної суми авансу за контрактом. Висновки суду в цій частині суперечать положенням статей 599 - 601, 604 - 609, 631 ЦК України, оскільки закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку сплати авансового платежу.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Від АТ "Дніпроважмаш" на електронну адресу суду 29.06.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу у якому позивач заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими. Твердження скаржника в частині того, що правочин може бути визнано недійсним лише і виключно з підстав, визначених законом є дуже загальними та такими, що не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на висновках судів попередніх інстанцій. АТ "Дніпроважмаш" наголошує на правильності висновків суду апеляційної інстанції в частині того, що для вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору підлягає встановленню факт припинення строку дії спірного правочину, а не встановлення обставин щодо виконання/невиконання стороною зобов`язань за ним. Висновки суду в цій частині не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.02.2018 у справі №910/123/17, від 19.03.2019 у справі №916/626/18, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 12.05.2020 у справі №911/991/19, від 07.10.2021 у справі №904/2903/20.
4.2.2. З огляду на наведені вище мотиви, позивач вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
4.2.3. Позивачем на електронну адресу суду 01.07.2022 подано клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, яке мотивовано тим, що зазначені ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" доводи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
5. Касаційне провадження
5.1. У судовому засіданні 07.07.2022 поставлено на обговорення питання щодо розгляду касаційної скарги ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" зі справи №904/8118/21 у закритому судовому засіданні.
5.2. Колегія суддів з огляду на наявні у матеріалах справи докази та враховуючи думку представників сторін дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" зі справи №904/9118/21 у відкритому судовому засіданні.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Між Україною і Федеративною республікою Бразилія укладено договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія "Циклон-4" на пусковому центрі Алкантара. Вказаний міждержавний договір ратифіковано Законом України від 04.02.2004 №1429-IV.
6.2. З метою виконання міждержавного договору між ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" (замовник) та АТ "Дніпроважмаш" (виконавець) укладено контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи від 01.02.2006 №6-32/005, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає та зобов`язується прийняти і оплатити, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати складові частини ДКР: 1) Комплект засобів обслуговування, 2) Комплект засобів обслуговування ГБ, 3) Комплект вантажнозахватних засобів, 4) Комплект монтажно-стикувальних візків, 5) Комплект допоміжного устаткування, 6) Комплект вантажнозахватних засобів ГБ, 7) Рухомий стенд ГБ.
6.3. У відповідності до пункту 2.1 контракту передбачені ним роботи здійснюються виконавцем у повній відповідності з технічними завданнями (ТЗ).
6.4. Згідно з пунктом 2.2 контракту, при виконанні роботи виконавець має право, під свою відповідальність, вносити зміни в технічні рішення, якщо ці зміни не суперечать вимогам, встановленим ТЗ.
6.5. За домовленістю сторін у пункті 2.3 контракту, недоліки в НТП, допущені при виконанні контракту, виконавець усуває власними силами, за власний рахунок у погоджений із замовником термін.
6.6. При виявленні на приймальних (державних, полігонних, льотних) випробуваннях необхідності доробки та внесення конструктивних змін окремих вузлів і дослідного зразка (партії), що виходять за межі вимог, встановлених ТЗ, виконання цих робіт проводиться за рахунок замовника і оформляється додатковою угодою сторін із зазначенням термінів виконання, обсягів (переліку) робіт та вартості (пункт 2.4 контракту).
6.7. Відповідно до пункту 2.11 контракту, при розірванні контракту з ініціативи замовника він відшкодовує виконавцю фактичні витрати на день розривання. При розірванні контракту з ініціативи виконавця він відшкодовує замовнику збитки, що зазнав замовник від розірвання контракту.
6.8. Згідно з пунктом 2.12 контракту, зміна, розірвання та продовження дії контракту оформляються додатковою угодою, що є його невід`ємною частиною.
6.9. За умовами пункту 3.1 контракту, попередня вартість робіт встановлена у сумі 4 350 000,03 грн, крім того ПДВ 870 000,01 грн. Всього з ПДВ 5 220 000,04 грн (п`ять мільйонів двісті двадцять тисяч грн, 04 коп.). У тому числі на етап №1 - 630 000,01 грн, крім того ПДВ 126 000,00 грн, всього з ПДВ 756 000,01 грн (сімсот п`ятдесят шість тисяч грн 01 коп.).
6.10. Замовник надає виконавцю аванс у розмірі 50 % від вартості поточного етапу робіт по контракту, на підставі встановленого рахунку виконавця після одержання грошових коштів від генерального замовника. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за кожний етап (пункт 3.3 контракту).
6.11. Датою виконання робіт за контрактом вважається дата підписання замовником акту здачі-приймання. (пункт 3.4 контракту).
6.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у початковій редакції пункту 8.1 контракт набув чинності з дня підписання 01.02.2006 і діяв до 31.12.2008. У подальшому строк контракту продовжувався за погодженням сторін (додаткові угоди від 16.03.2010 №5, від 02.09.2011 №8, від 14.04.2014 №11, від 28.05.2015 №12).
6.13. Зокрема, додатковою угодою від 14.04.2014 №11 сторони домовились про припинення дії контракту після виконання наступних умов:
- 1.1. Виконавець поверне отримані від замовника аванси в розмірі 3 571 200,00 грн з ПДВ;
- 1.2. Повернення авансів у сумі 3 571 200,00 грн повинно бути здійснено виконавцем протягом 7 банківських днів, після укладання АТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим замовником і отриманням першого авансового платежу.
6.14. У пункті 2 цієї додаткової угоди визначено, що сторони цілком і повністю звільняють один одного від контрактних зобов`язань, окрім тих, що викладені у пунктах 1.1 і 1.2 нинішньої додаткової угоди №11, а також відмовляються від будь-яких судових, позасудових, розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов`язаних з контрактом.
6.15. Судами також встановлено, що додатковою угодою від 28.05.2015 №12 сторонами погоджено викласти в такій редакції: "Контракт набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015". Інші умови, не передбачені даною угодою, визначаються контрактом.
6.16. Як встановили суди попередніх інстанцій, 26.08.2021 відповідач направив на адресу позивача претензію №14/1708, в якій серед іншого повідомив останнього, що керуючись частиною четвертою статті 849 ЦК України, відмовляється від контракту (від послуг АТ "Дніпроважмаш" з приводу виконання умов контракту). Вказана претензія була підписана виконуючим обов`язки генерального директора ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля" - Кушнарьовим О.П.
6.17. Позивач не визнає односторонню дію відповідача про відмову від контракту у відповідності до частини четвертої статті 849 ЦК України, оформлену у формі претензії від 26.08.2021 №14/1708, оскільки вважає її такою, що не відповідає положенням статті 203 ЦК України. Вказані обставини і стали причиною звернення до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.
7.2. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.
7.3. Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним правочину про односторонню відмову від договору.
7.4. За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
7.5. Так, за приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.6. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом
7.7. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
7.8. Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
7.9. Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
7.10. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
7.11. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
7.12. Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов`язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01.02.2018 у справі №910/11352/17.
7.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами контракт за своєю юридичною природою є договором підряду.
7.14. Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 ЦК.
7.15. Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
7.16. Статтею 849 ЦК України визначені підстави відмови замовника від договору підряду, а саме: замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта цієї статті).
7.17. Таким чином законодавець врегульовав випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону. Отже замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
7.18. У справі, яка розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що відповідач на адресу позивача надіслав лист (претензію) від 26.08.2021 №14/1708 про відмову від контракту на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України.