ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа №0440/5101/18
адміністративне провадження № К/9901/10101/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 (суддя - Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №0440/5101/18.
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 12.04.2018 №0598440-1316-0410.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.04.2018 №0598440-1316-0410 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно в сумі 71710,87 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові обґрунтовані тим, що застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов, зокрема, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Належні платнику на праві власності об`єкти нерухомості не підпадають під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки не є такими, що перебувають у власності промислових підприємств.
При цьому, задовольняючи позов в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно в сумі 71710,87 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право власності на цех з виробництва меблів та складську будівлю з адміністративними приміщеннями загальною площею - 12.10.2017, тоді як згідно з розрахунком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки за весь 2017 рік.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 в частині відмови в позові, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в частині визначення, чи відносяться належні йому будівлі до будівель промислових підприємств.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.07.2005, є платником єдиного податку другої групи та як платник податку перебуває на обліку у Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, одними з видів діяльності позивача є, зокрема, за КВЕД - 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, та 31.09 Виробництво інших меблів.
Позивачу на підставі договору дарування від 12.10.2017 на праві приватної власності належить цех з виробництва меблів та складська будівля з адміністративними приміщеннями загальною площею 5975,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,3600 га.
12.04.2018 ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0598440-1316-0410, згідно з яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 95614,4 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.