ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/23035/19
адміністративне провадження № К/9901/12557/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/23035/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року (головуючий суддя: Кармазін О.А.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (головуючий суддя: Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2019 року №1194ц;
- визнати протиправними дії Генерального прокурора щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2019 року №1194ц;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманням публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманням публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення до дня ухвалення рішення суду;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі: 75 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 15 жовтня 2019 року він направив засобами поштового зв`язку заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Генеральна прокуратура України листом №1441-2498вих.19 від 6 листопада 2019 року повідомила, що заява подана позивачем за невстановленою формою та змістом. До того ж, Генеральним прокурором України прийнято рішення про відхилення заяви та звільнення позивача с посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідні положення» цього Закону.
Отже, позивач вважав це рішення протиправним з огляду на те, що його звільнено з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», який встановлює порядок звільнення прокурора в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Позивач в обґрунтування протиправності дій відповідача також зазначав, що на дату прийняття оскаржуваного наказу він знаходився на лікарняному, а отже його звільненням відповідач порушив частину третю статті 40 Кодексу законів про працю (далі - «КЗпП України»).
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 січня 2020 року вирішено враховувати надалі обставини щодо зміни найменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора із зазначенням у процесуальних документах нового найменування відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1194ц від 24 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури;
- поновлено з 26 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 00034051) на посаді заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, з 26 жовтня 2019 року, поклавши обов`язок виконання рішення суду в цій частині та поновлення на посаді на Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 00034051);
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора (код ЄДР 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді у розмірі: 497 218,50 грн (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті вісімнадцять грн 50 коп.) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а саме: у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено факт ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності прокурорів Генеральної прокуратури України, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язана можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», як підстави звільнення працівника.
Також суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на адресу Генерального прокурора направив заяву від 15 жовтня 2019 року про переведення на рівнозначну посаду до Офісу Генерального прокурора відповідно до вимог чинного законодавства, а Генеральна прокуратура України її отримала 16 жовтня 2019 року о 09 год 42 хв, і того ж дня вона була зареєстрована. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виконання позивачем вимог законодавства щодо подання відповідної заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
До того ж, розгляд цієї заяви Генеральною прокуратурою України відбувся лише 6 листопада 2019 року (лист №1441-2498вих-19 від 6 листопада 2019 року). Тобто, суди дійшли висновку, що розгляд заяви відбувся вже після прийняття 24 жовтня 2019 року оскаржуваного наказу про звільнення позивача, а отже встановлено відсутність правових та взаємопов`язаних з ними фактичних підстав для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У квітні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 10, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221.
Скаржник наполягає, що пункти 10, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» пов`язують звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не з рішенням про ліквідацію чи реорганізацію прокуратури або про скорочення кількості прокурорів, а з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, передбаченого Законом України «Про прокуратуру».
Вказаним Законом прямо передбачено підставу для звільнення, зокрема у випадку неподання заяви про намір пройти атестацію, саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Одночасно, наведені норми є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами.
Скаржник також наполягає, що заява, яка мала бути подана позивачем для переведення до Офісу Генерального прокурора повинна була містити інформацію про намір позивача бути переведеним, про намір пройти атестацію, про згоду на обробку персональних даних, а також на застосування процедур та умов проведення атестації. Подана ж позивачем заява не містить згоди на обробку персональних даних, а також на застосування процедур та умов проведення атестації, що свідчить про невідповідність його заяви за формою і змістом вимогам, визначеним Порядком №221, а також про незгоду позивача із процедурою атестації і переведення до Офісу Генерального прокурора в цілому.
Відсутність заяви прокурора за встановленою формою свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури.
Отже, позивачем при написанні заяви не виконано в повному обсязі вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки в ній зазначено лише окремі елементи її змісту. Законодавцем чітко передбачена неможливість подання прокурором заяви у довільній формі, оскільки це призведе до її невідповідності вимогам пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та затвердженої пунктом 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації типовій формі.
Судами не було враховано що згода відповідачів з таким формулюванням заяви позивача та допуск його до атестації означали б порушення посадовими особами Генеральної прокуратури України вимог статей 6, 19, 24, 38, 43 Конституції України, поставило б його у привілейоване становище у порівнянні з іншими прокурорами.
Також, скаржник уважає безпідставними висновки судів про необхідність поновлення позивача саме в Офісі Генерального прокурора, адже позивач проходив службу в Генеральній прокуратурі України. Також, звертає увагу, що поновлення позивача на рівнозначній посаді саме у Офісі Генерального прокурора оминає процедуру, передбачену Законом №113-ІХ.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 9 липня 2007 року до 25 жовтня 2019 року на посадах старшого помічника прокурора, помічника прокурора, прокурора відділу, старшого прокурора, заступника начальника управління, начальника відділу, заступника начальника департаменту, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Наказом Генерального прокурора України №561ц від 16 липня 2019 року позивача призначено на посаду заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманням публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора №1194ц від 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманням публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 25 жовтня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. направлена заява про переведення на рівнозначну посаду до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 15 жовтня 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується накладною Укрпошти №0101042080790 та фіскальним чеком від 15 жовтня 2019 року.
Вказану заяву отримано Генеральною Прокуратурою України 16 жовтня 2019 року о 09 год 42 хв, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення за трек номером 0101042080790 із сайту Укрпошти.
Генеральною прокуратурою України зареєстровано цю заяву 16 жовтня 2019 року №215460-19.
Листом Генеральної прокуратури України №1441-2498вих-19 від 6 листопада 2019 року повідомлено позивача, що його заяву від 15 жовтня 2019 року (зареєстровану 16 жовтня 2019 року № 215460-19) про переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, подану за невстановленими Порядком проходження прокурорами атестації формою та змістом, розглянуто. Зазначено, що відповідно до абзацу першого пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - Закон) прокурори Генеральної прокуратури України можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з положеннями пункту 10 розділу II Закону прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Вказано, що форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. На виконання вказаних положень Закону наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Пунктом 9 цього Порядку передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми письмових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-400зп від 27 лютого 2020 року сума середньоденної заробітної плати позивача складає: 2209,86 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статей 2, 5-1 КЗпП України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - «Закон»).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
За текстом Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Відповідно до пунктів 7-17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - «Порядок №221»).
Пунктом 9 Порядку №221 встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
У додатку 2 до Порядку встановлено форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Текст письмової заяви встановлено такий:
«На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.
З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі - Порядок), ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюся.
Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, мене буде звільнено з посади прокурора.
Крім того, погоджуюсь із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.
Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності».