ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6951/19
адміністративне провадження № К/9901/9156/21, №К/9901/13288/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України, Одеської обласної прокуратури
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
про визнання протиправним та скасування наказу №451к від 22.10.2019, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 (головуючий суддя - Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України, Одеської обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора та Генерального прокурора в частині прийняття наказу №451к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №451к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді в Одеській обласній прокуратурі рівнозначній (рівноцінній) тій, яку вона обіймала на момент звільнення, та в органах прокуратури з 22.10.2019;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом визначеним Постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, якою затверджено Порядок обчислення заробітної плати, та №1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів", яка набрала чинності 16.01.2020, з урахуванням п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ;
- стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один календарний місяць;
- стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.12.2019 №50/ОФ у розмірі 26 000,00 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним наказом було протиправно звільнено позивача з посади та з органів прокуратури, оскільки законодавством чітко закріплені соціальні гарантії праці жінок, а саме встановлено заборону на звільнення жінок, які перебувають у відпустках по догляду за диною. Позивач вказувала, що чинним законодавством не передбачено можливості у роботодавця звільнити жінку, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, крім випадку повної ліквідації або реорганізації підприємства. Зазначала, що проведення атестації прокурорів є незаконним, оскільки така процедура порушує норми Конституції України та трудового законодавства. Позивач зазначала також, що оскільки Законом України "Про прокуратуру" не встановлено процедуру та гарантії для працівників, які підлягають звільненню у зв`язку із ліквідацією чи реорганізацією або скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора та Генерального прокурора в частині прийняття наказу №451к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №451к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Одеської області з 22.10.2019.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2020 по 02.11.2020 у розмірі 75 025,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Одеської області та органі прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто солідарно з Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальним законодавством.
5. Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що оскільки станом на час звільнення з посади були відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, то відсутня нормативна підстава спірного наказу, передбачена п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Суд дійшов висновку про невідповідність наказу про звільнення позивача вимогам Закону України "Про прокуратуру", оскільки мало місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права, а також про невідповідність спірного наказу положенням КЗпП України, оскільки позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати як матір, дитина якої потребує домашнього догляду до досягнення нею 5-річного віку.
6. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо неподання позивачем в установлений строк заяви затвердженої форми до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури та про намір пройти атестацію, встановивши, що позивачем на виконання вимог п.п. 9, 10 Порядку проходження прокурорами атестації, 15.10.2019 направлено на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. заяву, якою вона виявила бажання на переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
7. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позивачем жодними доказами не підтверджено факту заподіяння їй відповідачами моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн та не зазначено, з чого позивач при цьому виходила. У зв`язку з цим судом визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів на її користь 150 000,00 грн у якості компенсації моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 змінено шляхом викладення четвертого та сьомого абзацу резолютивної частини в наступній редакції:
"Поновити ОСОБА_1 на посаді в Одеській обласній прокуратурі, прирівняній до посади заступника прокурора Прокуратури Одеської області з 22.10.2019".
"Стягнути солідарно з Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн."
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 залишено без змін.
9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки Прокуратуру Одеської області перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Одеську обласну прокуратуру, то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме можливість подальшого звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, є поновлення ОСОБА_1 на роботі саме в Одеській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній до заступника прокурора прокуратури Одеської області.
10. Також, апеляційний суд визнав заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині в сумі 13 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Офісу Генерального прокурора та відзиву на неї
11. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у березні 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
12. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 235 КЗпП України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 07.07.2020 у справі №811/952/15, від 11.02.2021 у справі №814/197/15.
Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пп. 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-IX без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а.
13. Крім цього скаржник вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування пп. 1, абз.6 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, частини п`ятої статті 40 КЗпП України, якими передбачено можливість звільнення прокурора під час його перебування у відпустці, у тому числі, по догляду за дитиною, у разі неподання заяви про переведення до обласної прокуратури у ході атестації, у взаємодії з частиною 3 статті 40, частини 3 статті 184 КЗпП України.
14. Відповідач стверджує, що позивачем не виконано вимоги п. 10 розділу І Порядку №221, відповідну заяву Генеральному прокурору про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію у встановлений строк не подано, а висновки судів про те, що позивачем 15.10.2019 направлено заяву, якою вона виявила бажання на переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію не підтверджуються матеріалами справи, оскільки заява ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури станом на 17.10.2019 не надходила.
15. Також скаржник вказує, що для звільнення прокурора в порядку п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" має бути наявний не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення чисельності прокурорів, а один з юридичних фактів, передбачених у п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ.
16. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про поновлення позивача на посаді в Одеській обласній прокуратурі, прирівняній до посади заступника прокурора Одеської області з 22.10.2019 та вважає, що поновлення позивача, яка в установлений строк не подала заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір пройти атестацію, на рівнозначній посаді в органах прокуратури, надасть їх привілеї перед тими прокурорами, які успішно пройшли атестацію.
17. Відзиву на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора від учасників справи у встановлений судом строк не надходило.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Одеської обласної прокуратури та відзиву на неї
18. Також, не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у квітні 2021 року Одеська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
19. Касаційна скарга Одеської обласної прокуратури мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", на виконання вимог пп.1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
20. Скаржник зазначає, що в даному випадку юридичним фактом, що зумовив звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" стало неподання ОСОБА_1 заяви про переведення її на посаду прокурора в обласну прокуратуру, а не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду. Також вказує, що позивач могла бути переведена на посаду прокурора в обласну прокуратуру лише у разі успішного проходження нею атестації, яка проводиться у порядку, визначеному Законом №113-ІХ. Крім того, вважає, що судами не взято до уваги, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на обґрунтування розміру понесених нею витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим просить суд у задоволенні в цій частині позовних вимог відмовити.
21. Відзиву на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури від учасників справи у встановлений судом строк не надходило.
Рух адміністративної справи y суді касаційної інстанції
22. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 та від 15.04.2021 для розгляду справи №420/6951/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на підставі п. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
24. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Одеської обласної прокуратури на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
25. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2022 справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Одеської області на підставі поданої заяви від 03.10.2019 відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 з 04.10.2019 було надано відпустку як матері, дитина якої потребує домашнього догляду до досягнення нею 5-ти річного віку до 05.09.2020. Заяви про відкликання такої заяви або переривання відпустки достроково позивачем відповідачу не надано.
27. Наказом Генерального прокурора № 451к від 22.10.2019 позивача звільнено з органів прокуратури та з посади заступника прокурора Одеської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". В якості обґрунтування причин винесення наказу також зазначено ст. 9, п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункт 1 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
28. Судами також встановлено, що позивачем на виконання вимог п.п. 9, 10 Порядку проходження прокурорами атестації, 15.10.2019 направлено на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. заяву, якою вона виявила бажання на переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т.3 а.с. 10), що підтверджується доказами поштового направлення (т.3 а.с. 11).
ІІІ. Позиція Верховного Суду
29. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
31. Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ від 19.09.2019 встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
32. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
33. Відповідно до пунктів 7-17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
34. Пунктом 9 Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
35. Відповідно до пункту 10 Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.