ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 620/1863/19
адміністративне провадження № К/9901/1443/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 10.12.2019 (колегія суддів: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №620/1863/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
УСТАНОВИВ:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 12 грудня 2018 року №03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 16 січня 2019 року №03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у встановленому при призначенні відсотку відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 16 січня 2019 року № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилкове трактування відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання. Отже відповідачем неправомірно проведено перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно з 01 січня 2019 року та з 01 лютого 2019 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Водночас звернув увагу, що частина 4 статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі також Закон № 1402-VIII) не містить вказівки про дату проведення перерахунку.
З покликанням на розділ ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови від 20 березня 2017 року N 5-1) (надалі також Порядок № 3-1) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перерахунок щомісячного довічного утримання здійснюється не з дати зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а в місяці, наступному за місяцем, в якому змінилися складові суддівської винагороди.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, а не з 01 січня 2019 року, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 по справі № 1-7/2018(4062/15), яким визнано положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" такими, що не відповідають Конституції України. Крім того позивач вважає, що у зв`язку зі зміною з 01 січня 2019 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, а не з 01 лютого 2019 року. Вказує, що Закон № 1402-VIII пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання зі зміною складових суддівської винагороди, а отже положення пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 суперечать частині 4 статті 142 зазначеного Закону. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону №1402-VIII.
Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволення касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, а отже, перерахунок пенсії було правильно проведено з 1 січня 2019 року та з 1 лютого 2019 року.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ позивач звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку, а наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року № 64-ос відрахований зі штату суду.
Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016.
При цьому, 12 грудня 2018 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області позивачу видано довідку № 03/36-1119 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року, що є підставою для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року.
13 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року.
16 січня 2019 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видано нову довідку № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року.
18 січня 2019 року позивач ще раз звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 16 січня 2019 року № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року.
Відповідачем перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 фактично зроблено з 01 січня 2019 року, а на підставі довідки від 16 січня 2019 року № 03/36-137 - з 01 лютого 2019 року.
Крім того, листом від 04 лютого 2019 року № 950/04-12 відповідач відмовився зробити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 та з 01 січня 2019 року на підставі довідки від 16 січня 2019 року № 03/36 - 137, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (далі по тексту - Порядок), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складової суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Не погоджуючись з отриманою відмовою у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Слід зазначити, що спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу визначення дати проведення перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 та жодним чином не стосуються складових чи відсотків суддівської винагороди за відповідною посадою при здійсненні такого перерахунку.
Відповідно до ч. п. 8 ч. 4 ст. 48 та ч. 6 ст. 48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів") незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Аналогічні положення закріплені у ст. 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 1402-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.