Постанова
Іменем України
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/27041/21-к
провадження № 51-3781км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Голубицького С.С., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурорів Саричева Д.Д., Іванова Д.В.,
захисника Палія В.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року стосовно ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року задоволено скаргу Палія В.П. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора та зобов`язано старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22019270000000051 від 05 серпня 2019 року протягом трьох робочих днів з моменту отримання Офісом Генерального прокурора даної ухвали слідчого судді закрити кримінальне провадження № 22019270000000051 від 05 серпня 2019 року на підставі ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказану ухвалу слідчого судді.
3. Свою ухвалу апеляційний суд мотивував положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, відповідно до яких суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що оскаржувана ним в апеляційному порядку ухвала слідчого судді не передбачена КПК, оскільки під час її постановлення слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень, що визначені статтями 3, 26, 303, 304 КПК. Стверджує, що апеляційний суд був не вправі відмовити у відкритті апеляційного провадження. Наголошує, що слідчий суддя порушив правила щодо процесуальної самостійності прокурора. На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі №757/49263/15-к, рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003.
6. На думку сторони обвинувачення, судом апеляційної інстанції було порушено порядок апеляційного розгляду, оскільки після призначення справи до розгляду на 13 липня 2021 року апеляційним судом було прийнято ухвалу від
08 липня 2021 року. Прокурор стверджує, що не зміг скористатися правом на відвід складу суду.
7. Захисником Палієм В. П. подано заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він просить залишити без зміни ухвалу апеляційного суду та стверджує про її законність та обґрунтованість.
8. На думку захисника, у слідчого судді були законні підстави втрутитись у процесуальну діяльність прокурора, адже така здійснювалася з порушенням законодавства та порушувала права учасників кримінального провадження. Наголошує на тому, що у цьому кримінальному провадженні у прокурора немає можливості звернутися до суду з обвинувальним актом через сплив строків досудового розслідування, а тому за таких умов прокурор зобов`язаний закрити кримінальне провадження. Вважає некоректними посилання прокурора на судову практику судів вищих інстанцій. Вказує, що ухвала слідчого судді про зобов`язання прокурора вчинити певну дію відсутня у положеннях ч. 6 ст. 304, ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК, а тому апеляційний суд був вправі відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
9. Присутні у судовому засіданні прокурори підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
10. Захисник Палій В.П. просив відхилити касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Мотиви суду
11. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо повноважень слідчого судді
12. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 11 травня
2021 року захисником Аблова Є.В. було подано прокурору клопотання про закриття кримінального провадження № 22019270000000051 через закінчення строку досудового розслідування та втрату чинності ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК).
13. У відповідь на вказане клопотання листом за № 14/1-37017-19 від 26 травня 2021 року за підписом прокурора у кримінальному провадженні № 22019270000000051 - заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора
О. Гаркуші захиснику повідомлено, що у задоволенні його клопотання відмовлено через невідповідність його доводів у частині перебігу строків досудового розслідування фактичним обставинам справи, а також через те, що ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК, у цьому кримінальному провадженні не повідомлялося.
14. 18 травня 2021 року захисником Палієм В.П. в інтересах ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора було подано скаргу на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 22019270000000051, у якій він просив надати прокурору у кримінальному провадженні обов`язкові для виконання вказівки щодо прийняття процесуального рішення згідно з ч. 4 ст. 284 КПК через пропущення строків досудового розслідування та втрату чинності ст. 375 КК.
15. У відповідь на вказану скаргу листом за № 14/1-37017-19 від 21 травня
2021 року заступником Генерального прокурора М. Якубовським адвокату
Палію В.П. надано відповідь, з якої убачається, що фактів недотримання розумних строків у вищевказаному кримінальному провадженні не встановлено, у зв`язку із чим підстави для надання відповідних вказівок прокурору щодо строків вчинення певних процесуальних дій або процесуальних рішень не вбачається.
16. Адвокат Палій В.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 22019270000000051, в якій просив зобов`язати старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні протягом трьох днів з моменту постановлення ухвали слідчого судді закрити кримінальне провадження № 22019270000000051 від 05 серпня 2019 року.
17. На обґрунтування своїх вимог сторона захисту посилалася на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22019270000000051 закінчився, повідомлення про завершення досудового розслідування здійснено поза межами такого строку досудового розслідування, обвинувальний акт у кримінальному провадженні не складено, до суду в межах строку досудового розслідування не передано. У той же час, за наявності відповідних підстав для закриття кримінального провадження в порядку ст. 284 КПК уповноваженим прокурором протиправно таке рішення не приймається.
18. Колегія суддів зауважує, що перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження визначено у ст. 303 КПК. Зокрема, згідно з п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування. Що ж стосується рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, то за змістом п.11 ч.1 ст. 303 КПК воно може бути оскаржено лише у випадку, коли прокурор відмовив у закритті кримінального провадження, в якому існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.
19. В такому підході вбачається порушення права на ефективний засіб юридичного захисту, яке гарантовано ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 року (п. 95) вказується, що існування засобів юридичного захисту має бути достатньо певним як на практиці, так і в теорії, оскільки без цього їм не вистачатиме належної доступності та ефективності.
20. Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.
21. Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України відобразив у постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9. Зокрема, в пункті 8, зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
22. Дійсно, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності державних органів є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення. При цьому значення адекватного реагування суду на скарги полягає в їх розгляді і відповідній перевірці законності, обґрунтованості та справедливості рішень, дій чи бездіяльності державних органів, в наданні можливості судам виявити помилки і недоліки правозастосовної діяльності.
23. Порівняно із іншими процедурами судовий порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних органів забезпечує більшу об`єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов`язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення. Також слід відзначити і змагальні засади судового розгляду скарг, що повинні бути притаманні судовій системі, які визначаються особливою роллю судової влади у системі поділу влад. Суд має бути найвищим арбітром у вирішенні конфліктів на ґрунті реалізації норм права, гарантом захисту прав і свобод людини та громадянина.
24. Натомість єдиним критерієм, який дозволяє визначити, які рішення, дії чи бездіяльність державних органів можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, є обмеження конституційних прав і свобод громадян або створення перепон для доступу до правосуддя.
25. Разом із тим, не можна не враховувати, що кожен громадянин (особа) сподівається на добросовісне та правомірне здійснення прокурором його процесуальної діяльності в межах КПК України. Статтею 45 Закону № 1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що встановлення факту порушення прокурором прав осіб або вимог закону, може бути підставою для дисциплінарного провадження.
26. Таким чином, звернення до суду з підстав порушення прокурором прав осіб або вимог закону забезпечує захист порушеного права громадянина (особи) на правомірну, добросовісну та кваліфіковану діяльність працівника державного органу, яким є прокуратура.
27. При цьому функція судового контролю, що реалізується слідчими суддями, повинна максимально забезпечити охоронюваний законом інтерес скаржника, який полягає в отриманні визначеної законом реакції шляхом належного реагування на доводи скарги або їх спростування.
28. Таким чином, захисник Палій В.П. міг звернутись зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 22019270000000051, що полягала у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК.
29. Водночас право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (див. рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи).