ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07липня2022 року
м. Київ
справа № 520/4368/15-к
провадження № 51-408км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнецов С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170020000660, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає у АДРЕСА_1 ,
яка визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченогоч.3 ст.358 Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року) та виправдана на підставі п.3 ч.1 ст. 373 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурорвиклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. 404 КПК України, не вирішив клопотання прокурора про повторний допит свідків, показання яких, на його думку підтверджують вину ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі-КК України), їх безпосередньо не допитав, власної оцінки усім обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 з огляду на ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК України не надав, хоча доводи прокурора в апеляційній скарзі про нове дослідження судом першої інстанції доказів були обґрунтованими.
Зазначає, що апеляційний суд не перевірив правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки зібраним доказам, внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про відсутність у діях обвинуваченої складу злочину.
Вважає, що суд не надав відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, не навів в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів для залишення її без задоволення.
Вказує, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню та безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 358 КК України.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м.Одеси від 29 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України(в редакції 2001 року)та виправдано її на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
За ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Одеси від 29 липня 2019 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Згідно з обвинувальним актом органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона в червні 2009 року, використовуючи завідомо підроблений документ - заповіт підписаний від імені ОСОБА_2 , завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31 грудня 2008 року, звернулася у Київський районний суд м. Одеси із заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 , надавши завідомо підроблений заповіт.
21 липня 2009 року Київським районним судом м. Одеси, на підставі наданого ОСОБА_1 підробленого заповіту, було ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому ОСОБА_1 23 вересня 2009 року надала копію зазначеного судового рішення до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі чого 21 жовтня 2009 року за нею було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року), а саме як використання завідомо підробленого документа.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доказами у кримінальному провадженні не доведено наявності в діяннях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченогоч. 3 ст. 358 КК України, з чим погодився і судапеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор не підтримав подану касаційну скаргу прокурора, вважав за необхідне залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перегляді судових рішень суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 3 ст. 358 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, виправдав її у зв`язку з недоведеністю, що в її діяннях є склад цього кримінальногоправопорушення.