ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 279/746/17
провадження № 51-94км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Крейдіна С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, та захисника Крейдіна С.О. на вирок Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060060001597 та №12016000060000141, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України уродженки смт. Головино Судогодського району Володимирської області РФ, жительки АДРЕСА_1 ), раніше судимої вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 2
ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 307 КК - визнано невинуватою та виправдано.
ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 18 жовтня 2016 року близько 15:00 на вул. Космонавтів у м. Коростень Житомирської області незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, масою 0,116 г, який зберігала при собі та перевозила на маршрутному автобусі до 18:20 того ж дня.
Також 16 грудня 2016 року близько 13:45 ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 - особою, яка була задіяна для проведення оперативної закупки під зміненими даними, поблизу маркету «АТБ», розташованого на
вул. Шевченка, 38 у м. Коростень, в особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження, незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, шляхом перерахування через термінал грошових коштів у сумі 3500 грн (з яких 3000 грн надав ОСОБА_2 , а 500 грн - ОСОБА_1 ) на банківську картку вказану особою, справу відносно якої виділено в окреме провадження, яка і повідомила ОСОБА_1 місцезнаходження наркотичного засобу. Частину наркотичного засобу масою 0,686 г вартістю 3000 грн ОСОБА_2 видав працівникам поліції, а решту - вартістю 500 грн ОСОБА_1 залишила собі з метою подальшого особистого вживання.
Крім цього, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона 06 січня 2017 року близько 20:30, за попередньою змовою з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, діючи повторно, в межах спільного злочинного умислу, направленого на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі для засуджених осіб Коростенської виправної колонії № 71, у невстановленому слідством місці незаконно придбала залишений особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, наркотичний засіб - метадон, загальною масою 0,3894 г, який зберігала у невстановленому місці з метою збуту. Цього ж дня, у невстановлені слідством час та місці, ОСОБА_1 незаконно збула невстановленій особі вищевказаний наркотичний засіб, який попередньо помістила до картоплини, обмотавши її липкою стрічкою, та яку невстановлена слідством особа цього ж дня, у період часу з 20:30 до 21:00, перекинула через паркан на територію Коростенської виправної колонії № 71, розташованої на вул. Білокоровицьке Шосе, 4 у м. Коростень.
Житомирський апеляційний суд 07 жовтня 2019 року частково задовольнив скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду та постановив новий, яким перекваліфікував дії ОСОБА_1 за епізодом від 18 жовтня 2016 року з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК та призначив їй покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за
ч. 2 ст. 309 КК (за епізодом від 16 грудня 2016 року) - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Виключив зі вступної частини вироку посилання суду на ст. 89 КК та постановив вважати ОСОБА_1 такою, що не має судимості на підставі ч. 3 ст. 88 КК. У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Верховний Суд постановою від 08 квітня 2020 року за касаційною скаргою прокурора скасував вирок Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вінницький апеляційний суд 03 липня 2020 року скасував вирок місцевого суду
від 26 лютого 2019 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та постановив новий вирок, яким призначив їй покарання за ч. 2 ст. 309 КК (епізоди від 18 жовтня та 16 грудня 2016 року) у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Виключив із вступної частини вироку посилання суду на ст. 89 КК та постановив вважати ОСОБА_1 раніше засудженою вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК.
Верховний Суд постановою від 02 грудня 2020 року за касаційною скаргою прокурора скасував вирок Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2020 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вінницький апеляційний суд 25 листопада 2021 року скасував вирок місцевого суду
від 26 лютого 2019 року та постановив новий вирок: перекваліфікував дії ОСОБА_1 за епізодами від 18 жовтня та 16 грудня 2016 року з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК
(у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII), призначив їй за
ч. 1 ст. 309 КК покарання у виді арешту на строк 6 місяців та на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2
ч. 1 ст. 49 КК звільнив від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Визнав винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна. Виключив зі вступної частини вироку посилання суду на ст. 89 КК та постановив вважати ОСОБА_1 раніше засудженою вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що дії ОСОБА_1 за епізодом
від 16 грудня 2016 року отримали неправильну юридичну оцінку за ст. 309 КК. Стверджує, що апеляційний суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки його доводам стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого
ст. 307 КК, про що свідчать протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД); у порушення ст. 439 КПК не виконав вказівок касаційного суду, наведених в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що під час кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК за епізодом від 16 грудня 2016 року судом апеляційної інстанції не враховано кваліфікуючу ознаку - за попередньою змовою групою осіб, а також те, що станом на момент вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 вже була засуджена вироком від 12 грудня 2016 року, що є також кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 309 КК. Наведене, на думку прокурора, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та непризначення покарання по цьому епізоду, і, таким чином, до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтованим і невмотивованим.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за епізодом від 06 січня 2017 року. На думку сторони захисту, пославшись в обвинувальному вироку на протокол допиту свідка
ОСОБА_3 (який був досліджений під час апеляційного розгляду), апеляційний суд порушив вимоги ч. 4 ст. 95 КПК. Крім того, посилається на те, що для дослідження була надана копія протоколу, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 99 КПК, висловлює сумніви щодо належності підписів у протоколі ОСОБА_3 , стверджує, що сам протокол не містить відомостей стосовно документів, які засвідчують його особу. Також захисник звертає увагу на те, що колегія суддів Вінницького апеляційного суду, продовжуючи ОСОБА_1 за клопотанням прокурора строк тримання під вартою до завершення апеляційного розгляду кримінального провадження, порушила вимоги ч. 4 ст. 196 та ч. 1 ст. 197 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, вважаючи її безпідставною, просить залишити скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.