ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2022 року
м. Київ
справа № 333/1314/20
провадження № 51-5061 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Трофимова В.В. (у режимі відеоконфереції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080040000135, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганця Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ) та проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше судимого, останній раз 19 липня 2018 року Терновським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК,
за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 4 серпня 2021 року щодоОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 4 років 7 місяців.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватий у тому, що він у січні 2020 року без передбаченого законом дозволу на ринку в м. Дніпрі придбав предмет зовні схожий на багнет та, впевнившись, що цей предмет за конструктивними ознаками є холодною зброєю, умисно поклав його собі в сумку і носив його з собою з ранку до 12:53 12 січня 2020 року, маючи при цьому можливість його використання. 12 січня 2020 року о 12:53 біля будинку № 1 на вул. Парамонова у м. Запоріжжі ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які під час поверхневої перевірки виявили у нього в сумці предмет, схожий на холодну зброю, після чого в ході проведення огляду місця події вилучили цей предмет, який відповідно до висновку експерта від 22 січня 2020 року № 36-20 відноситься до багнетів 7.62-мм гвинтівки системи Мосіна зразка 1891/1930 рр. виробництва СРСР, є військовою короткоклинковою холодною зброєю колючої дії.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 4 серпня 2021 року вирок місцевого суду був скасований, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпаності можливості їх отримати.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які в цілому аналогічні за змістом, прокурори Богач С.О. та Ящук К.В. просять ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку знеправильним застосуванням закону України про кримінальнувідповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурори посилаються на те, що суд апеляційної інстанції:
- у порушення приписів ст. 23, 26, ч. 3 ст. 404 КПК перебрав на себе повноваження сторони кримінального провадження, вийшов за межі апеляційної скарги, за відсутності відповідного клопотання учасників судового провадження з власної ініціативи повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження і без достатнього мотивування визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 12 січня 2020 року, зазначив про неправильність оцінки похідних від нього доказів, а саме висновку експерта від 22 січня 2020 року № 36-20 та речового доказу (багнету), а також відкинув показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо обставин проведення огляду місця події. Таке рішення прийняв на підставі інформації, що міститься в рапорті працівників поліції та витягу з ЄРДР, що не є доказами у розумінні положень КПК, яким надав іншу оцінку, аніж суд першої інстанції;
- не врахував, що місцевий суд, надаючи оцінку протоколу огляду місця події взяв до уваги недоліки, що стосувались його форми та змісту, однак встановив, що такі недоліки не потягли за собою істотних порушень норм КПК та не призвели до порушень конституційних прав обвинуваченого, оскільки у відповідності до статей 208, 223, 237 КПК для участі у слідчій дії були запрошені поняті, велась відеофіксація, особі було роз`яснено права та підстави затримання, а також ОСОБА_1 було добровільно видано багнет, що знаходився у нього;
- прийняв рішення, яке не відповідає КПК і суперечить позиції Верховного Суду (постанова від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к);
- не врахував, що уповноваженими службовими особами - працівниками патрульної поліції було здійснено законне затримання ОСОБА_1 , яке давало підстави для проведення його особистого обшуку;
- не взяв до уваги, що лише істотне недотримання вимог КПК при отриманні доказу тягне за собою визнання доказу недопустимим та без дослідження конкретних обставин справи надав неправильну оцінку доказам у провадженні;
- не врахував, що відомості, які були повідомлені ОСОБА_1 під час добровільної видачі штик-ножа, у ході судового розгляду використані не були і місцевим судом до уваги не брались, а виявлення у ОСОБА_1 під час особистого обшуку речового доказу не було наслідком порушення його права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, оскільки властивості цього доказу не залежали від волі особи, а отже були відсутні підстави для визнання речового доказу (багнету) недопустимим;
- висновок експерта від 22 січня 2020 № 36-20 є належним і допустимим доказом;
- вибірково дослідив матеріали провадження, без дослідження конкретних обставин справи;
- у порушення п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, визнавши протокол огляду місця події від 12 січня 2020 року недопустимим доказом, не врахував положення статей 207, 208, 214 КПК.
Водночас на обґрунтування своїх доводів прокурор Богач С.О. посилається також на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ч. 3 ст. 419 КПК не зазначив у чому саме полягає необґрунтованість вироку та які статті закону порушено судом першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор частково підтримала вимоги касаційних скарг;
- захисник заперечував щодо задоволення касаційних скарг, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Частиною 2 передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.