ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 753/13988/16-к
провадження № 51-5667 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Чайки М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Чайки Миколи Миколайовича на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в
АДРЕСА_1, жителя
АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 185 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років; за частиною 1 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до статті 70 КК призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі статті 72 КК у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 01 червня 2016 року до набрання вироком законної сили.
Згідно з вироком суду 26 січня 2016 року об 11 год 30 хв ОСОБА_1 перебував у квартирі АДРЕСА_2 , де він проживав разом з ОСОБА_2 . У цей час до кухні квартири зайшла сестра останньої ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_1 вступив у словесний конфлікт на побутовому ґрунті з приводу спільного проживання у квартирі та користування майном. ОСОБА_1 , не бажаючи продовжувати конфлікт із ОСОБА_3 , пішов у свою кімнату. Згодом ОСОБА_1 вийшов до загального коридору квартири, розташованої на 12 поверху, у другому під`їзді того ж будинку, палити цигарку, куди також вийшла ОСОБА_3 . Там ОСОБА_1 знову вступив із ОСОБА_3 у словесний конфлікт на побутовому ґрунті. Після словесних взаємних образ він умисно, з метою вбивства, бажаючи та передбачаючи настання смерті іншої людини, тобто ОСОБА_3 , правою рукою взяв за шию потерпілу і став здушувати її до моменту, коли остання перестала подавати ознаки життя, тим самим заподіявши їй смерть, що настала внаслідок механічної асфіксії.
Крім того, 26 січня 2016 року приблизно о 14 год 30 хв ОСОБА_1 , перебуваючи на загальному коридорі 12 поверху у другому під`їзді, будинку АДРЕСА_4, переконавшись, що потерпіла ОСОБА_3 мертва, та упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи протиправно, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав жіночу сумку ОСОБА_3 вартістю 100 грн, у якій лежали мобільні телефони «Samsung F480» і «Sony Xpersa C C2305» чорного кольору вартістю 3000 грн та 1000 грн відповідно, шкіряні рукавички чорного кольору вартістю 500 грн, парасолька білого кольору з блакитними та бежевими візерунками вартістю 200 грн, а також зняв з її тіла золотий ланцюжок із золотим хрестиком загальною вартістю 5000 грн, золоті сережки вартістю 3000 грн, завдавши при цьому матеріальної шкоди на загальну суму 12 800 грн. Після вчинення злочину ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2021 року залишив без змін вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Чайка М.М. просить скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.
Зокрема, зазначає, що ухвала апеляційного суду, якою залишено вирок суду першої інстанції без змін, ґрунтується на припущеннях, упередженому, неповному та необ`єктивному дослідженні лише частини доказів.
За твердженням захисника, суди не взяли до уваги доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, покладених в основу обвинувального вироку.
Зокрема, вказує на відсутність у кримінальному провадженні інформації стосовно проведення молекулярно-генетичної експертизи від 09 лютого 2016 року, а також на те, що невідомо де знаходиться конверт із зрізами нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_3 .
Вважає, що протокол слідчого експерименту від 31 травня2016 року не може бути належним та допустимим доказом унаслідок порушення права на захист ОСОБА_1 , адже захисник був присутній лише на перших секундах слідчого експерименту. Крім того, слідчий експеримент не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань.
Між результатами слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 існують істотні розбіжності, адже під час експерименту він стверджував, що душив ОСОБА_3 однією рукою, тоді як відповідно до висновку експертизи до смерті ОСОБА_3 призвела механічна асфіксія внаслідок задушення руками.
Результати слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 є недостовірними, оскільки він давав пояснення за підказками оперативного працівника, який був залучений до вказаної слідчої дії як конвоїр. А твердження апеляційного суду про те, що ані ОСОБА_1 , ані його захисник із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 365 КК, до Державного бюро розслідувань не звертались, є помилковим, адже матеріали кримінального провадження містять копії відповідних звернень.
Вважає, що аналіз моніторингу зв`язку з`єднань операторів стільникового зв`язку не може бути доказом винуватості підзахисного.
Як стверджує захисник, суд першої інстанції досліджував криміналістичні експертизи, в яких зазначено, що сліди пальців рук ОСОБА_1 на предметах, належних убитій ОСОБА_3 , та на пакетах, знайдених і вилучених на території ТОВ «Укр Еко», відсутні, що спростовує висновки про вчинення ним злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК.
На його думку, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні просила залишити вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Захисник і засуджений у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній, скасувати рішення судів та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від учасників не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статті 370 КПК встановлює, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом статті 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.