Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 591/1506/14-ц
провадження № 61-17709св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила виділити належні їй 4/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в натурі із спільної часткової власності та виділити ОСОБА_2 1/5 частини цього домоволодіння, відповідно до варіанту, запропонованого висновком будівельно-технічної експертизи, припинивши право спільної часткової власності на житловий будинок; виділити їй 4/5 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , в натурі із спільної часткової власності, а ОСОБА_2 - 1/5 частини цієї земельної ділянки, відповідно до запропонованого висновком будівельно-технічної експертизи варіанту розподілу, припинивши право спільної часткової власності на цю земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Проведено поділ земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином:
співвласнику ОСОБА_1 виділено земельну ділянку загальною площею 976,0 кв. м ( заштриховано жовтим кольором), що відповідає 4/5 частинам, а саме: 1/2 площі земельної ділянки спільної власності - 41,0 кв. м; земельна ділянка індивідуальної власності - 935,0 кв. м;
співвласнику ОСОБА_2 виділено земельну ділянку загальною площею 244,0 кв. м (заштриховано зеленим кольором), що відповідає 1/5 частині, а саме: 1/2 площі земельної ділянки спільної власності - 41,0 кв. м; земельна ділянка індивідуальної власності - 203,0 кв. м.
Межа розділу земельної ділянки проходить:
- від точки А на межі АДРЕСА_1 від огорожі на відстані 1,3 м до точки Б, розташованій на куті житлового будинку;
- від точки Б по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» до точки В, розташованій на куті будинку;
- від точки В по прямій на відстань 1,0 м до точки Г;
- від точки Г під кутом на відстань 10,24 м до точки Д;
- від точки Д під кутом на відстань 8,15 м. до точки Е, розташованій на межі АДРЕСА_1 ;
- від точки Д. під кутом відстань 49,04 м до точки Є;
- від точки Є під кутом на відстань 14,22 м до точки Ж, розташованій на межі
з ділянкою АДРЕСА_2 .
Точки А-Б-В-Г-Д-Е-А визначають ділянку спільної власності співвласників. Точки А і Е ділять межу земельної ділянки на АДРЕСА_2 на три частини: 2,90 м, 10,24 м та 3,00 м. Точка Ж ділить межу з земельною ділянкою АДРЕСА_2 на дві частини: 3,77 м і 12,66 м.
У частині позовних вимог щодо поділу домоволодіння відмовлено за необґрунтованістю.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із житлового будинку та земельної ділянки закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вирішення в судовому порядку спору між співвласниками щодо поділу нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, не впливає на право власності ОСОБА_3 , яке виникло після ухвалення судового рішення у 2021 році, а невиконання рішення суду за 2014 рік не свідчить про порушення його прав, тобто судовими рішеннями суду першої інстанції питання про його права та інтереси не вирішувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, допустив порушення норм процесуального права, не врахував, що судовими рішеннями суду першої інстанції порушено його право власності на спірне нерухоме майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилалась на те, що судовими рішеннями суду першої інстанції не порушено права та інтереси ОСОБА_3 , а тому апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову, в якій ОСОБА_1 просила прийняти її заяву про відмову від позову у справі та задовольнити її, визнати нечинними судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.
Верховний Суд у грудні 2021 року, у лютому 2022 року та у травні 2022 року направляв на адресу ОСОБА_1 листи, в яких просив підтвердити або спростувати намір щодо відмови від позову та подати належним чином оформлену заяву, яка буде свідчити про дійсність намірів про відмову від позову.
У червні 2022 року від позивача ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшла заява про підтвердження її відмови від позову, в якій вона підтримала заяву про відмову від позовних вимог у справі за її позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із житлового будинку та земельної ділянки. Просила суд прийняти її заяву про відмову від позовних вимог у повному обсязі, визнати судові рішення нечинними та відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України винести ухвалу про закриття провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.