Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 128/2269/20
провадження № 61-1119св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року у складі судді Васильєвої Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», відкрито відповідачу картковий рахунок із встановленням кредитного ліміту, який в подальшому збільшено до 19 000,00 грн, та надано у користування кредитну картку. Крім того, разом із заявою про отримання кредиту 11 серпня 2008 року відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Водночас відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 11 серпня 2020 року має заборгованість за кредитом у розмірі 42 817,09 грн, з яких: 31 819,08 грн - основна заборгованість за кредитом, у тому числі, 31 819,08 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 10 998,01 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
За вказаних обставин АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 42 817,09 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог не доводять факт наявності у ОСОБА_1 кредитної заборгованості у визначеному банком розмірі.
Заявлена банком сума основної заборгованості за кредитом не передбачена умовами анкети-заяви ОСОБА_1 , поданої до АТ КБ «ПриватБанк» 11 серпня 2008 року.
Так, позивачем не обґрунтовано та не доведено, що заборгованість за відсотками у сумі 10 998,01 грн є простроченою та нарахування здійснювалося саме за користування отриманими боржником грошовими коштами, а не на залишок самостійно розрахованої кредитором суми кредиту.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сума, яку він просить стягнути з відповідача, є саме простроченою заборгованістю, а вимоги про стягнення з відповідача різниці між отриманими та виплаченими коштами позивачем не заявлено, розмір заявлених до стягнення відсотків за користування отриманими коштами також є недоведеним, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України. Так, суди не звернули уваги на те, що кредитні правовідносини між сторонами виникли, зокрема, на підставі частини першої статті 634 ЦК України, шляхом приєднання ОСОБА_1 до типового примірника договору ЗАТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви ОСОБА_1 , від 11 серпня 2008 року. Указана заява містила істотні умови договору: початкову суму кредитного ліміту, базову відсоткову ставку на залишок заборгованості, вид та валюту кредитної картки. Крім того, 11 серпня 2008 року ОСОБА_1 також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки, яку, на переконання заявника, суди попередніх інстанцій відхилили та не оцінили як доказ виключно на підставі припущень, що суперечить змісту статті 81 ЦПК України.
Банк неодноразово здійснював перевипуск кредитної картки відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, заявою, довідкою про умови кредитування, довідкою банку про видані кредитні картки, про зміну умов кредитування та випискою за рахунками відповідача, яку суди не врахували як доказ існування заборгованості. Банківська виписка має статус первинного бухгалтерського документа.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Домітращук І. М. заперечувала проти доводів АТ КБ «ПриватБанк», просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», зазначено, що справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому відповідно до підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у вказаній справі підлягають касаційному оскарженню, і витребувано із Вінницького районного суду Вінницької області цивільну справу № 128/2269/20.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
11 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву від 11 серпня 2008 року.
Згідно зі змістом анкети-заяви ОСОБА_1 просила оформити кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з бажаним кредитним лімітом в сумі 3 050,00 грн. Кредитний ліміт встановлено в сумі 1 000,00 грн та передбачено сплату процентів за користування кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості (базова процентна ставка за кредитом) (а. с. 16).
Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки б/н за картковим рахунком НОМЕР_1 протягом 2008-2018 років було неодноразово змінено кредитний ліміт, найбільша сума становила 19 000,00 грн. Востаннє було змінено кредитний ліміт 13 вересня 2018 року, встановлено в розмірі 0,00 грн (а. с. 15).
Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки б/н, за кредитним договором відповідачу було надано 6 кредитних карток (а. с. 14).
Згідно з розрахунком, наданим АТ КБ «ПриватБанк», розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2020 року становить 42 817,09 грн, яка складається із такого: 31 819,08 грн - основна заборгованість за кредитом, у тому числі 31 819,08 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 10 998,01 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а. с. 5-13).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 нараховано основну заборгованість за кредитом у розмірі 32 968,56 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом становить 32 968,56 грн, прострочена заборгованість за кредитом становить 0,00 грн (а. с. 12).
З копії виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором встановлено рух коштів на рахунку ОСОБА_1 , в тому числі здійснення автоматичного списання відсотків та комісій позивачем шляхом збільшення суми боргу, а саме розміру кредиту (а. с. 32-40).
Також з розрахунку, наданого АТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що позичальник добровільно сплатила банку за вказаним договором 102 704,23 грн на погашення поточної заборгованості за кредитом, 6 979,90 грн простроченої заборгованості за кредитом, 350,00 грн пені, з 01 жовтня 2019 року позичальник додатково сплатила 565,91 грн поточної заборгованості за кредитом, 1 949,79 грн простроченої заборгованості за кредитом, 230,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 2 291,31 грн заборгованості за простроченими відсотками (а. с. 12, а. с. 13, зворот).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18 (провадження
№ 61-12253св20), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19-ц (провадження № 61-6796св20), від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 12 липня 2020 року у справі № 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19), від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19 (провадження № 61-2013св20), від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17 (провадження № 61-2518св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (провадження № 61-21994св19), від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження
№ 61-20113св18), від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15 (провадження № 61-283св18), (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.