Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 334/8135/17
провадження № 61-20081св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі комісії з припинення,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у складі судді Гнатюка О. М., постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Кримської О. М. та касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ Національної поліції в Запорізькій області), прокуратури Запорізької області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі комісії з припинення (далі - Запорізьке міське управління ГУ МВС України в Запорізькій області) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2010 року її шляхом обману було вмовлено в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченка В. М. підписати довіреність, згідно з якою вона уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належною їй єдиною квартирою АДРЕСА_1 .
Пізніше, на підставі вказаної довіреності, 11 травня 2010 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири зі ОСОБА_3 , а через місяць, тобто 11 червня 2010 року, ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу вказаної кварти з ОСОБА_4 .
Внаслідок таких неправомірних дій вона позбулася своєї власності.
Пізніше їй стало відомо, що вона знята з реєстрації проживання у вказаній квартирі, хоча добровільно сама цього не робила, і що її знімала з реєстрації місця проживання старший паспортист СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, яке було на той час структурним підрозділом Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
За результатами досудового розслідування, яке здійснювалось СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області Бабарикін А. В. та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що вони за попередньою змовою заволоділи шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 її квартирою, яку в подальшому продали, спричинивши їй матеріальну та моральну шкоду у великих розмірах (згідно з висновками незалежного оцінювача ринкова вартість вилученої двокімнатної квартири станом на 11 травня 2020 року складала 203 743 грн).
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року у справі № 334/2265/14к ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частинами першою, третьою статті 357 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на п`ять років, звільнено від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з випробувальним терміном у три роки та стягнуто на її користь із вказаних осіб 17 224,55 грн в рахунок матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вказувала, що правоохоронні органи вмовили її разом з представниками погодитися на застосування статті 75 КК України, відповідно до якої засуджених було звільнено від відбування покарання, мотивуючи тим, якщо засуджені будуть на волі, у них буде можливість працювати і вони сплатять компенсацію за моральну та матеріальну шкоду, заподіяну їй своїми злочинними діями.
Однак, пройшло 5 років та вирок у частині відшкодування їй матеріальної і моральної шкоди не виконано. Фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не понесли покарання за скоєний ними тяжкий злочин. Єдиними несприятливими наслідками для засуджених виявився обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
У зв`язку з невиконанням рішення суду 03 березня 2015 року нею подана заява до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, яке було на той час структурним підрозділом Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 382 КК України (невиконання рішення суду). Дана заява була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування (№ кримінального провадження 12015080080000890 від 03 березня 2015 року). Однак станом на теперішній час ОСОБА_2 навіть не пред`явлена підозра. Правоохоронні органи весь час намагаються закрити вказане кримінальне провадження.
Вважала, що неправомірними діями посадових осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, які були структурними підрозділами Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, прокуратурою Запорізької області (прокуратура Шевченківського району м. Запоріжжя, Запорізька місцева прокуратура № 1 прокуратури Запорізької області) їй, як потерпілій, заподіяно матеріальні збитки та моральна шкода.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк позовної давності на звернення з позовними вимогами до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області;
- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо СВ Ленінського РВ ГУ УМВС в м. Запоріжжі) щодо довготривалого досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 12013089990001132 та № 12013089990001133 відносно неї;
- визнати незаконними дії посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, безпосередньо СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) щодо неправомірного зняття її з реєстрації;
- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури № 1), щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080080000890;
- стягнути на її користь з державного бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування матеріальних збитків у сумі 299 855,21 грн, нанесених неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури № 1);
- стягнути на її користь з державною бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн, спричиненої у тому числі: неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо СВ Ленінського РВ ГУ УМВС в м. Запоріжжі та СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) у розмірі 200 000 грн; неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури №1) у розмірі 300 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), ГУ Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, у подальшому - Запорізької місцевої прокуратури №1 ) щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 12015080080000890.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що немає підстав для висновку про неефективність розслідування у кримінальних провадженнях № 12013089990001132 та № 12013089990001133, оскільки внаслідок розслідування кримінальна справа була розглянута судом та був постановлений обвинувальний вирок з призначенням винним особам покарання та стягнення з них відповідних відшкодувань. Тривалість досудового розслідування не вийшла за межі строків притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тобто було виконано завдання передбачене статтею 2 КПК України. Витрати позивача на юридичні послуги у кримінальних провадженнях відносяться до процесуальних витрат, які підлягають стягненню у порядку глави 8 КПК України, та не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України. З аналогічних підстав не є збитками витрати позивача в інших цивільних провадженнях, а є судовими витратами, пов`язаними з розглядом цивільної справи. Відтак, дії відповідачів жодним чином не спричинили для позивача моральних страждань.
Щодо неправомірного зняття з реєстрації ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням обставин встановлених вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року, які мають преюдиційний характер, а саме, що ОСОБА_2 надав паспортисту копію довіреності, котра ще не була визнана недійсною, а також раніше викрадений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , про що паспортисту не було відомо, визнано недоведеним протиправність дій старшого паспортиста СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Зняття з реєстрації було проведено 20 травня 2010 року, тобто після вчинення злочину, який завдав ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, тому зняття з реєстрації місця проживання жодним чином не впливало на позбавлення права власності позивача.
Щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015080080000890, суд першої інстанції зазначив, що факт неналежного здійснення процесуальних дій протягом надмірно тривалого часу органом досудового розслідування підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів слідства, прокуратури та суду по його справі, судами неодноразово надавалась оцінка дій даних органів, зокрема, в ухвалах слідчого судді, враховуючи надмірну тривалість досудового розслідування, з урахуванням ступеню, глибини та тривалості моральних страждань, понесених позивачем, можливості відновлення немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та з урахуванням самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, так як кримінальне провадження на даний час не закрите і по ньому продовжується досудове розслідування, що не виключає встановлення винної особи та відновлення в подальшому прав і законних інтересів позивача, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка, з урахуванням зібраних по справі доказів, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, має складати 50 000 грн.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 1 890,97 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 рокуапеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року змінено в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 50 000 грн. до 10 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року змінено в частині розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 1 890,97 грн до 378,13 грн.
В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи надмірну тривалість досудового розслідування, з урахуванням ступеню, глибини та тривалості моральних страждань, понесених позивачем, можливості відновлення немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та з урахуванням самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. Між тим апеляційний суд вважав, що, з урахуванням зібраних у справі доказів, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, її розмір має бути зменшений з 50 000 грн до 10 000 грн.
У решті апеляційний суд вважав рішення районного суду законним та обґрунтованим.
Також суд змінив додаткове рішення у справі, зменшивши розмір витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про компенсацію моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, Запорізька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга прокуратури мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що факт неналежного здійснення процесуальних дій протягом надмірно тривалого часу органом досудового розслідування підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів слідства, прокуратури та суду. Вважає, що обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судове рішення про визнання протиправності дій або бездіяльності органу, яким завдано шкоду.
Вказує, що процесуальні рішення та дії органів слідства, на які посилається позивач, можуть бути предметом оскарження у порядку, визначеному статтею 303 КПК України та є механізмом контролю кримінального судочинства за діяльністю органу досудового розслідування. А скасування судом тих чи інших процесуальних рішень при досудовому розслідуванні не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення в частині відмови у задоволенні її вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, безпосередньо СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) щодо неправомірного зняття її з реєстрації, є необґрунтованими. Вважає, що навела достатні аргументи для задоволення позову в цій частині, оскільки посадова особа вказаного органу вчинила реєстраційну дію на підставі паспорту із самостійно вклеєною фотографією та без відтиску печатки.
Вказує, що судові рішення судів попередніх інстанцій у частині, в якій їй було відмовлено, є неналежно мотивованими, оскільки суд не надав повні та всебічні правові висновки по цим вимогам.
Зазначає, що ні суд першої інстанції, який стягнув 50 000 грн моральної шкоди, ні апеляційний суд, який зменшив цю суму до 10 000 грн, не врахували тривалість її вимушених немайнових втрат, те що порушниками є державні органи, а їх незаконна бездіяльність стимулює до вчинення додаткових злочинів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року керівник Запорізької обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині, в якій у задоволенні позову було відмовлено, а також викладено доводи, аналогічні з доводами його касаційної скарги. Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
30 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частинами першою, третьою статті 357 КК України та призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 17 224,55 грн у рахунок погашення матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року у кримінальній справі № 334/2265/14к були встановлені такі обставини.
У результаті зловживання довірою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зговорі із ОСОБА_5 викликали у останньої впевненість про вигідність оформлення на ОСОБА_2 нотаріальної довіреності. 23 квітня 2010 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 відвезли ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Сенченко В. М. за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 оформила на ОСОБА_2 довіреність, відповідно до якої останній має право розпоряджатися, а саме: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати в іпотеку квартиру, належну ОСОБА_1 .
Після цього, знайшовши покупця квартири, 11 травня 2010 року ОСОБА_2 , використовуючи раніше надану довіреність, знаходячись у приватного нотаріуса Компанієць І. Ю., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , без відома та згоди ОСОБА_1 , продав зазначену квартиру ОСОБА_3 за 28 тисяч доларів США.
У подальшому ОСОБА_2 підшукав будинок в селі, для вивозу туди ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_2 передав ОСОБА_6 частину коштів, отриманих від продажу квартири, у сумі 2 000 доларів США без відома ОСОБА_1 , з метою придбання для останньої будинку в селі Калинівка, Оріхівського району Запорізької області, але до кінця так і не оформив будинок, в який потім вивіз ОСОБА_1 та її матір, а також меблі та носильні речі останніх, де їх і залишив. Іншу частину грошей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розподілили між собою.